Ухвала суду № 56374816, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 742/3778/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Білокур В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.10.2015 у справі за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В:

УПСЗН Прилуцької міської ради звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору по ВП № 31996967;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. від 14.09.2015 серії ВП № 31996967 про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виконавчого збору.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.10.2015 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 2-а-2182/2011, виданий Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 30.08.2011 про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На виконання виконавчого листа № 2-а-2182/11, виданого 30.08.2011 Прилуцьким міськрайонним судом, головним державним виконавцем 03.03.2012 на підставі ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження.

Згідно листа № 11-03/10962 від 22.12.2014 управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради повідомило про часткове виконання рішення суду щодо здійснення перерахунку, згідно якого стягувачу належить до виплати 2 410,00 грн. Таким чином, рішення суду виконано частково в частині нарахування коштів в сумі 2 410,00 грн., але виплата не здійснена в зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

20.04.2015 у відповідності до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника - управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради накладено штраф в розмірі 680,00 грн. та зобов'язано виконати рішення суду в строк до 27.04.2015.

26.06.2015 за повторне невиконання рішення суду без поважних причин на боржника накладено штраф в сумі 1 360, 00 грн.

14.09.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренком С.В. винесено постанову ВП № 31996967 про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради виконавчого збору у розмірі 2 040, 00 грн. (а.с.3).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 31996967 від 14.09.2015 була винесена з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на час винесення спірної постанови діяла нова редакція ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За правилами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 - постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог цього ж Закону.

Як вже зазначалось вище, на виконання виконавчого листа № 2-а-2182/11, виданого 30.08.2011 Прилуцьким міськрайонним судом, головним державним виконавцем на підставі ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження 03.03.2012, тоді як постанова про стягнення виконавчого збору винесена 14.09.2015, що свідчить про пропущення строків, визначених Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у разі винесення постанови державним виконавцем про стягнення виконавчого збору у строки, визначені п. 3.7.1 вищезазначеної Інструкції, застосуванню підлягали б положення редакції ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», що діяла до прийняття змін у редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015, та зі змісту якої випливає, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Однак, виконавцем жодних таких дій не вчинялося.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 31996967 від 14.09.2015 була винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому її скасовано правомірно.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу міського відділу примусового виконання рішень управління Держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.10.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.