Рішення № 56373881, 01.03.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2016 року Справа № 913/157/16

Провадження №18/913/157/16

За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромбуд, м. Луганськ

про стягнення 95608,33 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність від 04.11.2014 № 8416-К-О,

від відповідача:не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25805,45 грн за договором банківського обслуговування б/н від 25.03.2011 з яких: заборгованість за кредитом у сумі 30000 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 32968,60 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобовязання у сумі 32639,73 грн.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, про дату, час та місце розгляду справи повідомлен належним чином.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до даних, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 91005, АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_1.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Згідно з ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За інформацією Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257D7E002C3293) пересилання пошти до/з міста Луганськ тимчасово не здійснюється.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідною роздруківкою (а.с. 43,54).

Господарський суд намагався повідомити відповідача про розгляд справи за телефоном, який значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але не вдалося, про що свідчить відповідна довідка (а.с.42, 53).

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського обслуговування б/н від 25.03.2011, який складається з підписаної заявки про відкриття поточного рахунку, відповідно до умов якої відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www//privatbank.ua.

Відповідно до умов вказаного договору 25.03.2011 відповідачу було відкрито в ПАТ КБ «ПриватБанк» поточний рахунок 26000197717001 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Розділом 3.1.1., 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою «Гарантований платіж».

Послугу "Гарантований платіж" банк надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком (далі-послуга). Послуга надається банком у вигляді виконання заявок на договірне списання коштів (далі-"гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає позивачу зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається позивачем як за рахунок власних коштів платника так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п.3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п.3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п.3.1.1.74 Умов). Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках та довідці про перелік здійснених платежів.

Після отримання ПАТ КБ «Приватбанк» за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між ОСОБА_2 та клієнтом відповідно до п.1.1.1.91. Умов), ПАТ КБ "Приватбанк'' розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).

Відповідно до п.3.2.2.2. Умов, Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30 червня 2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ «Приватбанк» відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01 липня 2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ «Приватбанк» відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Після укладання договору з 29.11.2013 відповідач активно почав користуватись послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ «Приватбанк» для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується, виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, cвої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується виписками по рахунках, відкритих для обслуговування рахунку відповідача, та розрахунком заборгованості.

Прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилася 20.03.2014 року і не була погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тобто відповідач порушив умови договору.

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов у разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми, заборгованості.

Відповідно до п.3.2.2.7.5. Умов - ОСОБА_2 має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовам, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Отже, загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 22.01.2016 заборгованість відповідача перед ПАТ КБ «Приватбанк» становить 95608,33 і складається з: заборгованості за кредитом у сумі 30000 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 32968,60 грн; пені за несвоєчасність виконання зобовязання у сумі 32639,73 грн.

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивач зазначив, що загальна заборгованість за послугою Гарантований платіж склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 22.01.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 95608,33 і складається з:

- заборгованості за кредитом у сумі 30000 грн за період з 20.03.2014 по 22.01.2016;

- заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 32968,60 грн за період з 04.12.2013 по 22.01.2016;

- пені за несвоєчасність виконання зобовязання у сумі 32639,73 грн за період з 01.08.2014 по 22.01.2014.

Оскільки відповідачем заборгованість за кредитом в повному обсязі оплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази суд прийшов до наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобовязуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тобто уклали відповідний договір, який містить умови щодо надання кредиту.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Факт порушення Відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи.

Отже, позовні вимоги відповідають вимогам законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовились, укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 30000 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 32968,60 грн, нормативно та документально обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасність виконання зобовязання у сумі 32639,73 грн за період з 01.08.2014 по 22.01.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VIІ від 02.09.2014 моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 № 405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.

Статтею 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. ОСОБА_2 та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання вказаного Закону Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 розпорядженням №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

Як зазначалось вище місцезнаходженням відповідача є місто Луганськ і воно включено до вказаного Переліку.

Станом на момент розгляду даної справи проведення антитерористичної операції триває.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування позивачем відповідачеві пені в сумі 32639,73 грн. нарахованої позивачем за період прострочення з 01.08.2014 по 22.01.2016, тобто в період дії заборони на нарахування пені, встановленої ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

З огляду на викладене, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 32639,73 грн слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

До стягнення з відповідача підлягають грошові кошти в сумі 62968,60 грн. (30000 грн (заборгованість за кредитом) + 32968,60 грн (відсотки за користування кредитом)).

Витрати позивача на судовий збір в сумі 944,53 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог; заявлено до стягнення 95608,33 грн.; стягнуто судом 62968,60 грн.; позов задоволено на 65,86 %) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбуд», АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 31053293, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитом у сумі 30000 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 32968,60 грн., витрати на судовий збір у сумі 944,53 грн., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

01 березня 2016 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 09 лютого 2016 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко