Рішення № 56373738, 25.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016Справа №910/31251/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/31251/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Укргзвидобуток»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Промгаз України»;

про стягнення 3 550 295,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимченко Б.І., довіреність б/н від 12.01.2016р.;

від відповідача: Куракін Ю.В., довіреність б/н від 02.10.2015р.;

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося приватнене акціонерне товариство «Укргазвидобуток» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Промгаз України» (надалі - відповідач) про стягнення 3 550 295,95 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу № 25/12-1 від 25.12.2014р. у визначений строк не розрахувався за спожитий газ, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 3 343 661,00 грн., за прострочення оплати якого позивачем нараховані пеня в сумі 193 474,30 грн. та 3% річних у сумі 13 160,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р. порушено провадження у справі № 910/31251/15 та призначено її розгляд на 14.01.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2016р. розгляд справи було відкладено на 04.02.2016р., у зв'язку з клопотанням представника відповідача.

01.02.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 04.02.2016р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової економічної експертизи.

У судовому засіданні 04.02.2016р. було оголошено перерву до 10.02.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2016р. розгляд справи було відкладено на 25.02.2016р., у зв'язку з клопотанням представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, та просив задовольнити клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки питання, що виникають при вирішенні спору у даній справі, не потребують спеціальних знань.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2014р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 25/12-1, у відповідності до умов п.2.1 якого протягом строку дії договору продавець зобов'язується продати та передати покупцю, а покупець зобов'язується купити, прийняти та оплатити газ на умовах, визначених цим договором.

Продавець продає за цим договором природний газ власного видобутку (п.2.2 договору). Покупець купує газ для подальшої реалізації, та не використовує як паливо або сировину газ, отриманий за цим договором (п.2.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, договірний обсяг та договірна ціна газу на окремий місяць визначається у відповідній додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного договору. Договірна ціна газу визначається на підставі граничного рівня ціни встановленого уповноваженим державним органом на відповідний місяць.

За умовами п.4.2 договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю газу, отриманого покупцем від продавця протягом строку дії договору.

Згідно з п.5.1 договору, продаж газу здійснюється виключно на умовах повної (100%) попередньої оплати договірного обсягу газу, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Так, 25.12.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, умовами якої сторони узгодили договірну ціну на договірний обсяг природного газу з ресурсу січня 2015р. у кількості 3000,000 тис.м3 (три мільйони куб.м.).

Відповідно до п.3 додаткової угоди № 1 загальна вартість договірного обсягу природного газу з ресурсу січня 2015 р. на час укладення цієї додаткової угоди становить 19 260 000,00 грн. з ПДВ та може бути змінена в разі перерахунку, з підстав, визначених в п.5 цієї додаткової угоди.

За умовами п.4 додаткової угоди № 1 до договору, покупець зобов'язується сплатити загальну вартість договірного обсягу природного газу з ресурсу січня 2015 р., чотирма частинами:

Перша частина - 10% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 26.12.2014р. в сумі 1 926 000,00 грн. разом з ПДВ.

Друга частина - 30% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 15.01.2015р. в сумі 5 778 000,00 грн. разом з ПДВ.

Третя частина - 30% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 30.01.2015р. в сумі 5 778 000,00 грн. разом з ПДВ.

Четверта частина - 30% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 05.02.2015р. в сумі 5 778 000,00 грн. разом з ПДВ.

Також, 22.02.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, умовами якої сторони узгодили договірну ціну на договірний обсяг природного газу з ресурсу березня 2015р. у кількості 1 800,000 тис.м3 (один мільйон вісімсот тисяч куб.м.).

30.03.2015р. між сторонами було підписано протокол до додаткової угоди № 2 до договору, яким було внесено зміни до пунктів 1-4 додаткової угоди № 2 до договору.

Відповідно до п.3 додаткової угоди № 2 до договору (із внесеними змінами) загальна вартість договірного обсягу природного газу з ресурсу березня 2015 р. на час укладення цієї додаткової угоди становить 32 523 996,65 грн. з ПДВ та може бути змінена в разі перерахунку, з підстав, визначених в п.5 цієї додаткової угоди.

За умовами п.4 додаткової угоди № 1 до договору (зі змінами), покупець зобов'язується сплатити загальну вартість договірного обсягу природного газу з ресурсу березня 2015 р., чотирма частинами:

Перша частина - 30% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 30.03.2015р. в сумі 9 757 199,00 грн. разом з ПДВ.

Друга частина - 20% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 15.04.2015р. в сумі 6 504 799,33 грн. разом з ПДВ.

Третя частина - 20% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 22.04.2015р. в сумі 6 504 799,33 грн. разом з ПДВ.

Четверта частина - 30% від загальної вартості договірного обсягу природного газу в строк не пізніше 30.04.2015р. в сумі 9 757 199,00 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до п.5.2. додаткової угоди № 1 та додаткової угоди № 2 до договору, у разі зміни граничного рівня ціни у місяці постачання, сторони домовились, що всі суми, що підлягають оплаті згідно цих додаткових угод, визначаються з розрахунку зміненого граничного рівня ціни. У разі, якщо граничний рівень ціни було збільшено, покупець зобов'язаний сплатити продавцю суму, на яку збільшилась вартість договірного обсягу, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набуття чинності відповідною постановою НКРЕКП.

За умовами п.4.3. договору, фактична кількість поставленого за цим договором газу визначається на підставі актів приймання-передачі газу між продавцем та покупцем, підписаних після закінчення звітного місяця.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за актами прийому-передачі обсягів природного газу за січень 2015 р. від 31.01.2015р. на суму 19 260 000,00 грн. та за березень 2015р. від 31.03.2015р. на суму 32 523 996,65 грн., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу природний газ на загальну суму 51 783 996,65 грн.

Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем за отриманий природний газ у сумі 32 523 996,65 грн.

До того ж, постановою НКРЕКП від 26.02.2015р. № 227 було збільшено граничну вартість природного газу, в результаті чого різниця склала 3532,80 грн. з ПДВ за кожні 1000 м.куб. газу, з огляду на що відповідач у відповідності до п. 5 додаткової угоди № 2 до договору зобов'язаний був сплатити позивачу 6 359 040,00 грн.

Однак, як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості договірного обсягу природного газу згідно додаткової угоди № 1 та додаткової угоди № 2 до договору не виконав належним чином, внаслідок чого позивачем було нараховано пеню в сумі 1 857 741,19 грн. та 104 275,94 грн. - 3% річних.

Відповідно до п.5.6 договору, сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання покупця перед продавцем у повному обсязі, з урахуванням платежів, встановлених розділом 7 цього договору, ця сума погашає вимоги продавця у такій черговості:

1) у першу чергу сплачується штраф (п.7.1 та п.7.4 договору);

2) у другу чергу сплачується вартість газу (п.4.1 та п.5.1 договору). Цей пункт 5.6 може застосовуватись продавцем незалежно від призначення платежу, зазначеного покупцем в платіжному дорученні.

Так, оскільки отриманий природний газ відповідач не оплатив у повному обсязі та у встановлені строки, позивач 28.05.2015р. цінним листом з повідомленням про вручення, направив відповідачу претензію № 1 за вих. №388 від 23.08.2015р. з вимогою про сплату боргу в сумі 19 462 017,14 грн., в якій також повідомляв, що сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 1 857 741,19 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення пені згідно умов п.7.1 договору та 104 275,94 грн. - в рахунок погашення 3% річних на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України.

Окрім того, позивач 13.10.2015р. цінним листом з повідомленням про вручення, направив відповідачу претензію № 2 за вих. №116/1015 від 13.10.2015р. з вимогою про сплату боргу в сумі 3 343 661,00 грн., в якій також повідомляв, що сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 1 314 756,26 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення пені згідно умов п.7.1 договору та 66 887,60 грн. - в рахунок погашення 3% річних на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України.

Проте, відповідач вказані вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Отже, згідно позовної заяви, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ становить 3 343 661,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову, обґрунтовуючи тим, що позивач неправомірно зараховував сплачені відповідачем кошти в сумі 171 163,54 грн. в рахунок погашення пені та 3% річних. Відповідач зазначає, що ним було оплачено отриманий природний газ у повному обсязі в сумі 32 523 996,65 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання природного газу за представленим актами та не надано доказів своєчасної оплати за отриманий природний газ, внаслідок чого за прострочення платежів позивачем було нараховано 3 172 497,45 грн. пені та 171 635,40 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Умовами п.5.6 договору сторони встановили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання покупця перед продавцем у повному обсязі, з урахуванням платежів, встановлених розділом 7 цього договору, ця сума погашає вимоги продавця у такій черговості:

1) у першу чергу сплачується штраф (п.7.1 та п.7.4 договору);

2) у другу чергу сплачується вартість газу (п.4.1 та п.5.1 договору). Цей пункт 5.6 може застосовуватись продавцем незалежно від призначення платежу, зазначеного покупцем в платіжному дорученні.

Отже, враховуючи положення статті 534 ЦК України та п.5.6. договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було зараховано сплачену відповідачем суму в розмірі 3 172 497,45 грн. в рахунок погашення нарахованої пені за порушення строків оплати за отриманий природний газ, оскільки таке право передбачено п.5.6 договору.

Водночас, суд зазначає, що позивач неправомірно зарахував 171 635,40 грн. в рахунок 3% річних, оскільки при застосуваннi норм стосовно черговостi погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разi недостатностi суми проведеного платежу ( ст. 534 ЦК ) судам необхiдно виходити з того, що пiд процентами, якi погашаються ранiше основної суми боргу, розумiють проценти за користування чужими грошовими коштами, що пiдлягають сплатi за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту тощо. Проценти, передбаченi ст. 625 ЦК за порушення грошового зобов'язання, погашаються пiсля суми основного боргу. (аналогічна позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01 липня 2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві»).

Оскільки відповідачем не надано доказів повної оплати отриманого природного газу, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню частково в сумі 3 172 025,60 грн. (3 343 661,00 грн. - 171 635,40 грн.), з урахування неправомірного включення суми в розмірі 171 635,40 грн. в рахунок погашення 3% річних.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 193 474,30 грн. та 3% річних у сумі 12 775,01 грн., які розраховані за період з 14.10.2015р. по 01.12.2015р. включно.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.1 договору передбачено за порушення строків оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми грошового зобов'язання, строк виконання якого порушено, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 187 366,77 грн., відповідно до уточненого розрахунку суду, здійсненого з урахуванням того, що сума основного боргу складає 3 172 025,60 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню згідно уточненого розрахунку суду в сумі 12 775,01 грн., з урахуванням того, що сума основного боргу складає 3 172 025,60 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Промгаз України» (01014, м. Київ, вул. Верхня, 3-5; код ЄДРПОУ 37044939) на користь приватного акціонерного товариства «Укргазвидобуток» (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 7; код ЄДРПОУ 25635581) 3 172 025 грн. 60 коп. - основного боргу, 187 366 грн. 77 коп. - пені, 3% річних у сумі 12 775 грн. 01 коп. та 50 582 грн. 52 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.03.2016р.

Суддя А.І. Привалов