Рішення № 56373490, 09.03.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" березня 2016 р.Справа № 4/5007/37/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Прядко О.В.

за участю представників сторін

від стягувача (заявника): не прибув;

від боржника: ОСОБА_1 - довіреність від 12.02.2015;

від третьої особи: не прибув

розглянувши заяву ЗАТ "Спіка" від 03.02.2016 вих. 3/2-1 про винесення додаткового рішення у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Спіка" (м. Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (с. Кам'яний Брід Коростишівського району)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м. Житомир)

про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення збитків та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 29.02.2016 було оголошено перерву до 11:00 09.03.2016

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 у справі № 4/5007/37/12, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2014, витребувано від ТОВ "Лабрадорит" (код ЄДРПОУ) на користь ЗАТ "Спіка" (код ЄДРПОУ 13677750) об'єкти нерухомого майна, а саме: Будівлю цеху по обробці граніту, літера А, площа - 117,5 кв.м та Модуль 102х24, літера Б, площа - 2394,2 кв.м, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, що зареєстровані за ТОВ "Лабрадорит" з назвою будівля модульного типу площею 2394,2 кв.м. (літера Б) та будівля пилорами площею 117,5 кв.м (літера А). Стягнуто з ТОВ "Лабрадорит" на користь ЗАТ "Спіка" 1158,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням від 22.04.2014 господарський суд вирішив питання щодо стягнення недоплаченого судового збору за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння та додатково стягнув з ТОВ "Лабрадорит" в дохід Державного бюджету України 3062,00 грн судового збору.

04.02.2016 на адресу господарського суду надійшла заява ЗАТ "Спіка" від 03.02.2016 вих. 3/2-1, згідно якої заявник з посиланням на ст. 49, ч. 2 ст. 88 ГПК України просить видати наказ на примусове стягнення з ТОВ "Лабрадорит" на користь ЗАТ "Спіка" сплачений судовий збір та судові витрати в сумі 1686,21 грн, що становить різницю між 2844,21 грн і 1158,00 грн та не враховані судами. Слід зазначити, що за своєю суттю вказана заява є заявою про винесення додаткового рішення у справі.

Вказану заяву мотивовано тим, що в процесі судового розгляду до фактичного розгляду по суті про витребування майна ЗАТ "Спіка" додатково сплатило судові витрати у розмірі 2844,21 грн. Разом з тим, з квитанції на суму 309,81 грн та акту виконаних робіт вбачається, що ці роботи (доставка оригіналу інвентарної справи № 3795 для огляду судом) як судові витрати здійснювались на виконання ухвал господарського суду від 13.02.2014, 27.02.22014 та 11.03.2014 у справі № 4/5007/37/12, що не було враховано судами при вирішення питання про розподіл судових витрат при прийнятті рішення у справі.

Ухвалою від 08.02.2016 господарський суд прийняв заяву ЗАТ "Спіка" від 03.02.2016 вих. 3/2-1 до розгляду та призначив засідання суду для її вирішення.

В судовому засіданні 29.02.2016 представник заявника заяву про прийняття додаткового рішення у справі підтримав у повному обсязі, з підстав у ній викладених. Надав усні пояснення по суті заяви.

Представник боржника в засіданні суду щодо задоволення вказаної заяви заперечив, просив відмовити в її задоволенні з посиланням на п. 14 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення" та з огляду на подані ним до суду письмові пояснення від 29.02.2016, відповідно до яких зазначено, що понесені відповідачем витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки понесені стороною за власною ініціативою, а не на виконання вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 13.02.2014, 27.02.2014 та 11.03.2014 у справі № 4/5007/37/12.

Представник третьої особи в судове засідання 29.02.2016 не прибув. 15.02.2016 до суду від КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради надійшло клопотання від 11.02.2016 вих. № 115, згідно з яким останній просить розглядати заяву за відсутності його уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами та доказами.

Після перерви в судовому засіданні 29.02.2016, яка оголошувалася судом з метою надання сторонам часу для подання додаткових пояснень та документів, представники боржника та третьої особи в засідання суду не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що явка учасників процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви та прийняття по ній рішення у справі за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином.

Як встановлено господарським судом, рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 та додаткове рішення від 22.04.2014 у справі № 4/5007/37/12 були прийняті за наслідком розгляду вимоги немайнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння).

В процесі розгляду справи в судовому засіданні розглядалось також питання відшкодування понесених стороною, у зв'язку зі зверненням до суду судових витрат, в результаті чого судом зроблено висновок про правомірність стягнення останніх у розмірі 1158,00 грн з відповідача, внаслідок задоволення позову.

Як зазначено в ст. 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення суду вказується про розподіл всіх господарських витрат між сторонами, понесених в результаті розгляду спору.

До судових (господарських) витрат, у розумінні статті 44 ГПК України, слід віднести судові витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, витрати у розмірі 309,81 грн, що пов'язані з наданням для огляду в судовому засіданні матеріалів інвентарної справи, які були необхідні суду для встановлення факту тотожності об'єктів: будівлі цеху по обробці граніту (літера А) площа - 117,5 кв. м, будівлі пилорами (літера А) - площею 117,5 кв. м, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишильський р-н., с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8 та будівлі Модуль 102х24 (літера Б) - площа 2394,2 кв. м, будівлі модульного типу (літера Б) - 2394,2 кв. м, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишильський р-н., с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, є іншими господарськими витратами, що понесені позивачем з вини відповідача, оскільки саме дії останнього стали підставою для звернення ЗАТ "Спіка" до суду для вирішення спору, що потягло для позивача додаткові витрати, пов'язані з її розглядом, та незалежно від обов'язку надання матеріалів інвентаризаційної справи згідно вимоги суду чи за власною ініціативою для повного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності. Доказом фактичного понесення вказаних витрат є рахунок-фактура № 128 від 18.03.2014 та квитанція № КР-160/1 від 18.03.2014.

Оскільки витрати у розмірі 309,81 грн є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, господарський суд при винесенні рішення від 14.04.2014 та додаткового рішення від 22.04.2014 у справі № 4/5007/37/12 помилково залишив їх нерозподіленими між сторонами та не поклав обов'язок щодо їх відшкодування на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову ЗАТ "Спіка".

Разом з тим, суд встановив також наявність інших судових витрат, питання розподілу яких не було вирішено господарським судом при прийнятті рішення від 14.04.2014 за результатами розгляду справи № 4/5007/37/12.

Так, з тексту описової частини рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 у справі № 4/5007/37/12 випливає, що 30.08.2013 господарським судом у даній справі було винесено ухвалу, якою відмовлено ЗАТ "Спіка" в задоволенні клопотання про зняття запобіжних заходів; залишено без змін ухвалу господарського суду від 23.03.2012 у справі №4/5007/26/12-П про вжиття запобіжних заходів - накладення арешту на майно, яке складається з будівлі модульного типу (літера "Б" площею 2394,2 кв.м) та будівлі пилорами (літера "А" площею 117,5 кв.м), що знаходяться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8; відмовлено ЗАТ "Спіка" в задоволенні клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи стану будівлі цеху по переробці граніту; залишено без розгляду клопотання ЗАТ "Спіка" про проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.05.2012; зупинено провадження у даній справі №4/5007/37/12 до вирішення Радомишльським районним судом Житомирської області пов'язаної з нею справи №2/620/375/12а/6128/13.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у даній справі №4/5007/37/12 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Спіка" в частині оскарження ухвали господарського суду Житомирської області від 30.08.2013 у справі №4/5007/37/12 про відмову в задоволенні клопотання №30/11-1 від 30.11.2012 про проведення судової будівельно-технічної експертизи припинено; ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.08.2013 в частині відмови в задоволенні клопотання про зняття запобіжних заходів і залишення без змін ухвали господарського суду від 23.03.2012 у справі №4/5007/26/12-П про вжиття запобіжних заходів та в частині зупинення провадження у справі №4/5007/37/12 до вирішення Радомишльським районним судом Житомирської області пов'язаної з нею справи №2/620/375/12а/6128/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Спіка" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2013 касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Спіка" задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у даній справі та ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.08.2013 скасовано частково в частині зупинення провадження до вирішення Радомишльським районним судом Житомирської області справи №2/620/375/12а/6128/13; справу №4/5007/37/12 направлено на розгляд до господарського суду Житомирської області; в решті вказану ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.08.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 4/5007/37/12 залишено без змін.

Як зазначено в п. 4.8 постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Як вбачається з тексту рішення від 14.04.2014 та додаткового рішення від 22.04.2014 у справі № 4/5007/37/12, судом не було вирішено питання щодо розподілу сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної та касаційної скарг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

В матеріалах справи № 4/5007/37/12 є квитанції від 04.09.2013 та від 01.11.2013 про сплату позивачем судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду у розмірі 573,50 грн та касаційної скарги у розмірі 802,90 грн.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, відповідно до пп. 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подачі скарг), розмір ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Держаний бюджет України на 2013 рік", а саме статтею 8, установлено станом на 01.01.2013 наступний розмір мінімальної заробітної плати - 1147,00 грн.

Таким чином, розмір судового збору, у зв'язку з подачею у 2013 році апеляційної і касаційної скарг на ухвали суду, складав 573,50 грн (1147х0,5). Тобто при зверненні до ВГС України з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду позивач мав сплатити 573,50 грн судового збору.

Враховуючи, що в процесі розгляду справи питання про розподіл 1147,00 грн судового збору за подачу апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду не було здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи № 4/5007/37/12, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення в цій частині.

Сума судового збору, що підлягає відшкодуванню, обрахована з урахуванням пропорційності задоволених вимог та розрахована наступним чином: за подачу апеляційної (касаційної) скарги: 573,50 (суд. збір) / 4 (кількість заявлених у скарзі вимог) = 143,38 грн (суд. збір за 1 вимогу).

Таким чином, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2013 в частині однієї вимоги скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у даній справі та ухвалу господарського суду Житомирської області від 30.08.2013, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у зв'язку з розглядом апеляційної та касаційної скарг у розмірі 286,76 грн (143,38 за подачу апеляційної скарги + 143,38 за подачу касаційної скарги).

Враховуючи викладене та зважаючи, що у резолютивній частині рішення від 14.04.2014 господарським судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в повному обсязі, суд дійшов висновку наявність підстав для часткового задоволення заяви ЗАТ "Спіка" від 03.02.2016 вих. 3/2-1 та про необхідність прийняття додаткового рішення у справі №4/5007/37/12 про повернення позивачу 596,57 грн судових витрат (286,76 + 309,81).

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити за безпідставністю, оскільки в частині розподілу судового збору 85,00 грн + 1073 грн питання вирішено в рішення від 14.04.2014, що випливає зі змісту додаткового рішення від 22.04.2014 у справі № 4/5007/37/12.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ЗАТ "Спіка" від 03.02.2016 вих. 3/2-1 задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" (12511, Житомирська область, Коростишівський район, с. Кам'яний Брід, вул. Зарічна, 6, код ЄДРПОУ 32356128) на користь закритого акціонерного товариства "Спіка" (03058, м. Київ, пров. Чугуївський, 19 а, код ЄДРПОУ 13677750) 596,57 грн судових витрат.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржено в установленому порядку.

СуддяОСОБА_2

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - стягувачу - рек. з пов.

3 - боржнику

4 - третій особі - рек. з повід.