Рішення № 56373195, 09.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.16р. Справа № 904/11020/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного центру "Діамант" (м. Дніпропетровськ)

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" (м. Павлоград, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт з фумігації № Ф-9 від 22.06.2015 у загальному розмірі 30 718 грн. 44 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 28.12.2015)

ОСОБА_2 - представник (довіреність від 28.12.2015)

від відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульт (довіреність від 20.01.2016)

ОСОБА_4М - начальник лабораторії (довіреність від 01.02.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр "Діамант" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" (далі - відповідач) заборгованість за договором на виконання робіт з фумігації № Ф-9 від 22.06.2015 у загальному розмірі 30 718 грн. 44 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 28 600 грн. 00 коп. - основний борг;

- 1 447 грн. 74 коп. - пеня

- 572 грн. 00 коп. - інфляційні втрати;

- 98 грн. 70 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт з фумігації № Ф-9 від 22.06.2015 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи по знезараженню (фумігації) зерна пшениці у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 28 600 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.11.2015 по 14.12.2015 в сумі 1 447 грн. 74 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за листопад 2015 року у сумі 572 грн. 00 коп. та 3% річних за період прострочення з 03.11.2015 по 14.12.2015 у сумі 98 грн. 70 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 20.01.2016.

Від відповідача факсом надійшло клопотання (вх.суду 3002/16 від 20.01.2016), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю прибути до суду через погані погодні умови.

У судове засідання 20.02.2016 з'явився представник позивача.

Судом було зауважено, що вимоги ухвали суду від 24.12.2015 позивачем у повному обсязі не виконані. Крім того, судом було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 20.01.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.02.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від відповідача надійшли заперечення (вх.суду 7523/16 від 08.02.2016), в яких він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:

- договір на виконання робіт з фумігації № Ф-9 від 22.06.2015 не зареєстрований в журналі реєстрації договорів ДП ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів";

- акт попереднього обстеження об'єкту не відповідає вимогам Наказу № 661 від 13.10.2008, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, щодо відомостей, які повинні в ньому міститися. Крім того, на вказаний акт позивач посилається і в інших справах, які розглядаються судом;

- згідно з журналом обліку осіб, які відвідують підприємство, що ведеться пожежно-сторожовою охороною підприємства-відповідача, представники позивача 25.06.2015 (в дату складання акту попереднього обстеження), на території підприємства не перебували;

- директор підприємства-відповідача в день підписання акту від 25.06.2015 перебував у відрядженні;

- кінець знезараження припадає на 26.06.2015 (п'ятниця), який згідно з наказом відповідача № 320 від 31.12.2014 для працівників є вихідним днем, оскільки на підприємстві з 01.03.2015 встановлений неповний робочий тиждень з вихідними днями - п'ятниця, субота та неділя;

- згідно наказу відповідача № 123 від 07.07.2015 директор підприємства 08.07.2015 знаходився у відрядженні в м. Новомосковську, а згідно наказу № 125 від 07.07.2015 він відбув у відрядження до м. Києва. Крім того, згідно із журналом обліку осіб, які відвідують підприємство, що ведеться пожежно-сторожовою охороною підприємства-відповідача, представники позивача 08.07.2015 (в дату складання акту про проведення знезараження), на території підприємства також не перебували;

- акт про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 та акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000012 від 08.07.2015 містять різні відомості щодо обсягу зерна, а саме: 7 265 тон та 2 600 тон, відповідно;

- позивачем не була дотримана процедура проведення знезараження зерна в частині проведення відбору проб, визначення якісних показників зерна;

- підписання актів директором підприємства-відповідача не може свідчити про фактичне виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем, оскільки печатка перебувала особисто у директора, про що свідчать комісійний акт від 28.07.2015, а також оголошення в газеті ТН-Експрес № 30/915 від 29.07.2015 про визнання недійсною печатки;

- 29.07.2015 представниками ПАТ "Аграрний фонд" за участю директора підприємства-відповідача була проведена перевірка зерна, за результатами якої виявлено, що жодні заходи щодо усунення зараженості шкідниками не проводилися;

- в податковій звітності відповідача за період червень-липень 2015 року такий контрагент, як ТОВ "ТЦ "Діамант", не значиться.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 7525/16 від 08.02.2016), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, які підтверджують можливість позивача виконувати роботи з фумігації, а також підтверджують фактичне виконання позивачем обумовлених спірним договором робіт.

У судове засідання 08.02.2016 з'явилися представник позивача та відповідача.

Представниками позивача у судовому засіданні 08.02.2016 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у запереченнях.

У судовому засіданні 08.02.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 17.02.2016.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.суду 8464/16 від 11.02.2016), в яких він наводить свої заперечення на обставини, викладені у запереченнях відповідача, а саме:

- відсутність реєстрації спірного договору в журналі реєстрації договорів відповідача не свідчить про його недійсність або неукладеність та не впливає на виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків сторін за цим договором;

- акт попереднього обстеження об'єкту складений без порушень, а відсутність певних працівників відповідача під час попереднього обстеження свідчить про неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків, на що позивач не може впливати;

- перебування представників позивача на території підприємства відповідача підтверджується наступними документами: актом попереднього обстеження пшениці від 25.06.2015; актом від 08.07.2015 про проведення знезараження; актом здачі-прийняття робіт від 08.07.2015; наказами про службове відрядження працівників позивача, їх посвідченнями про відрядження, звітом про використання коштів на відрядження; видатковою накладною про придбання хімічного препарату "Джин", який в подальшому був використаний при проведенні фумігації; актом списання вказаного препарату від 08.07.2015;

- вся первинна документація, яка підтверджує факт виконання позивачем робіт по знезараженню, підписана повноваженим на час підписання представником відповідача та скріплена печатками відповідача;

- на посвідченнях про відрядження міститься печатка підприємства-відповідача "Для документів", отже, інша, ніж та, що за твердженням відповідача, знаходилася особисто у директора підприємства;

- посилання відповідача на непідписані акти не може прийматися до уваги, оскільки вказані екземпляри могли бути додатковими, а позивачем надавалися відповідачу примірники підписаних обома сторонами вказаних актів;

- акт про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 та акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000012 від 08.07.2015 містять різні відомості щодо обсягу зерна, а саме: 7 265 тон та 2 600 тон, відповідно, оскільки акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000012 від 08.07.2015 складався на роботи, виконані за спірним договором, а акт про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 був складений на загальний обсяг знезараженого зерна пшениці за чотирма різними договорами;

- включення чи невключення відповідачем, виданих позивачем податкових накладних, до своєї звітності є правом відповідача, яким він може скористатися протягом 365 календарних днів, тому вказаний факт не впливає на виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків за спірним договором.

Від відповідача надійшли доповнення до заперечення (вх.суду 10036 від 17.02.2016), в яких він просить суд врахувати під час прийняття рішення те, що в складських приміщеннях відповідача зберігалося зерно пшениці, яке належить виключно ПАТ "Аграрний фонд" в кількості 7 306,456 тон, а відповідно до договору зберігання всі роботи з зерном проводяться виключно з письмового дозволу поклажодавця. При цьому відповідно до листа № 170 від 06.08.2015, після проведення перевірки зерна, відповідача було зобов'язано вжити необхідні заходи для усунення зараженості (фумігації) зерна.

У судове засідання 17.02.2016 з'явилися представник позивача та відповідача.

Від позивача та відповідача надійшло сумісне клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів (вх.суду 10033/16 від 17.02.2016).

Ухвалою суду від 17.02.2016 клопотання позивача та відповідача про продовження строку вирішення спору задоволено та продовжено строк розгляду спору по справі на 15 днів, терміном по 09.03.2016 включно.

У судовому засіданні 17.02.2016 представником позивача було викладено зміст додаткових пояснень, з урахуванням яких він просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача у судовому засіданні 17.02.2016 було викладено зміст доповнень до заперечень, з урахуванням яких він просив суд позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 17.02.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.03.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.суду 13867/16 від 09.03.2016), в яких він зазначає наступне:

- оскільки підприємницької діяльності на час прийняття наказу Міністерства хлібопродуктів СРСР № 50 від 22.02.1988 не існувало, Закон України "Про підприємництво" був прийнятий тільки у 1991 році, форми бланків первинних документів розповсюджувались виключно серед зернопереробних та хлібоприймальних підприємств, шляхом замовлення альбому форм таких документів через державні установи, які з 1991 року не існують, застосування затверджених цим наказом форм первинних документів суб'єктами господарювання (окрім КХП, які отримували такі альбоми у період до 1991 року як підприємства системи хлібопродуктів СРСР) фактично неможливе;

- щодо встановлених нормативів при використанні хімічного препарату "Джин" позивач пояснив, що згідно Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 19.08.2015 № 05.03.02-05/37358 та ОСОБА_5 даних небезпечного фактора з Державного реєстру небезпечних факторів № 6512 від 12.11.2015 фумігант "Джин, ТБ" (діюча речовина фосфід алюмінію, 560 г/кг) включений до "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні" зі статусом "постійна реєстрація" для обробки зерна злакових культур з нормою витрат 3-9 г на 1 тону. Діюча речовина - фосфід алюмінію. Формуляція - таблетки. Призначення препарату - фумігант для знищення шкідників запасів у різних стадіях розвитку. Норма витрат препарату - 9г на 1 т. Фумігація при температурах +5 - +10- експозиція 10 діб; +11 - +15 - експозиція 7 діб; +16 - +20 - експозиція 6 діб; +21 - +25 - експозиція 5 діб. При розкладанні виділяється газ фосфін. Таблетки повністю розкладаються за 12-48 годин залежно від змісту вологи та температури. Мінімальний строк дегазації становить 7 діб. Допуск людей - після повного провітрювання (7 діб) та вмісту фосфіну у повітрі робочої зони не вище гранично допустимої концентрації.

- стосовно строку гарантій на відсутність виникнення шкідників згідно нормативної документації на препарат позивач наголосив, що нормативна документація на препарат "Джин, ТБ" жодних гарантійних строків на відсутність повторного або нового виникнення шкідників після проведення знезараження не містить. Також позивач звертає увагу суду на те, що за правовою позицією відповідача у справі роботи за договором позивачем ніби-то не виконувались, а представники позивача на території Павлоградського КХП для проведення фумігаційних робіт не з'являлись. При цьому жодних заяв про виявлені при прийнятті виконаних робіт явних або прихованих недоліків від відповідача на адресу позивача не надходило, що відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України позбавляє відповідача права посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, а відповідно і вимагати їх усунення протягом гарантійного строку.

Від відповідача надійшли доповнення до заперечень (вх.суду 14087/16 від 09.03.2016), в яких відповідач зазначає наступне:

- нормативна документація дає можливість зробити висновок, що після проведення фумігації з зерном при правильному використанні фуміганта, витриманої концентрації газу в зерні та тривалості експозиції - мінімальний строк появи дорослих шкідників складає 38 днів. При цьому закінчення робіт по фумігації відбулося 08.07.2015, а 29.07.2015 (через 21 день) робочою групою була проведена перевірка кількісно-якісного стану зерна, за результати якої були відібрані проби та проведено аналіз, яким була виявлена зараженість зерна шкідником - довгоносиком;

- під час транспортування хімічної речовини - фуміганта "Джин" до складських приміщень відповідача позивачем були порушені правила перевезення таких препаратів, оскільки не були отримані відповідні дозволи та узгодження маршруту перевезення з органами внутрішніх справ.

У судове засідання 09.03.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 09.03.2016 представником позивача було викладено зміст додаткових пояснень, з урахуванням яких він просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача у судовому засіданні 09.03.2016 було викладено зміст доповнень до заперечень, з урахуванням яких він просив суд позивачу у задоволенні його позовних вимог відмовити.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.03.2016 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 22.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр "Діамант" (далі - виконавець, позивач) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір на виконання робіт з фумігації № Ф-9 (далі - договір, а.с.11-13), відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов'язується на власний ризик та у відповідності до умов договору виконати роботи по знезараженню, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2015 року включно. Договір може бути подовжений (пролонгований) за згодою сторін.

Доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, у пункті 1.2. договору сторони визначили, що види, вартість робіт, строк їх виконання, характеристика об'єкту, на якому виконуються роботи, погоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод, які з моменту їх підписання стають невід'ємною частиною договору.

В обсяг робіт входить:

- складання графіка робіт;

- виконання планових робіт;

- надання рекомендацій з підтримання санітарного стану об'єкта.

Так, між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію до договору, в якій сторони погодили вид послуги, її обсяг (кількість), ціну та загальну вартість (а.с.14).

У розділі 4 договору сторони погодили умови щодо вартості робіт, а саме:

- вартість знезараження зерна в складських приміщеннях - 11,00 грн. за 1 тонну, в тому числі ПДВ (пункт 4.2. договору);

- загальна сума даного договору за відповідний період не буде перевищувати 28 600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 766 грн. 67 коп. (пункт 4.3. договору).

У розділі 6 договору сторони визначили порядок здачі-прийняття робіт, а саме:

- після закінчення робіт виконавець передає замовнику оформлений належним чином акт здачі-приймання виконаних робіт (пункт 6.1. договору);

- в разі відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відступів від умов договору з боку виконавця, замовник зобов'язаний підписати цей акт (пункт 6.2. договору).

Так, на виконання умов договору позивачем протягом червня - липня 2015 року було надано відповідачу послуги по знезараженню пшениці на загальну суму 28 600 грн. 00 коп., що підтверджується наступними документами:

- актом попереднього обстеження об'єкту, який підлягає фумігації від 25.06.2015 (а.с.15);

- актом про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 (а.с.16);

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000012 від 08.07.2015 (а.с.17).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000012 від 08.07.2015 також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.

Щодо обставин, викладених відповідачем у долучених до матеріалів справи запереченнях, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

- посилання відповідача на те, що договір на виконання робіт з фумігації № Ф-9 від 22.06.2015 не зареєстрований в журналі реєстрації договорів ДП ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" не можуть прийматися до уваги судом, оскільки додаткові заходи, які вичиняються на підприємстві відповідача (реєстрація), не змінюють та не впливають на обсяг прав та обов'язків сторін, які виникли внаслідок укладення вказаного правочину. Крім того, доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано, будь-яких відомостей щодо наявності вказаних обставин також не повідомлено;

- те, що акт попереднього обстеження об'єкту не відповідає вимогам Наказу № 661 від 13.10.2008, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, щодо відомостей, які повинні в ньому міститися, також не приймається до уваги судом, оскільки наявність чи відсутність вказаних обставин не може змінювати факту виконання зазначеного у ньому обсягу робіт (попереднє обстеження), з вказаного акту вбачаються відомості щодо проведення позивачем попереднього обстеження пшениці у складах, крім того, вказаний акт підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень щодо недотримання позивачем вимог законодавства в цій частині;

- посилання відповідача на те, що згідно з журналом обліку осіб, які відвідують підприємство, що ведеться пожежно-сторожовою охороною підприємства-відповідача, представники позивача 25.06.2015 (в дату складання акту попереднього обстеження), на території підприємства не перебували також не приймаються до уваги судом, оскільки вказані журнали не є належними та допустимими доказами проведення чи непроведення робіт з попереднього обстеження об'єкту, в той час, як в матеріалах справи наявний акт попереднього обстеження об'єкту, який підлягає фумігації від 25.06.2015, який визнається судом належним доказом проведення робіт, що в ньому вказані. Крім того, в матеріалах справи наявний наказ "Про службове відрядження № ВД-5 від 24.06.2015, якими відряджено ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" на 2 дня з 25.06.2015 по 26.05.2015 для проведення знезараження зерна в складських приміщеннях (а.с.118).

Слід відзначити, що фактичне перебування вказаних осіб на території підприємства-відповідача 25.06.2015 підтверджується посвідченнями про відрядження № КУ-0000007 від 25.06.2015, № КУ-0000006 від 25.06.2015, № КУ-0000008 від 25.06.2015, в яких в графі "Прибув" наявна відмітка про прибуття до м. Павлограда 25.06.2015, підпис представника відповідача, який скріплений печаткою підприємства - Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" "Для документів" (а.с.119, 121,123). У вказаних посвідченнях про відрядження в графі "Вибув" у такій же формі зазначено про вибуття вказаних вище осіб з м. Павлограда - 26.06.2015.

На підтвердження фактичного перебування представників позивача на території підприємства відповідача, позивач також долучив до матеріалів справи звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 29.06.2015 (а.с.120,122,124), складені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5

- посилання відповідача на те, що директор його підприємства в день підписання акту від 25.06.2015 перебував у відрядженні та у зв'язку з чим, не міг приймати виконану роботу, не приймаються до уваги судом, оскільки з наказу № 117 від 24.06.2015 вбачається, що директор ОСОБА_8 планував відбути в службове відрядження до м. Дніпропетровська 25.06.2015, а з посвідчення про відрядження № 74 вбачається, що ОСОБА_8 вибув з м.Павлограда 25.06.2015, прибув до м. Дніпропетровська 25.06.2015 та вибув з м.Дніпропетровська також 25.06.2015 (а.с.58). При цьому, суд зазначає, що м. Павлоград та м.Дніпропетровськ знаходяться в межах однієї області, крім того, з самого посвідчення про відрядження вбачається, що ОСОБА_8 відбув з м. Павлограда 25.06.2015, отже, не включена його участь у прийнятті робіт 25.06.2015 зранку, а пізніше він поїхав у відрядження;

- посилання відповідача на те, що кінець знезараження припадає на 26.06.2015 (п'ятниця), який згідно з наказом відповідача № 320 від 31.12.2014 для працівників є вихідним днем, оскільки на підприємстві з 01.03.2015 встановлений неповний робочий тиждень з вихідними днями - п'ятниця, субота та неділя також не приймається до уваги судом, оскільки те, що на підприємстві був вихідний день не виключає можливості проведення в цей день робіт та присутності під час їх прийняття окремих посадових осіб;

- посилання відповідача на те, що директор його підприємства в день підписання акту про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 згідно наказу відповідача № 123 від 07.07.2015 з 08.07.2015 знаходився у відрядженні в м. Новомосковську, а згідно наказу № 125 від 07.07.2015 він відбув у відрядження до м. Києва також не приймається до уваги судом, оскільки м. Дніпропетровськ і м. Новомосковськ знаходяться на невеликій відстані один від одного, а отже, як вже було зазначено судом вище, не включена участь директора у прийнятті робіт 08.07.2015 до вибуття до м. Новомосковська або після прибуття, та до вибуття до м. Києва, оскільки посвідчення про відрядження містить відомості щодо прибуття та вибуття з м. Новомосковська 08.07.2015 (а.с.66), а посвідчення про відрядження до м.Києва в матеріалах справи відсутнє, отже не виключений факт відбуття до м. Києва ввечері 08.07.2015 та прибуття вже 09.07.2015. При цьому, наказ про звільнення ОСОБА_8 № 44-к датований 09.07.2015 (а.с.71);

- з приводу посилання відповідача на дані журналу обліку осіб, які відвідують підприємство, що ведеться пожежно-сторожовою охороною підприємства-відповідача, щодо відсутності представників позивача 08.07.2015 (в дату складання акту про проведення знезараження), на території підприємства не приймаються до уваги судом, оскільки вказані журнали не є належними та допустимими доказами проведення чи непроведення робіт із знезараження пшениці у складах, в той час, як в матеріалах справи наявний акт про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015, який визнається судом належним доказом проведення робіт, що в ньому вказані.

Крім того, в матеріалах справи наявний наказ "Про службове відрядження № ВД-8 від 07.07.2015, якими відряджено ОСОБА_9 до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" на 1 день - 08.07.2015 для проведення знезараження зерна в складських приміщеннях (а.с.125).

Слід відзначити, що фактичне перебування вказаної особи на території підприємства-відповідача 08.07.2015 підтверджується посвідченнями про відрядження № КУ-0000007 від 25.06.2015, № КУ-0000006 від 25.06.2015, № КУ-0000015 від 08.07.2015, в яких в графі "Прибув" наявна відмітка про прибуття до м. Павлограда, підпис представника відповідача, який скріплений печаткою підприємства - Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" "Для документів" (а.с.126). У вказаному посвідченні про відрядження в графі "Вибув" у такій же формі зазначено, про вибуття вказаної вище особи з м. Павлограда - 08.07.2015.

На підтвердження фактичного перебування представника позивача на території підприємства відповідача 08.07.2015, позивач також долучив до матеріалів справи звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 08.07.2015 (а.с.127), складений ОСОБА_9

- акт про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 та акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000012 від 08.07.2015 містять різні відомості щодо обсягу зерна, а саме: 7 265 тон та 2 600 тон, відповідно, оскільки акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000012 від 08.07.2015 складався на роботи, виконані за спірним договором, а акт про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 був складений на загальний обсяг знезараженого зерна пшениці за чотирма різними договорами. Наявність вказаних договорів не заперечується відповідачем, крім того, на наявність справ, з розгляду спорів за вказаними договорами, відповідач посилався у своїх запереченнях;

- посилання відповідача на те, що позивачем не була дотримана процедура проведення знезараження зерна в частині проведення відбору проб, визначення якісних показників зерна не може прийматися до уваги судом, оскільки акт попереднього обстеження об'єкту, який підлягає фумігації від 25.06.2015, акт про проведення знезараження № 9 від 08.07.2015 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000012 від 08.07.2015 підписані представником відповідача та скріплений його печатками без будь-яких зауважень В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000012 від 08.07.2015 також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Крім того, протягом розгляду справи відповідач не надав доказів звернення до позивача з приводу якості наданих ним послуг по знезараженню, а щодо невиконання позивачем своїх обов'язків за договором в частині додержання гарантійних строків відсутності виникнення шкідників.

В той же час, відповідно до пункту 8.1. договору виконавець (позивач) гарантує відсутність виникнення шкідників згідно нормативної документації використаних препаратів, дозволених МОЗ України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Слід ще раз зазначити, що в матеріалах справи відсутні претензії відповідача до відповідача щодо порушення взятих на себе у пункті 8.1. гарантійних зобов'язань.

При цьому, суд вважає звіт про перевірку кількісно-якісного стану зерна, що належить ДП ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" від 29.07.2015 неналежним доказом порушення позивачем його зобов'язань за договором в частині якісного надання послуг по знезараженню, а також порушення позивачем гарантійних зобов'язань, з огляду на наступне.

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою (наприклад, зерно).

Так, суд не може прийняти у якості належного доказу неякісного надання позивачем послуг по знезараженню та порушення ним взятих на себе гарантійних зобов'язань, оскільки зерно пшениці є річчю визначеною родовими ознаками, та встановити, що в звіті про перевірку кількісно-якісного стану зерна, що належить ДП ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" від 29.07.2015 вказано саме про те зерно пшениці, яке оброблялося позивачем відповідно до умов договору на виконання робіт з фумігації № Ф-9 від 22.06.2015 у суду немає підстав.

- посилання відповідача на те, що підписання актів директором підприємства-відповідача не може свідчити про фактичне виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем, оскільки печатка перебувала особисто у директора, про що свідчать комісійний акт від 28.07.2015, а також оголошення в газеті ТН-Експрес № 30/915 від 29.07.2015 про визнання недійсною печатки не приймається до уваги судом, оскільки директор підприємства на час виконання позивачем умов спірного договору був наділений повноваженнями на вчинення дій від імені ДП ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів", а наказ № 44-к про звільнення ОСОБА_8С підписано лише 09.07.2015 - про звільнення із займаної посади 23.07.2015.

- посилання відповідача на те, що в податковій звітності відповідача за період червень-липень 2015 року такий контрагент, як ТОВ "ТЦ "Діамант" не значиться також не приймається до уваги судом, оскільки вказаний факт не є належним доказом відсутності здійснення між сторонами господарських операції.

Суд також зазначає, що на підтвердження фактичного надання послуг відповідача позивач долучив до матеріалів справи видаткову накладну № 1057 від 22.06.2015, за якою йому було поставлено хімічний препарат - фумігант "Джин" (а.с.1280, а також акт списання № СпТ-000017 від 08.07.2015, за яким позивачем було списано хімічний препарат - фумігант "Джин" у кількості 183,33 кг.

З приводу порушення позивачем правил транспортування небезпечної речовини - хімічного препарату, фуміганту "Джин" суд зазначає, що дотримання позивачем порядку транспортування вказаного препарату до складських приміщень відповідача не досліджується в рамках вирішення даного господарського спору, оскільки навіть встановлений факт порушення позивачем правил транспортування небезпечної речовини дорогами загального користування не звільняє відповідача від виконання його обов'язків за договором в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи по знезараженню (фумігації) зерна пшениці у встановлений договором строк.

На підтвердження наявності у позивача дозволів та можливості виконання робіт із застосуванням небезпечних речовин, позивач долучив до матеріалів справи дозвіл № 926.14.30, виданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, посвідчення про проходження спеціальної підготовки його працівників, договір оренди автотранспорту від 01.10.2014, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та акт технічного огляду транспортного засобу № 28 (а.с.105-110).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у пункті 7.1. договору сторони визначили порядок розрахунків, а саме: оплата за роботи за договором здійснюється шляхом перерахування коштів замовником в такому порядку: 100% за фактом виконаних робіт, але не пізніше 2 листопада 2015 року.

Відповідно до умов пункту 4.1. договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України - гривня, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

В порушення вказаних умов договору, відповідач надані позивачем послуги не оплатив.

Враховуючи вищевикладене, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг по знезараженню пшениці відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 28 600 грн. 00 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності претензій відповідача стосовно строків, якості та обєму надання послуг. Наявність претензій була висловлена відповідачем лише під час розгляд даної справи, крім того, у вигляді заперечень на позовні вимоги позивача.

Суд відзначає, що акті актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000012 від 08.07.2015 зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Крім того, підписання акту відповідачем, з урахуванням умов пункту 6.2. договору, свідчить про прийняття наданих позивачем послуг без зауважень.

Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги прийняття відповідачем наданих послуг за відповідним актом в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав 02.11.2015, у зв'язку з чим суд вважає наявність основної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 28 600 грн. 00 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів оплати наданих послуг відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період у сумі 28 600 грн. 00 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на виконання робіт з фумігації № Ф-9 від 22.06.2015 у відповідача перед позивачем в сумі 28 600 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 28 600 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, у розділі "Порядок розрахунків" у пункті 7.2. договору сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язання встановлюється неустойка в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не пізніше 20 відсотків від суми договору.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за період прострочення з 03.11.2015 по 14.12.2015 у сумі 1 447 грн. 74 коп.

Судом проведено перевірку розрахунку пені та встановлено, що позивачем вірно визначено граничний строк оплати наданих послуг (02.11.2015, пункт 7.1. договору), відповідно, вірно зазначений період прострочення, а також застосовано норми статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", при цьому, арифметично розрахунок проведено невірно.

Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Після проведення власного розрахунку, судом було визначено, що пеня за період прострочення оплати наданих позивачем послуг в сумі 28 600 грн. 00 коп. з 03.11.2015 по 14.12.2015 складає 1 448 грн. 02 коп., отже, розмір пені, розрахований судом є більшим, ніж визначено позивачем у розрахунку та позовній заяві.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 1 447 грн. 74 коп., а клопотання в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1 447 грн. 74 коп., яка визначена позивачем.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк, визначений умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати за листопад 2015 року, згідно з розрахунком (а.с.20) в сумі 572 грн. 00 коп.

За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 по справі № 917/1667/14.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вище вказані положення, та позивач нарахував інфляційні втрати за листопад 2015 року, в якому мала відбутись оплата наданих послуг, крім того, заборгованість у вказаному місяці існувала не цілий місяць. В даному випадку інфляційні втрати у листопаді 2015 року у позивача відсутні.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 572 грн. 00 коп. є неправомірними та не підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк, визначений умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України також були розраховані 3% річних за період прострочення з 03.11.2015 по 14.12.2015 у сумі 98 грн. 70 коп.

Судом проведено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що позивачем вірно визначено граничний строк оплати наданих послуг (02.11.2015, пункт 7.1. договору), відповідно, вірно зазначений період прострочення, при цьому, арифметично розрахунок проведено невірно.

Після проведення власного розрахунку, судом було визначено, що 3% річних за період прострочення оплати наданих позивачем послуг в сумі 28 600 грн. 00 коп. з 03.11.2015 по 14.12.2015 складають 98 грн. 73 коп., отже, розмір 3% річних, розрахований судом, є більшим, ніж визначено позивачем у розрахунку та позовній заяві.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 98 грн. 70 коп., а клопотання в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 98 грн. 70 коп., яка визначена позивачем.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява подана до господарського суду 23.12.2015.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 30 718 грн. 44 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 218 грн. 00 коп. (1 розмір мінімальної заробітної плати), а позивачем згідно платіжного доручення № 454 від 21.12.2015 сплачено 1 378 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 14523/16 від 10.03.2016), в якому він просить суд повернути йому надмірно сплачений судовий збір в сумі 160 грн. 00 коп., у зв'язку з внесенням його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 160 грн. 00 коп. (1378,00 - 1218,00).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Заводська, будинок 1-А, ідентифікаційний код 00953757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр "Діамант" (49038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 20306920) 28 600 грн. 00 коп. основного боргу, 1 447 грн. 74 коп. - пені, 98 грн. 70 коп. - 3% річних, 1 195 грн. 32 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр "Діамант" (49038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 20306920) надмірно сплачений судовий збір у сумі 160 грн. 00 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 454 від 21.12.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2016.

Суддя ОСОБА_10