Ухвала суду № 56372485, 22.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5500/15 Головуючий у 1 інстанції: Івасівка А.П.

Провадження № 22-ц/783/548/16 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Симець В.І.

з участю боржника ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3

представника стягувача ОСОБА_4 -ОСОБА_5

стягувача ОСОБА_5 її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_5 в особистих інтересах та інтересах неповнолітього ОСОБА_7, ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_8 про визнання неправомірними дій та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою задоволено скаргу ОСОБА_5 в особистих інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 та за дорученням в інтересах ОСОБА_4.

Скасовано постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького МРУЮ ОСОБА_9 від 04 серпня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження /відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа/ ВП № 48368564, згідно якої відмовлено у відкритті виконавчого провадження із виконання виконавчого листа № 442/8753/13-ц/провадження №2/442/260/2014/ виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на ім»я стягувача ОСОБА_4 на виконання ухвали суду від 7 березня 2014 року про затвердження мирової угоди;

про відмову у відкритті виконавчого провадження /відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа/ ВП № 48366978, згідно якої відмовлено у відкритті виконавчого провадження із виконання виконавчого листа № 442/8753/13-ц/провадження 2/2014/ виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на ім»я стягувача ОСОБА_5 на виконання ухвали суду від 7 березня 2014 року про затвердження мирової угодми;

про відмову у відкритті виконавчого провадження /відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа/ ВП № 48368266, згідно якої відмовлено у відкритті виконавчого провадження із виконання виконавчого листа № 442/8753/13-ц/провадження 2/2014/ виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на ім»я стягувача ОСОБА_7 на виконання ухвали суду від 7 березня 2014 року про затвердження мирової угоди;

Зобов»язано відділ Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції усунути порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», вчинити дії, спрямовані на виконання виконавчих листів № 442/8753/15-ц від 07.03.2014 року, виданих Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2, як боржник у виконавчих провадженнях.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального права. Затверджена судом мирова угода, на виконання у примусовому порядку якої судом видано виконавчі документи - не містить зобов»язального характеру. Суд не врахував та не оцінив дії стягувача ОСОБА_5 щодо виконання нею умов затвердженої судом мирової угоди. За таких обставин у державного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження за виданими судом виконавчими документами. Просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні скарги.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, особа яка подала апеляційну скаргу та її представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Заявник ОСОБА_5, котра є законним представником неповнолітнього ОСОБА_7 та за довіреністю, копія якої надала суду апеляційної інстанції діє в інтересах іншого стягувача ОСОБА_4 від імені якої у тому числі подана скарга, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Підтримала письмові заперечення на апеляційну скаргу. Просить врахувати, що за пунктом 7 мирової угоди, сторони такої погодили виконання взятих на себе зобов»язань протягом строку не більше одного року, тому по спливу такого у суду були підстави для видачі виконавчих документів. Свої зобов»язання вона - ОСОБА_5 виконала, а саме компенсувала половину коштів понесених витрат на оплату комунальних послу у сумі 2193 гр. 30 коп. Крім того, судом видано виконавчі документи із зазначенням усієї резолютивної частини ухвали, якою затверджено мирову угоду, однак у заяві до ВДВС ОСОБА_5 вказала в якій частині просить її виконати в примусовому порядку у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» і це стосується взяття на себе зобов»язань ОСОБА_2 придбати житло дітям та колишній дружині - трикімнатну квартиру за ціною не більше 40 0000 доларів США, або інше житло за таку ціну, тобто примусово виконати умови мирової угоди, що у п. 1-му. Просить врахувати, що аналогічні постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.06.2015 року скасовані судом та визнані дії виконавця протиправними та зобов»язано державного виконавця вчинити дії, спрямовані на виконання виконавчого документа, про що судом уже було постановлено ухвалу від 14 липня 2015 року.

Представник заявника висловив аналогічну позицію, вважає, що державний виконавець зобов»язаний був відкрити виконавчі провадження за виданими судом виконавчими листами та вчинити дії для примусового виконання мирової угоди в частині зазначеній у заяві його довірительки, затвердженої судом в тому числі з врахуванням покладення на нього такого зобов»язання судом попередньою ухвалою місцевого суду.

Інші учасники процесу не з»явились повторно. Належно повідомлені про розгляд справи .

Колегія суддів вважає можливим продовжувати розгляд справи у їх відсутності, що відповідає вимогам ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_5, що діяла в особистих інтересах та як законний представник неповнолітнього та представник за довіреністю в інтересах інших осіб дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_4, суд виходив з наступного.

07 березня 2014р. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області винесено ухвалу про затвердження /так в ухвалі/ мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_10 та неповнолітнього сина ОСОБА_7 до відповідача ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Дрогобицької райдержадміністрації про визнання права користування житловим будинком, встановлення особистого сервітуту на користування житлом, усунення перешкод та відшкодування витрат на ремонт, підтримання та поліпшення житла, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що незважаючи на предмет спору, згідно заявлених позовних вимог по первісному та зустрічному позову, судом у даній справі згідно даних виконавчих документів, що долучені до справи - визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 /так у виконавчому документі/, Органом опіки та піклування Дрогобицької районної державної адміністрації, за якою визначено, що:

1. ОСОБА_11, розуміючи свої обов»язки батька та незважаючи на складні сімейні відносини з дітьми і бажаючи виконати зазначений обов»язок погоджується купити ОСОБА_12, ОСОБА_4 та колишній дружині ОСОБА_13 трикімнатну квартиру або інше житло в м. Дрогобич вартістю не більше 40 000 дол. США в гривневому еквіваленті на момент укладення відповідного правочину за умови продажу належного йому на праві особистої приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки.

2. Сторони погоджуються, що договір купівлі житлового приміщення вказаного в п.1 може бути укладеним лише одномоментно з уладенням ОСОБА_2 договору продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним котрий є особистою власністю ОСОБА_2. При цьому третя особа не матиме жодних застережень щодо зміни місця проживання ОСОБА_14 з умови належного та повного виконання сторонами умов п. 1-3 даної угоди та надасть всі необхідні дозволи, висновки та погодження для здійснення зняття неповнолітнього ОСОБА_7 з місця реєстрації в с.Лішня, вул. Гранітна, 1 та подальшої реєстрації останнього по місцю знаходження житлової квартири визначеної в п. 1 даної угоди.

3. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 зобов»язуються вчинити всі необхідні юридично значимі дії для укладення договору продажу зазначеного в п.2) цієї угоди включаючи зняття з реєстрації, надання згод на вчинення відповідних реєстраційних та нотаріальних дій, погодження з відповідними компетентним органами місця тимчасового проживання ОСОБА_7. Даний перелік дій може бути розширений виходячи з вимог законодавства котрі будуть діяти на момент укладення відповідного договору його реєстрації та нотаріального посвідчення. Вчинення даних дій є обов»язковою передумовою для виникнення обов»язку ОСОБА_2 визначеного в п. 1 даної угоди.

4. Враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було продано спільно нажиту квартиру для облаштування вказаного в п.2 будинку необхідними меблями, технікою, тощо, сторони домовились, що за ОСОБА_5 залишається у власності спільно нажите майно котре складається з: дитячої мебельної стінки в кількості двох комплектів котрі знаходяться в дитячих кімнатах ОСОБА_7 та ОСОБА_4, їхніх односпальних ліжок, приліжкових тумб до них, настінного годинника, нержавіючих поличок в кількості 2 шт., комп»терного крісла, двох килимів, комп»ютера, радіотелефону, повного набору кухонного посуду, телевізора марки «Sony BRAVIA», мікрохвильової печі, кухонного м'якого кутка, м'якого кутка, кухонного столу, кухонної стінки, мотоцикла «PANONIA», велосипеду, двох люстр, трьох комплектів тюлі та штор, книг по зарубіжній літературі, порохотягу, праски, прасувальної дошки, сушильного пристрою для білизни. Дані предмети на момент підписання даної угоди уже знаходяться у власності ОСОБА_5.

5. У зв»язку з тим, що ОСОБА_5 проживала в будинку зазначеному в п.1 цієї угоди в якості колишнього члена сім»ї в період з 01 листопада 2012 р. по 1 лютого 2014 р. та не приймала участі в його утриманні шляхом сплати за комунальні послуги якими користувалась на рівні з ОСОБА_2 остання зобов»язується компенсувати ОСОБА_2 половину від понесених ним витрат на оплату даних послуг, котрі у відповідності до платіжних документів становлять 2 193,35 грн. Дану суму ОСОБА_5 зобов»язується оплатити ОСОБА_2 до 01 травня 2014 р. шляхом перерахування даних коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 відкритий в АТ «Ощадбанк» ТВБВ 10013/0256 розрахунковий рахунок 373999242004, особистий рахунок /зазначено номер/ Банку 325796, ЗКПО 09325703. Належне, вчасне та повне виконання даного пункту є обов»язковою передумовою для виникнення зобов»язання в ОСОБА_2 визначеного п. 1 даної угоди.

6. У разі якщо ОСОБА_5 проживатиме надалі в будинку зазначеному в п.1) даної угоди з моменту її підписання до моменту виконання умов п. 2) цієї угоди вона зобов»язується погашати половину витрат на оплату комунальних послуг за весь цей період у відповідності до квитанцій про сплату за комунальні та інші послуги. Сторони погодили, що така оплата повинна бути здійснена в будь-якому випадку не пізніше моменту укладення договору зазначеного в п. 1 даної угоди та є обов»язковою передумовою для виникнення зобов»язання в ОСОБА_2 визначеного п. 1 даної угоди.

7. На виконання умов зазначених в п. 1-3 даної угоди сторони надають один одному строк котрий не може перевищувати 1 рік з моменту підписання угоди.

8. Сторони свідчать що дана угода відображає їх реальні наміри завершити спір та припинити будь-які інші спори стосовно майна та порядку користування ним в майбутньому. Дана мирова угода укладена сторонами добровільно та свідомо, без тиску жодної сторін, не внаслідок складних матеріальних чи інших обставин та є їх дійсним волевиявленням і породжуватиме юридичні наслідки результати яких сторонам відомі та приймаються як належні.

9. З підписанням даної угоди ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відмовляються від будь-яких майнових чи інших претензій до ОСОБА_2 щодо майна набутого ним з ОСОБА_5 та іншими членами сімї в шлюбі чи набутого ним в будь-який інший спосіб в період з 17.01.1992 р. до 07.03.2014 та не матимуть будь-яких майнових чи немайнових претензій в майбутньому, в тому числі але не обмежуючись вимогами про визнання права користування житловим будинком, встановлення особистого сервітуту на користування житлом та відшкодування витрат на ремонт, підтримання та поліпшення житла.

За змістом долучених до справи копій виконавчих документів з приводу яких винесені оскаржувані постанови державного виконавця - суд визнав мирову угоду 07.03.2014 року /а.с. 12-14/.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали суду про затвердження мирової угоди передбачено, що на виконання умов, зазначених у пунктах 1-3 даної мирової угоди сторони надають один одному строк, котрий не може перевищувати 1 рік з моменту підписання мирової угоди (в даному випадку з моменту набрання законної сили ухвалою суду про затвердження /так в ухвалі/цієї мирової угоди, який закінчився 13 березня 2015р.).

Виконавчі листи були пред»явлені до виконання 29.07.2015 року згідно відмітки відділу ДВС.

Подаючи на примусове виконання зазначені виконавчі документи, ОСОБА_5 як стягувач та представник інших стягувачів в заявах від 22.07.2015 року до Начальника ВДВС Дрогобицького МУЮ просила прийняти такі виконавчі документи до примусового виконання в частині п. 1 мирової угоди - навівши повний текст зобов»язання, визначеного у цьому пункті мирової угоди. / а.с. 9-11/. Тобто мова ішла про примусове виконання мирової угоди в частині, що ОСОБА_2, розуміючи свої обов»язки батька та незважаючи на складні сімейні відносини з дітьми і бажаючи виконати зазначений обов»язок погоджується купити ОСОБА_7, ОСОБА_4 та колишній дружині ОСОБА_5 трикімнатну квартиру, або інше житло в м. Дрогобич вартістю не більше 40 000 дол. США в гривневому еквіваленті на момент укладення відповідного правочину за умови продажу належного йому на праві особистої приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 Львівської області.

Державним виконавцем відділу ДВС Дрогобицького МРУЮ ОСОБА_9 04 серпня 2015р. винесено:

- постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №48368564, згідно якої відмовлено у відкритті виконавчого провадження із виконання виконавчого листа №442/8753/13-ц (провадження №2/442/260/2014), виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на ім'я стягувача ОСОБА_4 на виконання ухвали суду від 07 березня 2014р. про затвердження мирової угоди;

- постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №48366978, згідно якої відмовлено у відкритті виконавчого провадження із виконання виконавчого листа №442/8753/13-ц (провадження №2/442/260/2014), виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на ім'я стягувача ОСОБА_5 на виконання ухвали суду від 07 березня 2014р. про затвердження мирової угоди;

- постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №48368266, згідно якої відмовлено у відкритті виконавчого провадження із виконання виконавчого листа №442/8753/13-ц (провадження №2/442/260/2014), виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на ім'я стягувача ОСОБА_7 на виконання ухвали суду від 07 березня 2014р. про затвердження мирової угоди;

Оскаржувані постанови винесені з тих підстав, що в резолютивній частині рішення суду немає вимог зобов»язального характеру. Державним виконавцем враховано положення п.8 ч.1 ст. 26 Закону України « Про виконавче провадження».

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 в особистих інтересах та інтересах зазначених вище осіб, суд першої інстанції керувався положеннями ст.1 зазначеного Закону, за якою виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд врахував позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року в справі №1-10/2004 Конституційний суд України визначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1ст.4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи регламентованою ст.383 ЦПК України право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи - задовольнив скаргу стягувачів.

Суд врахував положення ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що державний виконавець повинен здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Також послався на вимоги ст. 14 ЦПКУ України, за якою при набранні рішенням законної сили, воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Також взято до уваги судом першої інстанції роз»яснення, що у абзаців 23, 27, 28 п.10 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод громадян; згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду; отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваними постановою порушується право заявників як сторони виконавчого провадження (стягувача) на виконання рішення суду (розумний строк розгляду справи).

Суд у своєму рішенні також зазначив, що Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст.25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема невідповідність виконавчого документа вимогам ст.18 Закону встановлені ст. 26 Закону яких суд вважав, не дотримався державний виконавець.

З таким висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступні обставини.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження за поданими стягувача та представником стягувачів виконавчих документів, в тому числі з врахуванням заяви ОСОБА_5 про те, в якій частині особа просила прийняти до примусового виконання визнану судом мирову угоду ухвалою 07.03.2014 року, державний виконавець керувався п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження», про що зазначено в оскаржуваних постановах від 04.08. 2015 року.

Згідно означеної норми - державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

За змістом ч.1 статті 26 Закону - окрім перелічених у семи пунктах підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, законодавець передбачив інші підстави, про що зазначено у п. 8 ч.1 статті, а отже тим самим визначив, що наведений вище перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом не є вичерпним.

В оскаржуваних постановах державного виконавця зазначено, що резолютивна частина рішення про примусове виконання якого у визначеній стягувачем частині, а саме, що ОСОБА_2, розуміючи свої обов»язки батька та незважаючи на складні сімейні відносини з дітьми і бажаючи виконати зазначений обов»язок погоджується купити ОСОБА_7, ОСОБА_4 та колишній дружині ОСОБА_5 трикімнатну квартиру, або інше житло в м. Дрогобич вартістю не більше 40 000 Дол. США в гривневому еквіваленті на момент укладення відповідного правочину за умови продажу належного йому на праві особистої приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 Львівської області - не містить зобов»язального характеру.

При розгляді справи у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_5 та її представник не вказали передбаченого, на їх думку, способу примусового виконання мирової угоди в цій частині, хоча висловились про обов»язок державного виконавця вчинити виконавчі дії спрямовані на примусове виконання такого положення мирової угоди, а відтак і виконавчих документів, які визначені законом.

Будучи позбавленим можливості надання правової оцінки мировій угоді в межах вирішення даної справи, колегія суддів звертає увагу також на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що на час винесення судом ухвали 07.03.2014 року про визнання мирової угоди, на примусове виконання якої судом видано виконавці документи, Закон України «Про виконавче провадження» зазнав ряду змін і стаття 17 такого визначала виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державно виконавчою службою та не містила у переліку даних про примусове виконання мирових угод, затверджених судом. Факт видачі виконавчих документів судом на підставі визнаної / затвердженої / судом мирової угоди не спростовує висновків судової колегії суддів.

Крім того, при вирішенні справи за апеляційною скаргою, колегія суддів враховує Правову позицію, висловлену Верховним Судом України при розгляді справи № 6 - 274 цс 15, яку враховує в частині, що стосується даної справи. Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» / в редакції від 21.04.1999 року/ було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

На момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державно виконавчою службою.

За правовим висновком у даній справі - Верховний Суд України, виходячи із системного аналізу певних правових норм вказав, що у разі невиконання однією із сторін зобов»язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 в особистих інтересах та в інтересах інших осіб, про що вказано вище та скасування означених вище постанов державного виконавця.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.2 ст. 307, п.4 ст. 311, п.2 ч.1 ст. 312, 315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 серпня 2015 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_5 в особистих інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_5 про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий

Судді