Ухвала суду № 56371730, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/2659/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Кричина А.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горобець А.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И ЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «ВУСО», ОСОБА_5 (далі - відповідачі), третя особа: ОСОБА_6 (далі - третя особа), в якому просив: стягнути з відповідачів на свою користь 10 819,58 грн. майнової шкоди, 900 грн. витрат за проведення товарознавчої експертизи, 55,99 грн. витрат за подання телеграми, 1 200 грн. витрат на правову допомогу та 243,60 грн. судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що 01.09.2014 близько 18:20 год. ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки Део, д.н.з. НОМЕР_6 по проспекту Московському в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

17.09.2014 постановою Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до полісу № АС/6832058 від 11.12.2013 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди водія автомобіля Део, д.н.з. НОМЕР_6 застрахована у ПрАТ «СК ВУСО».

Згідно експертного звіту № 8956 про оцінку автомобіля від 20.01.2015 матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля складає 10 819,58 грн., вартість проведення експертної оцінки складає 900,00 грн. Для неупередженості експертного оцінювання пошкоджень автомобіля ОСОБА_5 було запропоновано бути присутнім при проведенні експертизи, про що його було повідомлено телеграмою, вартість якої становила 55,99 грн.

02.09.2014 позивач звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про відшкодування збитків, проте 23.10.2014 йому було відмовлено у відшкодуванні, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2015 позов задоволено частково: стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_3 10 819,58 грн. майнової шкоди та 236,80 грн. судових витрат; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 900 грн. витрат за проведення товарознавчої експертизи, 55,99 грн. витрат за подання телеграми та 236,80 грн. судового збору; в задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «СК «ВУСО», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог до ПрАТ «СК «ВУСО» та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО». Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» майнової шкоди заподіяної позивачу відповідачем ОСОБА_5, оскільки останній не виконав вимог закону щодо повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, в силу вимог закону, саме на нього покладається обов'язок відшкодування шкоди потерпілій особі.

В судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а відтак колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Рішення суду оскаржено відповідачем ПрАТ «СК «ВУСО» лише в частині стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» майнової шкоди та судових витрат. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги та стягуючи з відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» на користь позивача майнову шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПрАТ «СК «ВУСО» не виконало покладеного на нього законом обов'язку по виплаті страхового відшкодування позивачу за шкоду заподіяну останньому з вини відповідача ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 01.09.2014 близько 18:20 год. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_2 по проспекту Московському в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 RUS, під керуванням ОСОБА_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.09.2014 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6832058 укладеному між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_6, застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_4, зі строком дії поліса до 11.12.2014 (а.с. 12).

02.09.2014 позивач звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 13-14).

Листом від 23.10.2014 позивачу відмовлено у здійсненні страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що страхувальник ОСОБА_6 не звернувся до страхової компанії із заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 15).

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленим цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно звіту № 8956 про оцінку автомобіля НОМЕР_5 від 20.01.2015 року визначено, що матеріальний збиток, завданий власникові вказаного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 819,58 грн. (а.с. 16-19).

Відповідно до п. 36. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийняття рішення та виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніше 90 днів з дати отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 33.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Судом обґрунтовано встановлено і це підтверджується належними доказами у справі, що позивач (потерпілий) своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про неправомірну відмову страховика у виплаті позивачу страхового відшкодування, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законодавчим актом, саме на страховика покладений обов'язок відшкодування шкоди третій особі (потерпілому), яка заподіяна винними діями страхувальника, а відтак посилання ПрАТ «СК «ВУСО» при відмові у виплаті страхового відшкодування на ст. 991 ЦК України та на Закон України «Про страхування» є безпідставними.

Водночас, слід зазначити, що ст. 993 ЦПК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Більш того, відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпункту 38.1.1 пункту 38.1, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. ст. 33 Закону.

Таким чином, спеціальний Закон не звільняє страховика від виплати страхового відшкодування потерпілому, однак закріплює право страховика, після виплати страхового відшкодування, на регресну вимогу до страхувальника, який не виконав умови договору та вимоги Закону щодо належного повідомлення страховика про настання страхового випадку.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» майнової шкоди заподіяної позивачу у зв'язку з неповідомленням страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах спеціального Закону і в цілому суперечать правовій суті інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який власне передбачає якнайшвидший захист (відшкодування шкоди) прав третіх осіб (потерпілих) при настанні дорожньо-транспортної пригоди.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про відшкодування шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва