Ухвала суду № 56371504, 23.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/608/2016 Слідчий суддя Макуха А.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач в суді Апеляційної інстанції Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Цибульник М.І.

за участю прокурора Кравченко М.М., Олефір Ю.О.

представника власника майна ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравченко М.М., на ухвалу слідчого судді Солов»янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання детектива другого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кролевецької О.C., погоджене начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувача та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченком М.М. про арешт майна в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2015 року за № 52015000000000013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що клопотання детектива, в порушення вимог ст. 171 КПК України, не містить достатніх підстав для арешту майна у відповідності до критеріїв, вказаних у ст. 167 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива задовольнити та накласти арешт на тимчасово вилучене майно - мобільний телефон марки «Apple Iphone 5s», IMEI НОМЕР_1, серійний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучений 02.02.2016 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що клопотання про арешт майна містить достатні підстави вважати, що вилучене у ході обшуку майно ОСОБА_5 є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину та містить мету накладення арешту, а саме забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які просили задовольнити апеляційні вимоги в повному обсязі, думку представника власника майна, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження за клопотанням детектива, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000013, яке внесено до ЄРДР 18.12.2015р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПАТ «ОПЗ», зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом вчинення умисних дій, спрямованих на отримання неправомірної вигоди третьою особою - компанією Newscope estates limited, уклали з останньою договір купівлі-продажу карбаміду марки Б та упродовж 2015 року здійснили 30 поставок цього товару на загальну суму 1,625 млрд. грн., за вартістю, заниженою на 5%, внаслідок чого компанією Newscope estates limited отримано неправомірну вигоду в сумі понад 100 млн. грн.

За аналогічних обставин службовими особами ПАТ «ОПЗ» укладено договір №1К-ЕХР-2015 від 26.03.2015 щодо продажу карбаміду марки Б за заниженою вартістю з компанією Expotrade Global Limited, на підставі якого у квітні 2015 року здійснили поставку цього товару.

Крім цього, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо стабілізації роботи публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» від 03.12.2014 №1186-р, без проведення процедур закупівель, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель», між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «ОПЗ» укладено кредитний договір від 05.12.2014 №881/31/1, за умовами якого банк зобов'язується надати кредит на суму 5 000 000 000,00 (п'ять мільярдів) грн., процентна ставка за користування кредитом - 18,5 процентів річних, для попередньої оплати за природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу в ПСГ від 05.12.2014 №365/14- ПР, укладеним між ПАТ «ОПЗ» та НАК «Нафтогаз України», що не є предметом, на який не поширюється дія Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції станом на 06.11.2014).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаної фінансової операції, вказані кредитні кошти фактично залучені для фінансування НАК «Нафтогаз України», а процентна ставка за користування кредитом 18,5% річних на загальну суму понад 850 млн. грн. сплачена саме ПАТ «ОПЗ».

Також у період з липня по жовтень 2015 року між ПАТ «Одеський припортовий завод» та ТОВ «Компанія «Енергоальянс» укладені договори на постачання природного газу об'ємом 349 млн. куб. м за завищеною ціною - 6028 грн. за 1 тис. куб. м., при цьому інші газопостачальні компанії надсилали до ПАТ «ОПЗ» пропозиції щодо постачання природного газу за ціною нижче на 490-816 грн. за 1 тис. куб. м.

Згідно з листами НАК «Нафтогаз України» від 25.06.2015 №6-4625/1 2- 15, від 14.07.2015 №6-5068/1.2-15, від 27.08.2015 №6-6056/1.2-15, наданими у відповідь на листи ПАТ «ОПЗ» від 24.06.2015 №2461, 10.07.2015 №2692 від 26.08.2015 №3292, НАК «Нафтогаз України» не володіє інформацією про наявність ресурсу на постачання природного газу у газопостачальних компаніях, окрім СІД ПАТ «Укрнафта», комісіонером якого є ТОВ «Компанія «Енергоальянс».

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.01.2016р. надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та окрім іншого, надано дозвіл на вилучення засобів мобільного зв'язку, із застосуванням яких велося спілкування представників ПАТ «ОПЗ»' із представниками компаній Newscope estates limited, Expotrade global limited, ТОВ «Компанія «Енергоальянс» та НАК «Нафтогаз України».

На підставі вищевказаної ухвали 02.02.2016 проведено обшук в результаті якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Apple iPhone 5s» IMEI: НОМЕР_1 серійний номер НОМЕР_2 що належить ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у даному кримінальному провадженні підстав, передбачених ст. 167 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на тимчасово вилучене майно вказавши, що прокурором не надано доказів на підтвердження обставин вилучення зазначеного майна (добровільна згода або примусове вилучення), прийшовши до висновку про незаконність таких дій.

Також слідчий суддя критично поставився до твердження детектива та прокурора стосовно того, що вилучений телефон є доказом у кримінальному провадженні через відсутність необхідних процесуальних дій, які передують визнанню предмета або речі доказом.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання про накладення арешту не вбачає.

Покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляції щодо незаконності судового рішення - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі.

Так, помилковими є ствердження апелянта щодо наявності доказів того, що тимчасово вилучений телефон є предметом, засобом чи знаряддям вчиненого злочину, доказом злочину, оскільки, як правильно зазначено слідчим суддею, відсутній процесуальний документ щодо визнання вилученого майна речовим доказом. Посилання апелянта на передчасність дій щодо визнання предмету речовим доказом до моменту розгляду клопотання про його арешт не ґрунтується на вимогах закону.

Також помилковим є ствердження апелянта щодо законності вилучення майна без згоди його власника на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.01.2016р. про надання дозволу на проведення обшуку, оскільки положеннями ст.234 КПК України передбачено, що метою обшуку є - виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуто у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Статтею 236 КПК України передбачено право слідчого чи прокурора провести обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Разом з цим, детективом не було доведено, що власник мобільного телефону ОСОБА_5 перебував у приміщення де проводився обшук на момент його початку, оскільки таких відомостей не було надано слідчому судді, як не було надано і колегії суддів при апеляційному перегляді, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 міг переховував при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження, оскільки таких, тобто належний йому мобільний телефон.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження - детектива другого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кролевецької О.C., погоджене із начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувача та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кравченком М.М. про арешт майна в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52015000000000013 від 18.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Кравченко М.М. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.