Рішення № 56369924, 10.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/3122/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шпак З. П.Номер провадження 22-ц/788/424/16 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 30

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Шевченка В. А. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, третя особа - Шосткинська місцева прокуратура,

про захист цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної і матеріальної шкоди та відшкодування витрат, пов'язаних зі зверненням до державних органів,

в с т а н о в и л а :

30 червня 2015 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що у відділі державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області (далі - відділ ДВС) на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_5 моральної та матеріальної шкоди на користь його онуки та сина, що була завдана внаслідок злочину. Загальна сума матеріальної шкоди на користь неповнолітньої ОСОБА_4 складає 190474,85 грн., проте у зв'язку з бездіяльністю та незаконними діями державних виконавців стягнуто лише близько двох тисяч гривень. Невиконання судових рішень впливає на стан здоров'я заявника, оскільки він є інвалідом другої групи, після постійних судових процесів не може спати, відчуває стрес, бо не може відстояти права неповнолітньої онуки, тому просить суд стягнути з бюджету на користь онуки збитки, завдані під час здійснення виконавчого провадження в сумі 190474,85 грн., моральну шкоду в сумі 50 000 грн., а також на свою користь матеріальні збитки, які він поніс під час здійснення виконавчого провадження в сумі 545,95 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 50000 грн., ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 30000 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням в частині незадоволених вимог не погодився, просить його змінити і стягнути матеріальну шкоду в сумі 190474,85 грн. і збитки в сумі 545,95 грн., які він поніс на листування з державними органами.

Зазначає, що виконавчою службою порушені строки виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь неповнолітньої ОСОБА_4 190474,85 грн. яке не виконується понад три роки. Бездіяльність виконавчої служби підтверджується відповідними судовими рішеннями і є наслідком невиконання рішення, а тому вважає цю суму шкодою, яка підлягає стягненню з виконавчої служби. Вважає, що ним підтверджені належними доказами витрати на листування в сумі 545,95 грн., проте, місцевий суд безпідставно не стягнув їх на його користь.

Відділ ДВС також не погодився з рішенням суду, вважає його незаконним і необґрунтованим, вказує на неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що позивач не є стороною виконавчих проваджень, оскільки стягувачами є його онука ОСОБА_4 та син ОСОБА_6, а тому шкода може бути стягнута лише особі, права якої були безпосередньо порушені. Крім того, суд не встановив наявність моральної шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправним діянням заподіювача, позивачем не обґрунтовано її розмір. Вважає, що виконавчою службою не були порушені строки виконання рішення суду, оскільки останній виконавчий документ було приєднано до зведеного виконавчого провадження 24 вересня 2015 року. Зазначає, що суд фактично прирівняв розмір стягнутої за судовим рішенням шкоди, завданої злочином, до розміру моральної шкоди за бездіяльність виконавчої служби, чим порушив вимоги розумності і справедливості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_4 та представників відповідача-відділу ДВС, ОСОБА_7., ОСОБА_8, кожен з яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти скарги протилежної сторони, думку прокурора Циганенка Б.М., який погодився з рішенням суду в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відділу ДВС підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі ДВС знаходяться у зведеному виконавчому провадженні № 34454292 виконавчі листи, а саме:

- 6 виконавчих листів з примусового стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 50000 грн. моральної шкоди, 100000 грн. моральної шкоди, завданої ОСОБА_4; 10774,32 грн. матеріальної шкоди; 12436,38 грн. (по 231,22 грн. щомісячно) шкоди, завданої ОСОБА_4, до її повноліття; 13073,26 грн. шкоди; 13697,36 грн. інфляційних втрат; 9999,61 грн. інфляційних втрат;

- 4 виконавчих листа з примусового стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 21801,59 грн. боргу; по 255,49 грн. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника з 01 вересня 2014 року до досягнення нею повноліття; 30014,62 грн. інфляційних витрат; 19665,83 грн. інфляційних збитків;

- 2 виконавчих листа з примусового стягнення з ОСОБА_5 в дохід держави 121,80 грн. та 518,10 грн. судового збору.

З матеріалів справи також вбачається, що судові рішення, якими з ОСОБА_5 стягнуто кошти за вказаними виконавчими листам, реально не виконані (а.с. 166-176, 233-235).

ОСОБА_6 на підставі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2014 року позбавлено батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 26 червня 2014 року № 160 призначений піклувальником над неповнолітньою онукою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 70).

Місцевим судом також встановлено, що позивач у період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року неодноразово звертався до відділу ДВС зі скаргами на дії державних виконавців з приводу невиконання рішень суду (а.с. 18-21, 24-25, 27, 30, 38, 42, 44, 47, 54, 58, 62).

Недоліки у виконанні зведеного виконавчого провадження виявлені перевіркою управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області 17 квітня 2015 року (а.с.146-149).

Ухвалами Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2013 року (а.с. 9-10), від 08 липня 2013 року (а.с. 49-50), від 16 червня 2014 року (а.с. 51-53), від 26 грудня 2014 року (а.с. 55-57), які набрали законної сили, визнано бездіяльність державних виконавців відділу ДВС при примусовому виконанні ними виконавчих листів, які знаходяться в зведеному виконавчому провадженні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що виконавчою службою внаслідок тривалого невиконання рішень суду порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а також права дитини, а тому, урахувавши, що присуджені до відшкодування за рахунок ОСОБА_5 кошти на користь неповнолітньої є основним засобом для її існування, беручи до уваги існуючий рівень життя, стягнув з відділу ДВС спричинену моральну шкоду в заявленому розмірі.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що збитки в сумі 190474,85 грн., які стягнуті з боржника за рішенням суду як завдана дитині шкода, у розумінні вимог ст. 1174 ЦК України не можуть бути покладені на державу. Матеріальні збитки в сумі 545,95 грн., як понесені витрати на листування, позивач у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не довів.

Проте, колегія суддів повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не може.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки п. 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (ст. 1173 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року №202/98-ВР шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

З урахуванням зазначених норм закону колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що бездіяльність виконавчої служби, яка встановлена судовими рішеннями, призвела не лише до порушення передбачених законодавством термінів виконання судового рішення, але і до завдання неповнолітній ОСОБА_4 моральної шкоди, що є передбаченою ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» підставою для її відшкодування за рахунок держави.

Позивачем доведено факт заподіяння його онуці моральних страждань і втрат немайнового характеру, визначено грошову форму заподіяної моральної шкоди та наведено його позицію по обґрунтуванню розміру компенсації.

Проте колегія суддів не може погодитися з розміром стягнутої на користь неповнолітньої ОСОБА_4 компенсації у сумі 50000 грн., та вважає його завищеним.

Беручи до уваги характер та обставини спірних правовідносин, зокрема заподіяння неповнолітній ОСОБА_4 моральної шкоди внаслідок допущення неправомірних дій та бездіяльності виконавчою службою, а не навмисних злочинних дій посадових осіб державного органу, а також те, що можливість подальшого виконання судових рішень ще не втрачена, колегія суддів вважає достатньою компенсацію моральної шкоди у сумі 20000 грн., яка відповідає вимогам розумності і справедливості, а також є співмірною перенесеним моральним стражданням через невиконання судових рішень.

Вирішуючи спір в частині вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь 30000 грн. компенсації моральної шкоди, місцевий суд дійшов до висновку про наявність як правових підстав для задоволення цих вимог, так і доведення заподіяння позивачу моральної шкоди виконавчою службою.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З роз'яснень, викладених в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, вбачається, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що бездіяльність державних виконавців, яка виражається у невиконанні судових рішень на користь неповнолітньої ОСОБА_4, завдає моральної шкоди також і позивачу.

Погоджуючись з такими доводами, місцевий суд, не врахував при цьому вимоги ч. 1 ст. 1167 ЦК України які є правовими підставами для відшкодування моральної шкоди та які визначають суб'єктний склад спірних правовідносин у даній справі, а саме: відповідача - особу, винну у заподіянні моральної шкоди, та позивача - особу, якій безпосередньо через неправомірні рішення, дії чи бездіяльність винної особи така шкода заподіяна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження, тобто судовими рішення на його користь ані матеріальна, ані моральна шкода не стягувалася, що виключає його право на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України вимагати відшкодування моральної шкоди через невиконання судових рішень.

З висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні решти позовних вимог колегія суддів повністю погоджується, оскільки сам факт тривалого невиконання рішення суду не може бути підставою для безспірного стягнення збитків у вигляді нестягнутої за рішенням суду суми.

Заявлені витрати на листування у сумі 545,95 грн. належними доказами, які б підтверджували їх саме у зв'язку із зверненням позивача до судових, правоохоронних органів і органів виконавчої служби на стадії примусового виконання рішень за зведеним виконавчим провадженням, у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не підтверджені.

За таких обставин, рішення місцевого суду в частині задоволених вимог про стягнення на користь ОСОБА_4 30000 грн. на підставі п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині стягнення 50000 грн. на користь неповнолітньої ОСОБА_4 - зміні та зменшенню суми стягнення до 20000 грн.

На підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК України та з урахуванням того, що ОСОБА_3. звільнений від сплати судового збору, понесений відділом ДВС при зверненні до апеляційного суду судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 267,96 грн.

Керуючись ст. 303, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 - відхилити, а апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2016 року в частині вирішених вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди змінити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 20000 грн., а не 50000 грн., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати відділу державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області за рахунок держави 267 грн. 96 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: