Ухвала суду № 56369239, 01.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2038/16

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков О. С.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09. 02. 2012 р.,

в с т а н о в и л а:

27. 10. 2011 р. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 06. 03. 2008 р., укладеним між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на теперішній час ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), в розмірі 359045,81 доларів США, що за курсом НБУ (1 дол. США - 7,9727 грн.) складає 2862564,53 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за цим кредитним договором.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09. 02. 2012 р. задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції цього банку заборгованість в сумі 2862564,53 грн., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1303752,91 грн., заборгованість за відсотками - 339530,11 грн., пеню за прострочення тілу кредиту - 53775,38 грн., пеню за прострочення відсотків по кредиту - 1165506,13 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, представник ОСОБА_3, ставила питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, вказала, що було порушено порядок виклику відповідача до суду, оскільки вона не отримувала повістки про виклик до суду і не знала про дату розгляду справи; що судом не встановлено дійсний розмір заборгованості боржника перед банком, який визначив цю заборгованість на власний розсуд і вона не конкретизована, судом не звернуто увагу, що особа, яка складала ці розрахунки є співробітником банку, а отже явно зацікавленою особою, до того ж вона не попереджалася про кримінальну відповідальність за надання недостовірної інформації і з наданих документів неможливо встановити період, за який було нараховано розмір пені, та вказує на те, що закінчення строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; що позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів і суд не витребував їх у позивача, в тому числі первинні бухгалтерські (меморіальні) та касові документи банку за період з 06. 03. 2008 р. до 07. 10. 2011 р. за кредитним договором № 014/0018/82/88947 від 06. 03. 2008 р. щодо: надання та погашення кредитних коштів, нарахування та погашення відсотків за користування кредитними коштами, нарахування та сплати штрафних санкцій (пені), здійснення валютно-обмінних операцій за поточних рахунком позичальника у зв'язку з наданням кредиту, оформлені та засвідчені належним чином (меморіальні ордери, заяви на переказ, заяви на видачу, заяви на продаж іноземної валюти тощо); виписки за поточним рахунком позичальника щодо отримання та повернення грошових коштів за кредитним договором № 014/0018/82/88947 від 06. 03. 2008 р. за період з 06. 03. 2008 р. до 07. 10. 2011 р. з зазначенням номеру поточного рахунку, валюти рахунку, назви клієнта, назви кореспондуючого рахунку, періоду виписки, дати, змісту та суми операції, а також зазначила, що окрім витребуваних вказаних документів, очевидно необхідним є призначення судової економічної (бухгалтерської) експертизи, в межах якої на вирішення експерта необхідно було поставити питання: Який розмір заборгованості за кредитним договором № 014/0018/82/88947 від 06. 03. 2008 р. виник у ОСОБА_3 станом на день подачі позовної заяви, та у разі наявності такої заборгованості, який розмір штрафних санкцій, що підлягають сплаті відповідно до умов кредитного договору, адже визначення остаточної і достовірної суми заборгованості може здійснити лише особа, що має спеціальні знання у галузі економіки та бухгалтерського обліку, а тому на підставі ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Зазначила, що у ОСОБА_3 немає спеціальних знань у галузі економіки та бухгалтерії і тому вона не може оцінити правильність складення розрахунку банком і в той же час вона не може вірити банку на слово про розмір заборгованості і тому вважає цей розмір не встановленим, не доведеним та надуманим, та, що суд передчасно дійшов до висновку про достовірність суми заборгованості за кредитом, не витребував детальний розрахунок суми заборгованості від позивача та прийняв на віру суму заборгованості, визначену позивачем на власний розсуд, без будь-яких доказів.

Звернула увагу, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд знехтував правилами належного засвідчення копій документів відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07. 04. 2003 р. та всупереч ч. 2 ст. 64 ЦПК України не витребував у позивача ані оригінали документів, ані належним чином завірені копії документів, на які посилається позивач, заявляючи свої вимоги, і із тексту рішення суду не вбачається, що судом було оглянуто оригінали кредитного договору № 014/0018/82/88947 від 06. 03. 2008 р. і тому суд був позбавлений можливості встановити відповідність наданих документів оригіналам та взагалі встановити факт існування вказаних документів, що свідчить про недоведеність позовних вимог банку та необґрунтованість рішення суду у справі.

В судовому засіданні Бачинський М. В., представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», пояснив, що вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання інших осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на теперішній час ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») був укладений кредитний договір, то у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3зобов'язань по сплаті платежів по цьому договору на користь позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав.

Положеннями ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін в письмовій формі.

Судом встановлено, що за кредитним договором № 014/0018/82/88947 від 06. 03. 2008 р., укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на теперішній час ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та підписаним сторонами, банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит в розмірі 149940 доларів США на строк 120 місяців по 06. 03. 2018 р. під 14 % річних за користування кредитом з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за користування кредитом (Додаток № 1 до Договору) і ці кошти в розмірі 147000 доларів США виділяються на споживчі цілі, а 2940 доларів США - на оплату комісії за надання кредиту; виконання зобов'язання позичальника за цим договором забезпечується іпотекою об'єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1 заставною вартістю 1703698,00 грн.; позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток 1 до цього Договору).

Відповідно до п. 9. 1 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов цього договору кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, згідно п. 16.3 цього кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, за п. 16.7 договору до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 3 роки, а за п. 17.6 договору цей договір укладено в двох примірниках - по одному для кожної із сторін.

Банк свої зобов'язання щодо надання кредиту виконав, а ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.

З попередження ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на теперішній час ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») від 26. 11. 2008 р. № 4-2-1/7-9674 та претензії-вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на теперішній час ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»)від 26. 11. 2008 р. № 4-2-1/7-9673 про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 014/0018/82/88947 від 06. 03. 2008 р. видно, що ОСОБА_3 пропонувалося в найкоротший термін сплатити прострочені платежі та пеню загальною сумою 2228,53 долара США і з відмітки на попередженні видно, що ОСОБА_3 цю претензію отримала, що підтверджено її підписом у цьому з вказівкою дати - 01. 12. 2008 р.

З копій пояснень позичальника ОСОБА_3 від 10. 12. 2009 р. і від 14. 04. 2010 р. вбачається, що заборгованість по кредиту з'явилася у зв'язку з економічною кризою, з метою погашення заборгованості позичальник вирішує питання щодо продажу певних об'єктів, зобов'язується погашати заборгованість.

За наявним у справі конкретизованим за часом та видами заборгованості (за кредитом, пеня за прострочення тілу кредиту, пеня за прострочення відсотків по кредиту) детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором, складеним 3 відповідальними працівниками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і завіреним підписом начальника відділу адміністрування кредитів банку Жуковою О. О. та мокрою печаткою, загальна заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору № 014/0018/82/88947 від 06. 03. 2008 р., укладеному між сторонами у справі, за станом на 07. 10. 2011 р. складає 359045,81 доларів США і з урахуванням, що 1 долар США на 07. 10. 2011 р. за курсом НБУ дорівнює 7,9727 грн., складає 2862564,53 грн., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1303752,91 грн., заборгованість за відсотками - 339530,11 грн., пеня за прострочення тілу кредиту - 53775,38 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту - 1165506,13 грн.

При цьому, з розрахунку заборгованості в частині пені за прострочення тілу кредиту видно, що вона детально розрахована з 06. 07. 2010 р. по 06. 10. 2011 р., а з розрахунку заборгованості в частині пені за прострочення відсотків по кредиту видно, що вона детально розрахована з 06. 07. 2009 р. по 06. 10. 2011 р.

Вказані обставини справи підтверджені матеріалами справи, в тому числі копіями кредитного договору між сторонами, конкретизованого розрахунку заборгованості відповідача за цим договором, заяви ОСОБА_3 від 25. 02. 2008 р. про надання кредиту, документів щодо видачі готівки ОСОБА_3, та сторонами не спростовані і в апеляційного суду відсутні підстави для сумнівів в наявних у справі доказах та їх обгрунтованості за відсутності конкретних заперечень відповідача по суті позовних вимог та щодо матеріалів справи.

На підставі матеріалів справи з урахуванням вищевказаних правових положень апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а вищевказані доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором не спростовують.

При цьому, враховується і те, що за матеріалами справи весь період розгляду справи судом першої інстанції та апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 отримувала поштову кореспонденцію за однією адресою, яка зазначена нею і в апеляційній скарзі, зокрема, 03. 12. 2011 р. відповідно до вимог закону отримала копію позовної заяви та повістку про розгляд справи 22. 12. 2011 р., що підтверджено відповідним поштовим повідомленням (а. с. 51), у розгляді справі 22. 12. 2011 р. в судовому засіданні приймали участь представник позивача - банку і представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Перова К. Ю., за участю якої в судовому засіданні для надання часу з'ясування можливості вирішити питання щодо реструктиризації боргу або переведення його з валютного в гривневий за узгодженням сторін розгляд справи було відкладено на 10 год. 09. 02. 2012 р., що підтверджується технічним записудом судового засідання 22. 12. 2011 р. і розписками представників позивача та відповідача про виклик до суду на цей час, що в силу ст. 76 ч. 5 ЦПК України є належним сповіщенням і самого відповідача, але 09. 02. 2012 р. сторони до суду не з'явилися і справа була розглянута за відсутності сторін (а. с. 52, 53, 57, 58, 60, 61); на час розгляду справи в суді першої інстанції відсутні письмові конкретизовані заперечення з боку відповідача або його представника проти позовних вимог банку та щодо застосування строку позовної давності, яка до того ж встановлена договором в 3 роки до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору,і з боку відповідача ОСОБА_3 не ставилися під сумнів наявні у справі докази; копію рішення суду від 09. 02. 2012 р. було отримано ОСОБА_3 14. 03. 2012 р., що підтверджено відповідним поштовим повідомленням (а. с. 65) і в апеляційній скарзі ОСОБА_3 відсутні дані про оспорення відповідачем, в тому числі за минулий час після ухвалення рішення суду, будь-яких документів, що стосуються її кредитних відносин з банком, а також відсутні конкретні вказівки в чому саме вона не погоджується з позовними вимогами банку.

Викладені в апеляційній скарзі загальні сумніви відповідача та зауваження з приводу дій суду та вказівки, що саме на думку ОСОБА_3 мав вчиняти зі своєї ініціативи суд першої інстанції при розгляді справи, в тому числі щодо витребування первинних бухгалтерських документів тощо, самі по собі за відсутності конкретних заперечень з боку відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі по суті позовних вимог та заборгованості і за відсутності в суді першої та апеляційної інстанцій будь-яких клопотань з боку відповідача ОСОБА_3 не є підставою для визнання недоведеними заявлених банком позовних вимог і не є підставою для визнання рішення суду необгрунтованим.

Свій висновок апеляційний суд основує і на тому, що згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

З урахуванням зазначених обставин на підставі вимог ст. ст. 11, 303 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позивачем вимог та апеляційної скарги і відповідно до вимог ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09. 02. 2012 р. у даній справі належить залишити без змін.

Вказане не позбавляє відповідача ОСОБА_3 права провести звірку з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стосовно стану заборгованості за вказаним кредитним договором як це передбачено п. 7.6 цього кредитного договору, за яким кредитор на вимогу позичальника зобов'язаний проводити звірку рахунків і сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов'язань перед кредитором за договором є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора, і у випадку уточнення суми кредитної заборгованості відповідача за станом на 07. 10. 2011 р. вирішувати це питання в порядку ст. 372 ЦПК України в процесі виконання рішення суду тощо.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09. 02. 2012 р.залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич