Рішення № 56368999, 10.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2003/16

Головуючий у першій інстанції Кравчук О. О.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.,

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Колмакові І.І.,

за участю: позивачок ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника відповідача СП «Вікторія» (ТОВ) - Шаріфі А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (ТОВ) на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_3. ОСОБА_6 до Сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (ТОВ) про стягнення заборгованості з орендної плати,

в с т а н о в и л а:

25 травня 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулись до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14 вересня 2008 року їх мати ОСОБА_7 уклала з відповідачем, СП «Вікторія» (ТОВ) договір № 5 оренди земельної ділянки площею 10,29 га та договір № 5/1 оренди земельної ділянки площею 9,32 га. Строк дії договорів сторонами встановлений на 5 років, починаючи з дати його реєстрації, тобто з 06 квітня 2009 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 їх мати ОСОБА_7 померла, вони як спадкоємці першої черги після її смерті в установлений законом строк прийняли спадщину. Позивач ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку під АДРЕСА_1, площею 9,32 га у межах згідно з планом, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, позивачка ОСОБА_8 успадкувала земельну ділянку під АДРЕСА_2, площею 10,29 га у межах згідно з планом, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З урахуванням грошової оцінки кожної земельної ділянки у розмірі 68970 гривень позивачами було пред'явлено позов до відповідача щодо стягнення орендної плати у розмірі 2069 гривень 10 копійок за використання належних їм земельних ділянок за період 2012-2014 років, що відповідно становить 3 відсотки від грошової оцінки землі. Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 січня 2015 року позов було задоволено та стягнуто з відповідача на їх користь заборгованість з орендної плати у розмірі 10325 гривень 50 копійок. Рішення відповідачем було виконано, який здійснив оплату у 2012 році в сумі 2069 гривень 10 копійок та 10325 гривень 50 копійок після ухвалення рішення від 20 січня 2015 року. Після чого їм стало відомо, що сума заборгованості з орендної плати визначена невірно, так як нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки в зазначений період складає 167617,59 гривень. Відповідач не погоджується на сплату орендної плати за договорами за період 2012-2014 років, виходячи з нормативної грошової оцінки належних їм земельних ділянок. Вони вважають, що позивачі та відповідач досягли домовленості за договорами щодо встановлення розміру оплати за оренду земельних ділянок, виходячи з розміру 3 відсотків визначеної вартості земельної ділянки, що підтверджується рішенням суду від 20 січня 2015 року, яке відповідачем не оскаржувалось та виконане в повному обсязі.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 610, 611, 612, 622 ЦК України, ст. ст. 13, 21 Закону України «Про оренду землі», Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 19 серпня 2008 року №725/2008, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь кожної з них недораховану заборгованість з орендної плати за 2012-2014 роки у розмірі 8888 гривень 29 копійок та понесені судові витрати в розмірі 243, 60 грн. (а.с. 3-6).

Представник відповідача, СП «Вікторія» (ТОВ), проти задоволення позову заперечувала і своїх письмових поясненнях зазначала, що заборгованість з орендної плати склалась у в'язку з тим, що орендодавець ОСОБА_7 й не було з'ясовано хто є спадкоємцем померлої. Згідно п.2.3 даних договорів орендна плата сплачується орендарем щорічно у натуральному та відробітковому вигляді у розмірах, наведених у додатку №1 до Договору. Щорічний розмір орендної плати встановлений у фіксованій сумі 1034 грн., яка сплачується з жовтня по грудень місяць. Розмір орендної плати згідно умов договору не підлягає індексації. Згідно з п.7 договору сторони домовились, що при виконанні умов договору вони будуть утримуватися від розірвання договору та змін до умов договору. Орендна плата за даними договорами була сплачена спадкоємцям. В договорах оренди, на які посилаються позивачі, орендна плата за землю визначена у фіксованому розмірі, відсутні умови, що передбачають можливість зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку. Якщо в договорі встановлено фіксований розмір орендної плати, відсутні умови про те, що розмір орендної плати може змінюватися орендодавцем в односторонньому порядку, тому позов не підлягає задоволенню (а.с. 50-52).

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3, ОСОБА_6 задоволено. Суд стягнув з відповідача, СП «Вікторія» (ТОВ) на користь ОСОБА_3 недораховану заборгованість з орендної плати за 2012-2014 роки у розмірі 8888 29 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн., стягнув з відповідача, СП «Вікторія» (ТОВ) на користь ОСОБА_6 заборгованість з орендної плати за 2012-2014 роки у розмірі 8888 29 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн. (а.с. 109-112).

В апеляційній скарзі відповідач, СП «Вікторія» (ТОВ), просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 116-118).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, СП «Вікторія» (ТОВ), пояснення на апеляцію позивачок ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника відповідача СП «Вікторія» (ТОВ) - Шаріфі А.В., дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню за таких підстав.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка АДРЕСА_1, площею 9,32 га у межах згідно з планом, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11, 28-30).

Позивачу ОСОБА_6 належить земельна ділянка АДРЕСА_2, площею 10,29 га у межах згідно з планом, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с. 12-14, 19-21).

14 вересня 2008 року їх мати ОСОБА_7 уклала з відповідачем, СП «Вікторія» (ТОВ) договір № 5 оренди земельної ділянки площею 10,29 га та договір № 5/1 оренди земельної ділянки площею 9,32 га Строк дії договорів сторонами встановлений на 5 років, починаючи з дати його реєстрації, тобто з 06 квітня 2009 року. (а.с. 15-16, 24-25).

Відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 січня 2015 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу ОСОБА_6, площею 10,2865 га, станом на 2012-2014 роки складає 167617,59 грн. (а.с. 34).

Відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27 січня 2015 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачу ОСОБА_10, площею 9,3217 га, станом на 2012-2014 роки складає 167617,59 грн. (а.с. 35).

Рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 20 січня 2015 року по цивільній справі №499/1597/14-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до СП «Вікторія» (ТОВ) про стягнення заборгованості з орендної плати позв задоволено. Суд стягнув з відповідача, СП «Вікторія» (ТОВ) на користь позивачів заборгованість з орендної плати за 2012-2014 роки у розмірі 10325 гривень 50 копійок та судові витрати (а.с. 94-96).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони фактично погодили ціну за договорами №5, №5/1, що вбачається з рішення суду від 20 січня 2015 року, за яким відповідач визнав позовну заяву та добровільно здійснив виплату за рішенням, виходячи з розміру 3 відсотків визначеної вартості земельної ділянки. Суд погодився з розрахунком наданим позивачами, виходячи з щорічної орендної плати, за кожну земельну ділянку у розмірі 5028 гривень 53 копійки, яка складається з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 167617 гривень 59 копійок помноженої на 3 відсотки, що становить загалом 30171 гривня 18 копійок. Оскільки, відповідач сплатив позивачу за період 2012-2014 роки загальну суму у розмірі 12394,6 грн, недорахована орендна плата становить розмір 17756 гривень 58 копійок. Тому з відповідача на користь кожного з позивачів підлягає стягненню сума 8888 гривень 29 копійок.

Проте,з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором (ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.ч. 1, 2 ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону).

Згідно зі ст. 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 2 ст. 23 вказаного Закону передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач повинен був довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу позову, а відповідач - як на заперечення проти позову.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В порушення положень ст. ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Згідно п. 2.3 даних договорів орендна плата сплачується орендарем щорічно у натуральному та відробітковому вигляді у розмірах, наведених у додатку №1 до Договору.

Щорічний розмір платежу встановлений у фіксованій сумі 1034 гри, сплачується з жовтня по грудень місяць. Розмір орендної плати згідно умов договору не підлягає індексації залежно від офіційного індексу.

Згідно з п.7 договору сторони домовляються, що при виконанні умов договору вони будуть утримуватися від розірвання договору та змін до умов договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на Указ Президента України від 19 серпня 2008 року №725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та на Указ Президента України від 02 лютого 2002 року №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) щодо запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря

Вирішуючи питання щодо неоднакового застосування ст. 21 Закону України «Про оренду землі» Верховний Суд України у постанові від 25 червня 2011 р. у справі № 6-17цс11).1 дійшов до такого правового висновку: «за змістом ст. 21 Закону України від 6 жовтня 1998 р. № 161-ХІV «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладання договору законодавству. У зв'язку з тим, що Указ Президента України від 19 серпня 2008 р. № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким встановлено розмір орендної плати не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, має рекомендаційний характер та набрав чинності після укладання договору оренди між сторонами, зміна розміру орендної плати можлива лише за згодою сторін».

Таким чином, зазначені Укази Президента України мають рекомендаційний характер і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору за домовленістю сторін, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

Є помилковим і висновок суду першої інстанції про те, що сторони фактично погодили ціну за договорами №5, №5/1, що вбачається з рішення суду від 20 січня 2015 року, за яким відповідач визнав позовну заяву та добровільно здійснив виплату за рішенням, виходячи з розміру 3 відсотків визначеної вартості земельної ділянки.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що орендар - СП «Вікторія» (ТОВ), виконав зобов'язання про сплату орендної плати за 2012-2014 роки в повному обсязі. Зміна умов договорів оренди щодо збільшення розміру орендної плати проведено позивачами в односторонньому порядку, що заборонено договорами та законом. Тому права позивачів у даному випадку не порушені відповідачем й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України ці права не підлягають судовому захисту.

Отже, вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_6 є незаконними, необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статті 21 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 632, 651 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (ТОВ) задовольнити, рішення Іванівського районного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3. ОСОБА_6 до Сільськогосподарського підприємства «Вікторія» (ТОВ) про стягнення заборгованості з орендної плати відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік