Рішення № 56368907, 04.03.2016, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/718/15-ц

Провадження по справі № 2/514/3/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2016 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Козирєва М.В., за участю секретаря Терзі О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Алекх-М», ТОВ «Хліб Тарутине» про захист прав споживача,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів - ТОВ «Алекх-М», ТОВ «Хліб Тарутине» про захист прав споживача.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 19 березня 2015 року він користувався послугами з перевезення пасажирів на маршруті «Височанське Одеса АС «Привоз», які надаються перевізником ТОВ «Алекх-М», з смт Тарутине до м. Одеса. Перед поїздкою йому було відмовлено в продажу квитка на автостанції «Тарутине» з причини відсутності касового апарату. Після відмови в продажу квитка на автостанції він був змушений звернутися за квитком до водія автобусу ВН 2162 АА маршруту «Височанське Одеса АС «Привоз», проте водій не здійснив продаж квитка до початку руху автобусу, а зробив це вже після прибуття до м. Одеса, продавши квиток АКСМ № 009682 з незаповненою інформацією щодо початкового та кінцевого пункту проїзду, номеру рейсу, місця, часу відправлення, дати поїздки. Більше того, на вимогу водія позивач сплатив за проїзд з смт Тарутине до м. Одеса 75 гривень, хоча вартість проїзду на таку відстань складала 55,92 гривень.

Також, позивач послався на те, що перевізник повинен був надати автобус з числом місць для сидіння не менш ніж 23, що передбачено Договором про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 08-14 від 06 серпня 2014 року, але надав автобус ВН 2162 АА з числом місць 18, окрім того, в наданому білеті АКСМ № 009682 у страховому полісі був відсутній телефон страховика.

03 липня 2015 року, як зазначив позивач, він також користувався послугами з перевезення пасажирів, які надавались перевізником ТОВ «Алекх-М» маршрутом «Одеса-Лісне», проте водій автобусу ВН 6946 ВХ йому повідомив, що кінцевою зупинкою буде смт Тарутине, а не с. Лісне. Таким чином перевізник самовільно змінив та скоротив два маршрути «Серпневе-Одеса» та «Лісне-Одеса».

Насамкінець, позивач зазначив, що перевізником ТОВ «Алекх-М» порушуються вимоги ст.ст. 34, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо проведення щозмінних передрейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв.

Таким чином у позовній заяві позивач просив суд:

- стягнути з ТОВ «Алекх-М» 19,08 гривень;

- визнати порушення ТОВ «Алекх-М» пп. 16 п. 147 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 щодо не дотримання вимог продажу квитків;

- визнати порушення ТОВ «Алекх-М» п. 3.1. Договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 08-14 від 06 серпня 2014 року, укладений між перевізником та Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та звязку Одеської ОДА щодо надання автобусу з числом місць не менш ніж 23;

- визнати порушення ТОВ «Алекх-М» п. 3 «Положення про обовязкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 щодо відсутності в страховому полісі номеру телефону страховика;

- визнати порушення ТОВ «Алекх-М» п. 5 гл. 4 розд. ІІ «Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій», затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 28 серпня 2013 року № 417 щодо невнесення квитка до книги ОРО;

- визнати порушення ТОВ «Хліб-Тарутине» п.п. 115, 133 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, п. 2.10 «Порядку регулювання діяльності автостанції», затвердженого наказом Мінтрансу України від 27 вересня 2010 року № 700 щодо не продажу квитка АС «Тарутине»;

- визнати порушення ТОВ «Алекх-М» абз. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 2 п. 149 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 щодо зміни маршруту і графіку руху маршрутів Серпневе-Одеса АС «АВ Привоз», Одеса АС «АВ Привоз»-Серпневе, Лісне-Одеса АС «АВ Привоз», Одеса АС «АВ Привоз»-Лісне.

- визнати порушення ТОВ «Алекх-М» ст.ст. 34, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 4 п. 145 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, п.п. 4.1, 4.3 «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», затвердженого наказом МОЗ України та МВС України від 31 січня 2013 року № 65/80 щодо не проведення щозмінних передрейсових медичних оглядів водіїв маршруту «Височанське-Одеса АС «Привоз», Лісне-Одеса АС «АВ Привоз».

Відповідачі - ТОВ «Алекх-М» та ТОВ «Хліб-Тарутине» позовні вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що часто їздить до м. Одеса, не памятає, чи їздила вона маршрутом «Височанське-Одеса» 19 березня 2015 року, скільки сплатила за проїзд, оскільки часто їздить до ОСОБА_3 та до с. Красне, позивача ОСОБА_1 вона в автобусі бачила декілька разів, проте дати, коли це було вона не памятає (а.с. 173).

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що двічі їхала з позивачем ОСОБА_1 на автобусі маршрутом «Височанське-Одеса», проте вона їхала до с. Красне, якого числа це було, вона не памятає і не бачила, як позивач ОСОБА_1 розраховувався за проїзд. Також свідок пояснила, що водій збирав кошти пізніше, а не до початку руху, вона розрахувалась за проїзд вже при виході з автобусу, і в той раз поруч з нею сиділа ОСОБА_5 (ОСОБА_2) (а.с. 173).

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює водієм ТОВ «Алекх-М», випадків, на які посилається позивач, він не памятає, також не памятає, чи їздив він по маршруту «Височанське-Одеса» 19 березня 2015 року. Окрім того, ОСОБА_6 підтвердив, що саме він заповнював квитково-касовий лист від 19 березня 2015 року (а.с. 103, 188).

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що працює в ТОВ «Алекх-М» водієм і не памятає випадків, коли б він не поїхав по затвердженому маршруту. Працює на маршруті «Серпневе-Одеса», іноді доводиться працювати на інших маршрутах. Чи здійснював він 03 липня 2015 року рейс «Одеса-Лісне» він не памятає (а.с. 188).

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що 19 березня 2015 року він разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 стояв на автостанції «Тарутине» і побачив позивача, який також знаходився на автостанції і збирався їхати до м. Одеса. Потім підїхав автобус білого кольору і це було ввечері. Він також пояснив, що це відбувалось 19 березня 2015 року, проте він не бачив, щоб позивач сів у цей автобус (а.с. 188).

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що приблизно в 17.00 годин стояв на автостанції «Тарутине» з товаришем ОСОБА_8 і пили кофе, підійшов позивач ОСОБА_1, поздоровався, потім він підійшов до автобусу «Спрінтер», маршруту «Височанське-Одеса» та сів у нього. Також свідок пояснив, що бачив в той же час ОСОБА_5 (ОСОБА_2), яка сіла в той же автобус (а.с. 200).

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що працював водієм в ТОВ «Алекх-М». Він неодноразово звертав увагу на те, водії дуже перевтомлюються, що несе небезпеку для пасажирів, проте керівництвом ТОВ «Алекх-М» ніякі заходи з цього приводу не здійснювались. Щозмінний передрейсовий огляд проводився формально, фактично не проводився, приходив чоловік і ставив відмітку в шляховому листі звечора, а відправлення відбувалось приблизно в 02.30 годин, безпосередньо перед відправленням в рейс медичний огляд не проводився (а.с. 200).

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, між сторонами виникли правовідносини з договору перевезення, які регулюються ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про автомобільний транспорт", «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, іншими підзаконними нормативними актами.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації політики у сфері захисту прав споживачів.

За п.п. 19, 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

На підставі п.п. 1-3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції.

За приписами ст.ст. 17, 20 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

Відповідно до ст. 910, ч. 2 ст. 916 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобовязується перевезти другу сторону (пасажира) дол. Пункту призначення, а пасажир зобовязується сплатити встановлену плату за проїзд. Плата за перевезення пасажирів, що здійснюється транспортом загального користування, визначається, у тому числі, тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Укладення договору перевезення пасажира підтверджується видачею квитка, форма якого встановлюється відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Перевізник ТОВ «Алекх-М» здійснює перевезення пасажирів та багажу на автобусних маршрутах загального користування № 714/713 «Височанське-Одеса АС «АВ Привоз» через с. Серпневе, с. Підгірне; № 834/833 «Серпневе-Одеса АС «АВ Привоз» через с. Підгірне, Тарутине АС (а.с. 74).

На підтвердження користування послугами перевізника ТОВ «Алекх-М» 19 березня 2015 року та 03 липня 2015 року позивач надав відповідно оригінали квитків АКМС 009682 та АКМС 008253 (а.с. 229, 233).

Проте, зі змісту зазначених квитків неможливо встановити ані дати поїздки, ані маршруту, ані вартості проїзду, теж саме стосується й інших оригіналів квитків, наданих позивачем (а.с. 230-232).

Більше того, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1, записи на зворотній стороні зазначених квитків щодо дати поїздки, маршруту, номеру автобусу, зроблені від руки самим позивачем (а.с. 229-233, 258-259).

Таким чином, суд оцінює ці докази в сукупності разом з іншими, зокрема й з показаннями допитаних свідків.

Зокрема, жоден із допитаних в судовому засіданні свідків не підтвердив, що позивачем ОСОБА_1 отримано від водіїв на підтвердження користування послугами перевізника ТОВ «Алекх-М» 19 березня 2015 року та 03 липня 2015 року квитків АКМС 009682 та АКМС 008253, скільки отримано грошей в якості оплати за проїзд, так само жоден із допитаних свідків не підтвердив поїздку позивача 03 липня 2015 року маршрутом «Одеса-Лісне» перевізника ТОВ «Алекх-М» та поїздок за маршрутами Серпневе-Одеса АС «АВ Привоз», Одеса АС «АВ Привоз»-Серпневе, Лісне-Одеса АС «АВ Привоз». Не підтверджені належними і допустимими доказами також і доводи позивача щодо вартості сплаченого позивачем проїзду.

У постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13) зазначено, що з урахуванням статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За таких обставин, позаяк позивачем не надано належних і допустимих доказів вищезазначених обставин, суд вважає недоведеними позовні вимоги щодо:

- стягнення з ТОВ «Алекх-М» 19,08 гривень за переплату вартості проїзду;

- визнання порушення ТОВ «Алекх-М» п. 3 «Положення про обовязкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 щодо відсутності в страховому полісі номеру телефону страховика;

- визнання порушення ТОВ «Алекх-М» п. 5 гл. 4 розд. ІІ «Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій», затвердженого наказом Міндоходів і зборів України від 28 серпня 2013 року № 417 щодо невнесення квитка до книги ОРО;

- визнання порушення ТОВ «Алекх-М» абз. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 2 п. 149 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 щодо зміни маршруту і графіку руху маршрутів Серпневе-Одеса АС «АВ Привоз», Одеса АС «АВ Привоз»-Серпневе, Лісне-Одеса АС «АВ Привоз», Одеса АС «АВ Привоз»-Лісне.

Суд також дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вимоги позивача щодо визнання порушення ТОВ «Хліб-Тарутине» п.п. 115, 133 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, п. 2.10 «Порядку регулювання діяльності автостанції», затвердженого наказом Мінтрансу України від 27 вересня 2010 року № 700 щодо не продажу квитка АС «Тарутине» з огляду на таке.

Зокрема, відповідно до п.п. 1.2., 1.3. «Порядку регулювання діяльності автостанції», затвердженого наказом Мінтрансу України від 27 вересня 2010 року № 700 відкриття автостанції як території та комплексу споруд здійснюється у встановленому законодавством порядку. Умовою функціонування автостанції як суб'єкта надання автостанційних послуг є наявність свідоцтва про атестацію.

Таким чином, розрізняється діяльність автостанції як території та комплексу споруд і як суб'єкта надання автостанційних послуг.

За приписами п.п. 2.10., 7.1. названого Порядку власник повинен забезпечувати обслуговування пасажирів та автомобільних перевізників на автостанції згідно з вимогами до автостанції відповідного класу та з дотриманням вимог «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, протягом строку дії свідоцтва.

Закриття автостанції здійснюється з ініціативи власника за умови інформування про це Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної чи районної державної адміністрації та Укртрансінспекції не пізніше ніж за два місяці до закриття автостанції. Автостанція закривається після виведення з неї всіх автобусних маршрутів.

П. 115 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 передбачено, що перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно.

Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

За таких обставин відсутність у населеному пункті автостанції може передбачати не тільки відсутність автостанції як території та комплексу споруд, а й відсутність автостанції як суб'єкта надання автостанційних послуг.

Відповідачем «Хліб-Тарутине» надано довідку від 06 листопада 2014 року про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій (касового апарату), який використовувався в Автостанції за адресою: Одеська обл., смт Тарутине, вул. Леніна, 63; Додаткову угоду про припинення дії Договору оренди приміщення та Акт повернення майна від 31 серпня 2014 року за вказаною адресою (а.с. 78, 253, 254).

Таким чином, враховуючи, що з 06 листопада 2014 року ТОВ «Хліб-Тарутине» скасовано реєстрацію касового апарату, а з 31 серпня 2014 року ТОВ «Хліб-Тарутине» вже не орендувало будівлю автостанції за адресою: Одеська обл., смт Тарутине, вул. Леніна, 63, то й не було можливості у березні 2015 року здійснити продаж квитків на АС «Тарутине» позивачу ОСОБА_1

Суд також не погоджується з доводами позивача, що автостанція «Тарутине» повинна була надавати послуги до анулювання свідоцтва про атестацію 10 серпня 2015 року (а.с. 212), оскільки свідоцтво про атестацію відповідно до п. 1.3. «Порядку регулювання діяльності автостанції», затвердженого наказом Мінтрансу України від 27 вересня 2010 року № 700 є умовою функціонування автостанції як суб'єкта надання автостанційних послуг і не поширюється на випадки дострокового припинення діяльності автостанції за ініціативою власника.

Заслухавши свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що підтверджено доказами користування позивачем ОСОБА_1 послугами перевізника ТОВ «Алекх-М» при здійсненні поїздки 19 березня 2015 року автобусом ВН 2162 АА за маршрутом «Височанське-Одеса АС «Привоз» через с. Серпневе, с. Підгірне» (а.с. 103, 173, 188, 200).

Відповідно до пп. 1, 10, 13 п. 145 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 перевізник зобов'язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів; здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд; забезпечувати попередній та поточний продаж квитків;

За п.п. 16 п. 147 зазначених Правил водій автобуса зобовязаний продавати квитки пасажирам до початку руху автобуса у передбачених законодавством випадках.

Разом з тим, свідок ОСОБА_4 не бачила, щоб водій автобусу за маршрутом «Височанське-Одеса АС «Привоз» 19 березня 2015 року продав квиток позивачу до початку руху автобуса, більше того, вона сама розрахувалась вже після початку руху автобусу, коли автобус приїхав до с. Красне Тарутинського району (а.с. 173).

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення п.п. 16 п. 147 Правил щодо продажу квитків пасажирам до початку руху автобуса.

Також, як встановлено в судовому засіданні і не оспорювалось сторонами, 19 березня 2015 року маршрут «Височанське-Одеса АС «Привоз» здійснювався перевізником ТОВ «Алекх-М» автобусом марки «Мерседец-Бенц» державний номер НОМЕР_1 (а.с. 103).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА № 867977 та Тимчасового реєстраційного талону ДАР № 024538 автобус марки «Мерседец-Бенц» державний номер НОМЕР_1 має 19 сидячих місць з місцем водія (а.с. 100, 101).

Проте, за п. 3.1. Договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 08-14 від 06 серпня 2014 року, укладеного між перевізником та Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та звязку Одеської ОДА, перевізник ТОВ «Алекх-М» повинен для обслуговування маршруту № 714/713 «Височанське-Одеса АС «Привоз» через с. Серпневе, с. Підгірне» надавати автобус з числом місць для сидіння не менше 23 (а.с. 74).

Суд критично ставиться до доводів відповідача ТОВ «Алекх-М» стосовно того, що на підставі Додаткової угоди від 15 березня 2015 року він має право використовувати автобуси з числом місць не менше 18, оскільки ця Додаткова угода стосується іншого Договору перевезення від 06 серпня 2014 року № 10/14 за маршрутом № 831/832 «Лісне-Одеса АС «АВ Привоз» (а.с. 125, 126).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Таким чином суд дійшов висновку про порушення перевізником п. 3.1. Договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 08-14 від 06 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ «Алекх-М» та Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та звязку Одеської ОДА щодо надання автобусу з числом місць не менш ніж 23.

Окрім того, за приписами ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв.

Відповідно до пп. 4 п. 145 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 перевізник зобов'язаний організувати проведення щозмінного передрейсового і післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, крім автомобільного самозайнятого перевізника.

За п. 4.1 «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», затвердженого наказом МОЗ України та МВС України від 31 січня 2013 року № 65/80 щозмінний передрейсовий медичний огляд проводиться для водіїв транспортних засобів перевізника безпосередньо перед їх виїздом у рейс.

У разі виявлення ознак хвороби протягом зміни водії підлягають післярейсовому медичному огляду.

Як пояснив свідок ОСОБА_9, який був звільнений з ТОВ «Алекх-М» 05 травня 2015 року (а.с. 219) щозмінний передрейсовий огляд проводився формально в с. Лісне, фактично не проводився, приходив чоловік і ставив відмітку в шляховому листі звечора, а відправлення відбувалось приблизно в 02.30 годин, безпосередньо перед відправленням в рейс медичний огляд не проводився (а.с. 200).

На підтвердження організації належного проведення передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів відповідач ТОВ «Алекх-М» надав Угоду про співпрацю від 01 лютого 2012 року, укладену з КУ «Тарутинська ЦРЛ», відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2. якої КУ «Тарутинська ЦРЛ» зобовязалась проводити передрейсове медичне обстеження водіїв та вести відповідні записи в журналах та шляхових листах (а.с. 255).

Проте, суд критично оцінює даний доказ, оскільки відомості у ньому спростовуються листом головного лікаря КУ «Тарутинська ЦРЛ» від 17 лютого 2014 року № 92, де в переліку підприємств, з якими укладено договір на проведення оглядів водіїв відповідач ТОВ «Алекх-М» відсутній (а.с. 256).

Викладене також підтверджується листами головного лікаря КУ «Тарутинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 18 серпня 2014 року № 159 та від 11 вересня 2015 року № 264, відповідно до яких договори з ТОВ «Алекх-М» про проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв не укладались (а.с. 145, 146).

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення прав споживача ОСОБА_1 на належну безпеку при користування послугами перевезення 19 березня 2015 року, які надавались ТОВ «Алекх-М» на маршруті «Височанське-Одеса АС «Привоз» через с. Серпневе, с. Підгірне».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 214, 215 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Алекх-М», ТОВ «Хліб Тарутине» про захист прав споживача, - задовольнити частково.

Визнати порушення ТОВ «Алекх-М» пп. 16 п. 147 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 щодо не дотримання вимог продажу квитків.

Визнати порушення ТОВ «Алекх-М» п. 3.1. Договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 08-14 від 06 серпня 2014 року, укладений між перевізником та Одеською обласною державною адміністрацією в особі Управління морегосподарського комплексу, транспорту та звязку, на автобусному маршруті № 714/713 «Височанське-Одеса АС «Привоз» через с. Серпневе, с. Підгірне» щодо надання автобусу з числом місць не менше ніж 23.

Визнати порушення ТОВ «Алекх-М» ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 4 п. 145 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, п. 4.1 «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», затвердженого наказом МОЗ України та МВС України від 31 січня 2013 року № 65/80 щодо не проведення щозмінних передрейсових медичних оглядів водіїв маршруту «Височанське-Одеса АС «Привоз» через с. Серпневе, с. Підгірне».

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Суддя М.В. Козирєв