Рішення № 56366702, 26.02.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20651/15-ц

Провадження 2/127/257/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Коберник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких діє ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Вінницької міської ради про виселення,

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що 26.11.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0101/1107/01-013 на суму 72000 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом. 28.11.2007 року між банком та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2007 року. Банк виконав своє зобовязання, надавши кредитні кошти відповідачці.

Згідно договору від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКТ «ТАС-Комерцбанк» відступило свої права ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» по кредитному договору від 26.11.2007 року № 0101/1107/01-013 та іпотечному договору від 28.11.2007 року № 0101/1107/01-013-Z-01, укладеними з ОСОБА_1, а ТОВ «ФК «Вектор Плюс» 28.11.2012 року по договору факторингу відступило свої права вимоги по цьому кредитному договору ТОВ «Кредитні ініціативи». Внаслідок укладення зазначених договорів відбулась заміна кредитора, тому ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 26.11.2007 року № 0101/1107/01-013 та договором іпотеки від 28.11.2007 року № 0101/1107/01-013-Z-01, укладеними з ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_1 свого зобовязання щодо повернення кредитних коштів не виконала, тому виник борг.

В заяві про зміну позовних вимог (а.с. 153-156) позивач зазначив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2015 року у справі №127/11811/13-ц було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2007 року, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором №0101/1107/01-013 від 26.11.2007 року в сумі 671452,36 грн. Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні.

08.09.2014 року, 16.06.2015 року відповідачам була направлена вимога про виселення, однак відповідачі добровільно не звільнили житло.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» позивач просив виселити без надання іншого житла ОСОБА_1, неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 та відстрочити виконання рішення на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності. Позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена рекомендованою кореспонденцією завчасно, позов не оспорила, заяв про відкладення розгляду справи не надала.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутності. Просила захистити інтереси дітей, проти їх виселення заперечила (а.с. 92).

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача, відповідача, представника органу опіки та піклування і ухвалити відповідно до ст. 169 ч. 4, гл. 8 розд. 3 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 26.11.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0101/1107/01-013 на суму 72000 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9% річних на весь строк фактичного користування кредитом (а.с. 7-13). Кредитні кошти призначались для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу з метою придбання квартири АДРЕСА_3 (п.1.4). ОСОБА_1В зобовязалась забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії у порядку та строки, встановлені цим договором, а також сплатити неустойку та відшкодувати банку збитки у випадках неналежного виконання своїх зобовязань, передбачених кредитним договором (п.5.1).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 28.11.2007 року був укладений договір іпотеки № 0101/1107/01-013-Z-01 (а.с.15-16), предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 74,6 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2007 року (а.с. 17-18).

Також в судовому засіданні було встановлено, що ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», відступило свої права за іпотечними договорами ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року. ОСОБА_5 того, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (Клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Фактор) також був укладений договір факторингу, відповідно до якого Клієнт відступив Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками,в тому числі із ОСОБА_1

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 28.11.2007 року (реєстраційний номер 6135993) є ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 21).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.10.2015 року у справі №127/11811/13-ц було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 27.11.2007 року, за реєстровим №7192, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк») в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0101/1107/01-013 від 26.11.2007 року, яка станом на 10.03.2013 року складає 671452,36 грн., а саме: за кредитом 558168,37 грн., по відсотках 95095,12 грн., пеня 18188,87 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження, встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна. Дане рішення набуло сили та звернуто до виконання. Постановою державного виконавця відділу ДВС Вінницького МУЮ від 18.04.2014 року (а.с. 163) відкрито виконавче провадження з виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/1811/13-ц.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які регулюються нормами глав ст. 47-49 ЦК України і спеціальними нормами глави 71 ЦК України, глави 2 ЖК України, а також Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Право на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником кредитного договору, забезпеченого заставою, визначене ст.ст. 572, 590, 591 ЦК України, ст.ст. 1, 20 Закону України «Про заставу», ст. 3, 7, 33 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 43 постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснив, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно довідки ТОВ «Житлово-Експлуатаційне обєднання» від 03.11.2015 року №4669 (а.с. 116), у квартирі АДРЕСА_4 з 06.05.2007 року зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 - власник, її син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 19.07.2011 року зареєстрована донька власника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Листами від 08.09.2014 року, які надсилались за адресами АДРЕСА_5 та м. Вінниця, вул. Станіславського, 19 (гурт.) відповідачі письмово повідомлялись про заміну кредитора, про наявність заборгованості по кредитному договору від 26.11.2007 року, про звільненнями всіма мешканцями житлового приміщення протягом одного місяця з дня отримання цих вимог (а.с. 27-35).

Враховуючи те, що квартира придбана за рахунок кредитних коштів, рішенням суду на квартиру як на предмет іпотеки звернуто стягнення, а відповідачі добровільно житлове приміщення не звільнили, проти позову не заперечили, суд вважає, що права позивача порушені і підлягають захисту шляхом примусового виселення відповідачів ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, з квартири АДРЕСА_6 без надання іншого житла.

Суд критично оцінює довідку ТОВ «ЖЕО» від 03.11.2015 року в частині того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 06.05.2007 року, оскільки ці обставини спростовуються сукупністю інших доказів. Так, згідно копії паспорта ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 04.08.2006 року вона була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 (гуртожиток) (зворот а.с. 24). Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Вінницькій області від 06.09.2015 року (а.с. 90), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 з 06.05.2008 року зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Вінницькій області від 07.09.2015 року (а.с. 89, 91) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованими по Вінницькій області не значаться.

ОСОБА_5 того, згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 27.11.2007 року ОСОБА_1 зазначила адресу постійного місця проживання м. Вінниця, вул. Станіславського, 19, а в квартирі АДРЕСА_6, яку вона придбала, постійно проживали і були зареєстровані ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх неповнолітні діти ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с. 17-18).

Враховуючи наведені обставини та положення ст. 29 ЦК України суд приходить до висновку, що на момент укладення договору іпотеки неповнолітній ОСОБА_6 не мав права користуватись цим житлом і його житлові права не були порушені.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою особи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача просив відстрочити виконання рішення суду про виселення відповідачів на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до ст. 1 Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершенного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, даним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Суд вважає, що введення мораторію на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду про виселення відповідачів, оскільки цей закон застосовується в іншій сфері, а виключних підстав для відстрочки виконання рішення, передбачених ст. 373 ЦПК України, немає.

Суд вважає необхідним роз`яснити, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника, стихійне лихо тощо), питання щодо відстрочки виконання рішення може бути вирішене відповідно до вимог ст. 373 ЦПК України.

Відповідно до платіжного доручення № 15716 від 11.08.2015 року позивач сплатив судовий збір за вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення в сумі 3897,60 грн. (3654 грн. за вимогу майнового характеру та 243,60 грн. за вимогу немайнового характеру).

Враховуючи те, що позивач змінив позовні вимоги і просив лише виселити відповідачів, позов в цій частині задоволений, суд вважає необхідним відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири №13, що по вул. Червоноармійській, №3 в м. Вінниці без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір в сумі 243,60 грн.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: