Рішення № 56363746, 29.02.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/22711/14-ц

Провадження № 2/638/878/16

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Омельченко К. О.

при секретарі - Помазан М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з останнього суми вартості реалізованої за договором купівлі-продажу, укладеним 25.05.2011 року з ОСОБА_2, квартири АДРЕСА_1 у розмірі 110961,07 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.07.2006 року між AT «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 10212393000, відповідно до якого банк надав, а ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 58 690 швейцарських франків (далі по тексту - кредитний договір).

В забезепечення зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_3 передала AT «УкрСиббанк» в іпотеку нерухоме майно, а саме - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (далі по тексту - предмет іпотеки). Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 28.07.2006 р. за реєстровим № 2866.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 прийнятих па себе за кредитним договором зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування ним, 23.11.2009 р. AT «УкрСиббанк» звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом про стягнення з ОСОБА_3 боргу за кредитним договором (справа № 2- 4103/2010р.).3а результатом розгляду зазначеного позову 08.11.2010 р. судом прийнято рішення, яким вимоги AT «УкрСиббанк» задоволено в повному обсязі, виконавчі листи передано до Дзержинського ВДВС ХМУЮ для виконання зазначеного рішення.

У зв'язку з відсутністю будь-якого майна у ОСОБА_3 ВДВС Дзержинського ХМУЮ рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 08.11.2010 р. про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконується; виконавчі листи двічі повернуто стягувачу без виконання.

Господарським судом Харківської області постановою по справі № Б-50/224-10 від 23.12.2010 р. ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Дану постанову AT «УкрСиббанк» оскаржено, внаслідок чого постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. її скасовано як незаконну, а справу про банкрутство ФОП ОСОБА_3 як таку, що порушено без наявності правових підстав, припинено.

Під час дії ліквідаційної процедури у справі про банрутство ФОП ОСОБА_5 ліквідатором ОСОБА_6 25.05.2011 р предмет іпотеки було продано ОСОБА_2, про що AT «УкрСиббанк» стало відомо з листа арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 08.07.2011р., отриманого позивачем 11.07.2011 р.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 25.05.2011 р.. укладеного між арбітражним керуючим ОСОБА_1 і ОСОБА_2, продаж предмета іпотеки відповідачем здійснено за 85 000 гривень (копія договору купівлі-продажу, посвідченого 25.05.2011 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 290).

З листа КП ХМБТІ, отриманого позивачем 01.03.2012 р., AT «УкрСиббанк» стало відомо про подальший продаж ОСОБА_2 18.08.2011 р.предмета іпотеки ОСОБА_8

Відповідно до ч.6 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла на час проведення процедури банкрутства ФОП ОСОБА_3., арбітражний керуючий зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів ті вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є заставою згідно з державним реєстром застав.

Частиною 1 ст.25 Закону встановлено обов'язок ліквідатора з дня свого призначення виконувати низку повноважень, основним з яких є реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Тож, в силу зазначених приписів Закону про банкрутство, а також - постанови про виззнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом від 23.12.2010 р., якою предмет іпотеки визначено як такий, що є обтяженим іпотекою, AT «УкрСиббанк» являється кредитором ФОП ОСОБА_3, а тому ліквідатор ОСОБА_1 зобов'язаний був задовольнити вимоги позивача в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_3 шляхом перерахування грошових коштів, отриманих ним від продажу предмета іпотеки іпотекодержателю - AT «УкрСиббанк», що ним зроблено не було.

Грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу предмета іпотеки, до даного часу AT «УкрСиббанк» не перераховані.

На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з*явився. Про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Причин неявки суду не сповістив. Разом з цим, подав письмові заперечення на позов, в яких просив провадження у справі закрити, оскільки на час проведення ліквідаційної процедури він здійснював свою діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується ч.1 ст. 3 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», а тому даний спір повинен бути вирішений в порядку господарського судочинства.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.7ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, що діяла на час винесення постанови господарським судом) (далі Закон № 2343-ХІІ), кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно до ч.2ст. 26 Закону № 2343-ХІІ, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до положень ч. 1ст. 25 Закону № 2343-ХІІ, ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, виконує функції зуправліннятарозпорядженнямайном боржника, реалізовує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна процедура здійснюється ліквідатором згідно з ч. 2ст. 22 Закону № 2343-ХІІу визначений у постанові про банкрутство строк, який не може перевищувати двадцяти місяців.

Відповідно до ч. 1ст. 32 цього ж Законупісля завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду для затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

З положень ч.7ст. 48 Закону № 2343-ХІІ, вбачається, щопродаж майна банкрута здійснюється ліквідатором, а кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса тавикористовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Таким чином,Законом № 2343-ХІІне передбачено прийняття господарським судом процесуального документа про розподіл коштів від реалізації майна банкрута - фізичної особи-підприємця. Натомість, зазначенийЗаконпередбачає обов'язок ліквідатора використовувати кошти відповідно до рішення господарського суду, яким є постанова про визнання боржника банкрутом, і вже після реалізації майна звітувати господарському суду шляхом подання Звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, які затверджуються судом.

Зазначених дій, передбаченихЗаконом, відповідач, ставши стороною у зобов'язанні, не вчинив.

Згідно ч.1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не виплачено АТ «УкрСиббанк» суму, отриману ним від продажу предмета іпотеки, позивач вправі вимагати в нього відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Українисуму боргу як фізична особа, оскільки його повноваження як ліквідатора припинилися 06.09.11 року разом із скасуванням постанови про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом.

Згідно зі ст.. 88 ЦПК України, понесені та документально підтверджені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» ( р/р 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) суму вартості реалізованої за договором купівлі-продажу, укладеним 25.05.2011 року з ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 у розмірі 110961,07 грн. ( сто десять тисяч девятсот шістдесят одна гривня 07 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» ( р/р 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір у розмірі 1029,61 грн. ( одна тисяча двадцять девять гривень 61 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя