Ухвала суду № 56361217, 17.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/238/16 Справа № 204/6501/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванченко О.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Іванченка О.Ю.

суддів: - ОСОБА_2

- ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання - Старовойтова Є.В.,

прокурора - Грамма О.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, не працюючого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

-23 грудня 2014 рокуКрасногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. ст. 75, 76, 104 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

-21 жовтня 2015рокуКіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

засуджено до позбавлення волі строком 4 (чотири) роки, на підставі частин 1 та 4 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком, у вигляді 4 років позбавлення волі, з покаранням, призначеним за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року, у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, визначено остаточне покарання у виглядіпяти років шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою. Строк відбуття покарання рахується з 14 серпня 2015 року.

Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироку ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення з наступних обставин.

ОСОБА_4 23 липня 2015 року, знаходячись поблизу будинку № 91 по вул. Робочій у м. Дніпропетровську, реалізуючи свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна раніше йому незнайомій ОСОБА_5, штовхнув її в спину, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на землю після цього наніс потерпілій ОСОБА_5 декілька ударів деревяною палицею в область верхніх кінцівок. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_4, відкрито викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_5, а саме: сумку із замінника шкіри, в якій знаходилися мобільний телефон «Nokia-1100», а також грошові кошти у сумі 230 гривень, а всього на загальну суму 502,50 гривень, після чого зник з місця злочину, тим самим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на вищевказану суму.

Кримінальне провадження розглянуто у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, не оспорюючи встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності винуватості обвинуваченого та кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Просить ухвалити новий вирок, яким призначити менш суворе покарання.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував його як особу обвинуваченого. Також зазначає, що він як обвинувачений активно допомагав досудовому розслідуванню та повністю визнав свою провину.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6, який вважає вирок суду першої інстанції не законним та не обґрунтованим в частині призначення покаранння, висновок прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за вказаних у вироку обставин, а також щодо кримінально-правової кваліфікації злочину, не оспорюються сторонами, а тому ці висновки не є предметом апеляційного розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Виходячи з положень статті 50 КК України рішення суду про призначення покарання, повинно досягатиметивиправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.

Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленою санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного у санкції статті.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, характер кримінального правопорушення, відкрите викрадення чужого майна, яке поєднано з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_4, який, не працює, характеризується позитивно, при цьому, вчиняв злочин у період іспитового строку.

Врахував і конкретні обставини справи, обставину, яка помякшує покарання винного, - його щире каяття,та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Доводи обвинуваченого про те, що судом не прийняті до уваги помякшуючі покарання обставини, - визнання ним вини та щире каяття у скоєному, відсутність обтяжуючих покарання обставин, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції врахував як обставину, що помякшує покарання, - щире каяття винного, та вказав по це у мотивувальній частині вироку.

При цьому, визнання вини, відповідно до ст. 66 КК України, не є самостійною обставиною, що помякшує покарання.

Одночасно, вказана обставина є обовязковою складовою щирого каяття у вчиненому і, таким чином, не залишається поза увагою суду і враховується при призначенні покарання.

Доводи ОСОБА_4 про те, що суд не взяв до уваги те, що він повністю відшкодував матеріальні збитки потерпілій, а також наявність у нього позитивної характеристии, є необґрунтованими, оскільки наведені обставини не підтверджуються жодними представленими у кримінальному провадженні доказами або новими доказами, поданими апелянтом під час апеляційного розгляду.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого і конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для помякшення ОСОБА_4 покарання відсутні, навіть за наявності однієї обставини, що помякшує його покарання.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього увязнення в межах цього кримінального провадження з 14 серпня 2015 року по 17 лютого 2016 року включно з розрахунку: один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі

Таким чином, підстави для зміни судового рішення щодо ОСОБА_4 в апеляційному порядку відсутні, а тому й підстав для задоволення його апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року задовільнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 рокущодо ОСОБА_4 змінити.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього увязнення в межах цього кримінального провадження з 14 серпня 2015 року по 17 лютого 2016 року включно з розрахунку: один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ ______ _____

О.Ю. ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_3