Ухвала суду № 56354131, 03.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/13193/14 цГоловуючий у 1-й інстанції Рибалко Н.І.№22-ц/778/178/16Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3) до ОСОБА_2 про стягнення боргу

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнила (а.с. 89-91) та в якому просила стягнути з відповідача основний борг 2050 грн., пеню у розмірі 7482,50 грн., проценти за користування коштами - 134,96 грн., втрати від інфляції 1180,80 грн., всього стягнути 10848,26 грн. та судові витрати у сумі 243,60 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 20.05.2013 року між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу металопластикових виробів з розстроченням платежу. Згідно із актом приймання-передачі на доставлену металопластикову продукцію від 10.06.2013 року, відповідач отримав продукцію, претензій не мав. Згідно із п.4.2.3 договору, підписання акту приймання-передачі означає виконання зобов'язань за договором. Відповідач зобов'язався оплатити вартість виробів згідно із графіком погашення платежів. Загальна вартість заказу складає 3650,00 грн. Відповідно з графіком погашення платежів, погашення повинно було відбуватися наступним чином: 20.05.2013 р. передплата - 200,00 грн., після монтажу вікон - 3450,00 грн. Однак відповідач, в порушення умов договору, сплатив лише 1200,00 грн., а саме 200,00 грн. передплати, та 1000,00 грн. після монтажу. Умовами договору передбачена відповідальність за невиконання умов договору, а саме пеня за кожен день прострочення платежу 1 % від загальної заборгованості, який становить 7482,50 грн., за 365 календарних днів прострочки від загальної суми боргу - 2050,00 грн. Крім того, позивач за прострочення платежу на підставі ст.625 ч.2 ЦК України просить стягнути з відповідача проценти за користування коштами (3% річних) - 134,96 грн., втрати від інфляції - 1180,80 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2015 року (а.с.102) позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_3 суму боргу за договором купівлі-продажу металопластикових виробів у розмірі 1000,00 грн., пеню у розмірі - 3650,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн. , всього стягнуто - 4 893,60 грн.

ФОП ОСОБА_3 із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції змінити, відмовивши в частині нарахування необґрунтованої пені в розмірі 3650,00 грн.

Апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_2 було відкрито апеляційним судом (а.с.115), дана справа призначена до апеляційного провадження (а.с.117).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 14 січня 2016 року, був відкладений в порядку задоволення клопотання позивача ФОП ОСОБА_3 (а.с.122).

У судове засідання 03 березня 2016 року належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи апеляційним судом (а.с.126, 129) позивач ФОП ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 не з'явились.

При цьому, позивач ФОП ОСОБА_3 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав апеляційному суду поштою клопотання (а.с.130-132), в якому просив розгляд цієї справи відкласти, оскільки він перебуває у Чернігівській області в учбовому центрі № 169, строк навчання - 2 (два) місяці, довідка додається (а.с.131); у випадку неможливості відкласти розгляд справи, ухвалити справедливе рішення, зменшити суму, так як вважає розмір пені безпідставно завищеним, суд першої інстанції не врахував його претензії щодо порушення строків поставки м/л виробів.

В силу вимог ст. 303-1 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_2 була прийнята до розгляду апеляційним судом ще 17 листопада 2015 року (а.с.115).

В силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причини неявки у дане судове засідання позивача ФОП ОСОБА_3 та ухвалила у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача ОСОБА_2 відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю позивача ФОП ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 за присутністю представника ФОП ОСОБА_3 за довіреністю (а.с.133) ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (п.1), змінити рішення (п.3).

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 11, 60, 88, 208-209, 213-215 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоказаності позовних вимог позивача в частині їх задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором купівлі-продажу металопластикових виробів з розстрочкою платежу, укладеним 20 травня 2013 року між ним та ФОП ОСОБА_3, не виконав, у встановлений договором строк не сплатив грошові кошти позивачу за металопластикові вироби, має місце борг відповідача перед позивачем з 10 червня 2013 року за цим договором 1000,00 грн. (а.с.11), а тому позивач ФОП ОСОБА_3 має право вимагати стягнення з ОСОБА_2 пені за цим договором згідно із п. 7.4 у розмірі 1 % від суми загальної заборгованості в межах заявлених позивачем з урахуванням спеціального (однорічного) строку позовної давності позовних вимог у сумі 3650,00 грн. (розрахунок: 1 % від 1000,00 грн. суми боргу за договором * 365 днів).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставності нарахування позивачем та стягнення судом першої інстанції з нього у цій справі пені на користь ФОП ОСОБА_3 у сумі 3650,00 грн. є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним у запереченнях на позов позивача у цій справі та яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача у цій частині вимог (пені).

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 погодився із всіма умовами вищезазначеного договору, у тому числі із нарахуванням пені у розмірі 1% від суми загальної заборгованості за кожен день прострочки (п. 7.4 договору), підписавши останній без зауважень.

В силу вимог ст. 627 ч. 1 ЦК України (свобода договору) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначення умов договору сторонами у вищезазначений спосіб не суперечить вимогам ЦК України.

Суд першої інстанції правильно виходив із презумпції правомірності вищезазначеного договору сторін в силу вимог ст. 204 ЦК України.

За змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність вказаного договору сторін прямо не встановлена законом.

У матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем ОСОБА_2 суду першої інстанції не надані докази того, що вищевказаний договір сторін чи окремі його положення, зокрема ті, що стосуються пені, визнані судом в іншій справі недійсними, оскільки у цій справі ОСОБА_2 зустрічного позову з цього приводу не подавав суду першої інстанції та останній не був предметом розгляду судом першої інстанції у цій справі.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У матеріалах цієї справи відсутні також докази того, що вищезазначений договір сторін розірваний за згодою сторін чи рішенням суду на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі чи апеляційного перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із п.. 8.1 вищезазначеного договору сторін, останній діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Правові підстави для зменшення стягнутої судом першої інстанції з відповідача ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_3 пені у розмірі 3650,00 грн. за рішенням суду в оскаржуємій частині на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України чи на підставі ст. 616 ЦК України у цій справі відсутні.

Оскільки, вказана сума пені взагалі не перевищує суму основного боргу за договором (загальної вартості заказу 3650,00 грн.).

Та у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що порушення зобов'язань ОСОБА_2 за вищезазначеним договором сталось з вини ФОП ОСОБА_3

Навпаки, у матеріалах цієї справи міститься акт сторін прийому-передачі на доставлену та встановлену металопластикову продукцію від 10 червня 2013 року (а.с.11), в якому зазначено, що ОСОБА_2 претензій по доставленій продукції та установці не має, залишок з його боку становить 1000,00 грн.

В силу вимог п.4.2.3 вищезазначеного договору підписання вищезазначеного акту сторонами означає виконання ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Суд першої інстанції правильно оцінив критично твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він не сплатив кошти за договором з тієї причини, що позивач не встановив щеколди для курців на балконних дверях та порушив строки виконання договору, оскільки останні не спростовують позовних вимог позивача у цій справі, так як претензій з приводу цього він до позивача з моменту виконання умов договору 10 червня 2013 року і до подачі позивачем цього позову до суду у листопаді 2014 року не пред'являв.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч. 1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції сприяв повному та всебічному розгляду цієї справи на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України, розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав належну оцінку.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи в оскаржуємій частині. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення в оскаржуємій частині.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни в оскаржуємій частині.

Крім того, у разі відмови відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ФОП ОСОБА_3 у цій справі судових витрат у вигляді судового збору 267,96 грн. (а.с.114), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2015 року у цій справі в оскаржуємій частині залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С.Стрелець Л.Г. Каракуша К.В.