Рішення № 56348585, 02.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання - Вох В.С.,

з участю представника відповідача - ОСОБА_2,

представника позивача - Станкевича В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дубенського міськрайонного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитною угодою,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 28 жовтня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на необґрунтовану відмову місцевого суду у задоволенні вимог про стягнення заборгованості через наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та пояснює, що рішенням Дубенського міськрайонного суду від 19.10.2010р. було звернуто стягнення на предмет іпотеки, котрий реалізовано 20.03.2012р., а кошти, вилучені від його реалізації, зараховані в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору в розмірі 24 919,38 доларів США. Покликається на розрахунок заборгованості та рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 19.10.2010 р. як на підставу нарахування нової заборгованості за період з 2010 р. по 03.09.2014р., котра не досліджувалась судом, у зв'язку з тим, що остання не була погашена в повному обсязі після реалізації предмета іпотеки, а тому вважає, що підстави для відмови в позові відсутні. Звертає увагу, що відповідач не надав жодних доказів на спростування наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру. Стверджує, що судовим рішенням про стягнення заборгованості не було припинено дії договору, не було його розірвано, а відтак його дія продовжується, у зв'язку з чим здійснюється нарахування заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача перед Банком за кредитним договором була

________________________

Справа № 559/3528/14-ц Головуючий в суді І ін. - Тростянчук Г.Г.

Провадження № 22-ц 787/231/2016 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

погашена за рахунок реалізації іпотечного та заставного майна на підставі судового рішення, а також врахував, що позивачем було визнано дані факти та не спростовано належними й переконливими доказами доводів відповідача.

Проте з такими висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 24 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 0803/90, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 50 000 доларів США на термін до 12 березня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (а.с. 7-10).

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за даним договором 24 березня 2008 року між позивачем і відповідачем укладено договір іпотеки № 0803/90/І, за яким передано офіс-магазин в АДРЕСА_1, площею 55,3 м.кв, а також договір застави від 24 березня 2008 року, за яким у заставу передано телевізор марки «Філіпс».

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0803/90 від 24.03.2008 року в сумі 301 317, 67 грн. (37 997,19 доларів США).

У листопаді 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4, в яких просив суд стягнути з відповідача 59 355,92 дол.США заборгованості, яка складається: 23 218,78 дол. - заборгованість за кредитом; 19 327,56 дол.- заборгованість по відсотках за користування кредитом; 13 964,11 дол.- пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань; штраф - 19,95 дол. фіксована частина штрафу та 2 825,52 дол. процентна складова штрафу.

Обгрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, ОСОБА_4 посилався на те, що заборгованість за кредитом погашена повністю, оскільки на виконання рішення Дубенського міськрайонного суду від 19 жовтня 2010 року реалізовано іпотечне та заставне майно, і виручені від реалізації кошти зараховані на погашення кредиту. Окрім цього, борг за кредитом банк мав обраховувати у гривнях, так як саме у гривні був виданий кредит.

На підтвердження своїх доводів відповідач не надав до суду жодних доказів.

Наявні в матеріалах справи документи дають підстави для висновку, що відповідач зобов»язання щодо повернення коштів за кредитним договором не виконав, а тому, позовні вимоги банку про дострокове стягнення всієї суми заборгованості обгрунтовані.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0803/90, що долучений банком до позову, станом на 3 вересня 2014 року борг відповідача становив: 59 355,92 дол. США, з них 23 218,78 дол. - заборгованість за кредитом; 19 327,56 дол. -заборгованість по відсотках; 13 964,11 дол. - пеня; штраф - 19,95 дол. фіксована частина та 2 825,52 дол. процентна складова(а.с.4-5).

Також з даного розрахунку вбачається, що в березні 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом зараховані кошти від реалізації іпотечного та заставного майна: 12 459,69 дол. США на погашення тіла кредиту; 7 107,47 доларів на погашення відсотків за користування кредитом; 5 352, 22 дол. США на погашення пені.

Достовірно встановлено, що сума коштів, виручених від реалізації майна, була недостатньою для погашення всієї суми заборгованості.

Відповідач після реалізації заставного та іпотечного майна продовжував порушувати зобов»язання щодо повернення кредиту, у зв»язку з чим банк правомірно нараховував відсотки за користування коштами та пеню за порушення зобов»язань.

Зідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В пункті 6.8 кредитного договору сторони обумовили, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами в п»ять років.

З огляду на вищезазначені докази, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 546 доларів 34 центів США, що еквівалентно 1152367,62 грн і яка складається: 23 218 доларів 78 центів заборгованість за тілом кредиту, що еквівалентно 628 880,66 грн; 19 326 доларів 56 центів заборгованість по відсотках за користування кредитом, що еквівалентно 523 459, 88 грн.

Щодо позовних вимог банку про стягнення 13 964,11 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов»язань; 19,95 доларів фіксованої частини штрафу та 2 825,52 доларів процентної складової частини штрафу, то, на думку колегії суддів, такі вимоги не ґрунтуються на законі та умовах кредитного договору, виходячи із слідуючого.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України установлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то поряд із стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією. Отже, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 кредитного договору сторони обумовили, що нарахування та сплата пені, штрафів проводиться в національній валюті.

А тому, з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 173 991,61 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання та штраф, який складається з двох частин: 250 гривень фіксована частина та 35 403,77грн. процентна складова.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору були невірно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, та застосовано правові норми, які не підлягали застосуванню, в зв'язку із чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 28 жовтня 2015 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 546(сорок дві тисячі п»ятсот сорок шість) доларів 34 центів США, яка складається:

-23 218(двадцять три тисячі двісті вісімнадцять) доларів 78 центів США заборгованості за тілом кредиту;

-19 326(дев»ятнадцять тисяч триста двадцять шість) доларів 56 центів США заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 209 645(двісті дев»ять шістсот сорок п»ять) гривень 38 копійок за порушення грошового зобов»язання, що становить:

-173 991 (сто сімдесят три тисячі дев»ятсот дев»яносто одну) гривню 61 копійку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання (п. 6.1 Договору)

-250(двісті п»ятдесят) гривень штрафу (фіксована частина);

-35 403(тридцять п»ять чотириста три) гривень 77 копійок штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по справі в сумі 7673(сім тисяч шістсот сімдесят три) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді : Рожин Ю.М.

Григоренко М.П.