Ухвала суду № 56342780, 23.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 рокусправа № П/811/3708/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року

у справі № П/811/3708/14

за позовом Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року №0001102200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188 275,00 грн., в тому числі 125 517,00 грн. за основним платежем та 62758,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06 жовтня 2014 року № 0001502200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 7 861,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року №0001102200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188 275,00 грн., в тому числі 125 517,00 грн. за основним платежем та 62758,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06 жовтня 2014 року № 0001502200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 7 861,00 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач підтвердив правомірність формування показників податкової звітності з податку на додану вартість належними та допустимими доказами, якими є документи первинного бухгалтерського обліку підприємства

Посилання ревізорів та представників відповідача на акти перевірки контрагентів, у яких йдеться про неможливість останніх здійснювати господарську діяльність, відхилено судом, оскільки думка посадової особи, викладена в акті перевірки, не може бути беззаперечним доказом таких обставин.

Належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, якими є рішення суду, вирок суду у кримінальній справі, показання свідків, документи бухгалтерського обліку, тощо податковим органом не надано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Гайворонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховану тієї обставини, що контрагент позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» не підтвердив наявність операцій з поставки товарів, зокрема позивачу, документами первинного бухгалтерського обліку, про що свідчить отримані від державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва акти від 27 червня 2013 року № 121/26-55-22-01/32827667 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, з 01 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року; від 17 жовтня 1013 року № 1757/26-55-22-01/32827667, складені у зв'язку з відсутністю товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» за податковою адресою.

Відповідач також зазначає, що суд не надав оцінки розбіжностям у найменуванні товару, що містяться в договорі поставки від 19 жовтня 2012 року № 191012/1, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг», а саме: предметом визначено кукурудзу, а у специфікації зазначено ячмінь.

Крім того, судом не було взято до уваги, що надані як до перевірки, так і до суду товарно-транспортні накладні, на підставі яких здійснено вантажні перевезення, оформлені не належним чином, а саме: не містять код вантажовідправника, паспортні дані водія, номер шляхового листа, підпису водія та не завірені печатками (штампами) вантажовідправника.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін. Вважає судове рішення законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржувану постанову без змін.

Відповідач своїх представників у судове засідання не направив.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, на підставі наказу від 07 травня 2014 року № 289, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 травня 2014 року № 11/2200/30702633.

В ході перевірки установлено, що Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є правонаступником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Крутеньке» та Агрофірми «Промінь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, які приєднані до позивача шляхом реорганізації.

Перевіркою не підтверджено взаємовідносини між Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Агрофірмою «Промінь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Крутеньке» з контрагентом постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг», так як товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Отже, назване товариство має стан платника - порушено провадження у справі про банкрутство; встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 125 517,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за листопад 2012 року в розмірі 29 375,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27 травня 2014 року Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення рішення від 12 червня 2014 року №0001102200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188 275,00 грн., в тому числі 125 517,00 грн. за основним платежем та 62758,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року залишено без змін, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 7 861,00 грн.

У зв'язку з цим, Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення рішення від 06 жовтня 2014 року № 0001502200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року в розмірі 7 861,00 грн.

За результатами розгляду повторної скарги Державною фіскальною службою України залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Судом установлено, що під час перевірки досліджувалися правовідносини Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Агрофірми «Промінь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Крутеньке» з товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг», що підтверджується, зокрема, змістом акту перевірки (т.1 а.с.18-30), рішеннями контролюючих органів про результати розгляду скарг позивача від 28 серпня 2014 року та від 26 вересня 2014 року (т.1 а.с. 50-53, 62-63).

Як свідчать матеріали справи та зазначено в рішеннях податкових органів, на підтвердження показників податкової звітності з податку на додану вартість та господарських операцій Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до перевірки надано договори поставки, перевезення ячменю та копії товарно-транспортних накладних (т.1 а.с. 28-29).

Крім того, позивачем зазначено та не спростовується відповідачем, що розрахунки за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів у повному обсязі.

Висновки податкового органу про порушення Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю податкового законодавства, згідно акту перевірки, базуються на наступному.

Так, станом на 27 травня 2014 року, відповідно до автоматизованої системи співставлення за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року, рахуються розбіжності між задекларованою сумою податкового кредиту Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Агрофірми «Промінь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Крутеньке» та задекларованою сумою податкового зобов'язання контрагента постачальника товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» у сумі 182549,00 грн. При цьому, розбіжності виникли у зв'язку з не підтвердженням господарських відносин товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» із платниками податків за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року та, у свою чергу, зменшенням податкового зобов'язання до « 0», що встановлено актами державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 27 червня 2013 року № 121/26-55-22-01/32827667 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, з 01 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року; від 17 жовтня 1013 року № 1757/26-55-22-01/32827667, які одержані Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Відповідно до АІС «Податковий блок» стан платника товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг» - 4 (порушено провадження у справі про банкрутство).

Крім того, податкова зазначила, що документи підтверджуючі транспортування товару, оформлені неналежним чином, а саме: товарно-транспортні накладні не містять код вантажовідправника, паспортні дані водія, номер шляхового листа, підпис водія та не завірені печатками (штампами) вантажовідправника.

Дослідивши названі обставини та докази, надані в їх обґрунтування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача та податкові повідомлення-рішення не можна визнати обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, із зазначенням обов'язкових реквізитів. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як зазначено вище, первинні бухгалтерські документи, зокрема платіжні, а також податкові накладні були у позивача в наявності та надані до перевірки.

Головною підставою для висновку податкового органу, викладеного в акті перевірки від 27 травня 2014 року № 11/2200/30702633, щодо порушення Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю вимог податкового законодавства, є посилання на висновки актів від 27 червня 2013 року № 121/26-55-22-01/32827667 та від 17 жовтня 1013 року № 1757/26-55-22-01/32827667, складених державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва. Разом з тим, такі доводи не можуть бути прийняті судом у якості належного доказу завищення позивачем суми податкового кредиту та заниження податку на додану вартість у перевіряємий період, оскільки законодавством України не передбачено доказування зазначених обставин у такий спосіб.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що перевірка контрагента фактично не проводилася. А акти від 27 червня 2013 року № 121/26-55-22-01/32827667 та від 17 жовтня 1013 року № 1757/26-55-22-01/32827667 можуть свідчити виключно про неможливість проведення звірки та не є належним та допустимим доказом на підтвердження порушення законодавства, що регулює сплату податку на додану вартість, ні стосовно позивача, ні стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі Холдінг».

Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому, Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Верховним Судом України при розгляді заяви податкового органу про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду, колегія суддів ВСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності» (Постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (головуючий суддя - Панталієнко В.П.).

Суд також вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції Європейського суду з прав людини, що викладена у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Типова форма товарно-транспортної накладної визначена пунктом 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року № 228/253, на яку посилається відповідач, не містить таких реквізитів, як код вантажовідправника, паспортних даних водія, номеру шляхового листа.

Крім того, за змістом пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Однак, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця.

При цьому, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; недоліки саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у справі № П/811/3708/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі складено 03.03.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: В.Є. Чередниченко