Ухвала суду № 56342772, 23.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 рокусправа № 804/6540/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 03.11.15)

відповідача: - ОСОБА_2 (дов. від 13.01.16)

ОСОБА_3 (дов. від 11.01.16)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року

у справі № 804/6540/15

за позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки ДП «ВО «ПМЗ ім.О.М.Макарова» з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року;

- визнати відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000214001 від 26.02.2015 противоправним;

- скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000214001 від 26.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство, як податковий агент, здійснило нарахування, утримання та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування разом із виплатою заробітної плати, що відповідає вимогам ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Враховуючи, що у позивача існувала заборгованість із виплати заробітної плати за періоди, за які відповідачем нараховані штрафні санкції, то у позивача не виникало обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а отже і не виникало підстав для нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та нарахування штрафних санкцій. Інформація про наявність, збільшення або зменшення заборгованості із виплати заробітної плати надавалася позивачем контролюючому органу в складі Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за кожен звітний період, в тому числі за липень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції та нарахована пеня, оскільки позивачем у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов'язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2014 року відображена сума заборгованості по заробітній платі станом на 31.07.2014 у розмірі 30 031 255,44 грн., але дані показники, згідно законодавства, не звільняють підприємство від відповідальності щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Позивач наполягає на відсутності порушення приписів чинного законодавства з огляду на те, що сплата єдиного внеску проводиться одночасно зі сплатою заробітної плати, на яку нарахована єдиний внесок, а позиція суду першої інстанції, згідно якої суми єдиного внеску сплачуються платником незалежно від виплати заробітної плати, є помилковою. Також судом першої інстанції не взято до уваги, що під час складання рішення про застосування штрафних санкцій контролюючий орган за основу повинен був брати типову форму рішення про застосування штрафних санкцій на підставі п.6 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яке відображене у додатку 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не типову форму рішення про застосування штрафних санкцій на підставі п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону, яке відображене у додатку 9 до цієї Інструкції і яку застосовано відповідачем до підприємства.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач фактично провів документальну позапланову невиїзну перевірку всупереч вимог п.79.2 ст.79 ПК України, до повідомлення платника податку про дату початку і місце її проведення, оскільки позивач не отримав повідомлення та наказу на момент проведення перевірки.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем на підставі п.п.20.1.1 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 ПК України, наказу від 21.01.2015 № 25 проведено документальну невиїзну перевірку ДП «ВО «ПМЗ ім.О.М.Макарова» з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року по терміну нарахування і сплати 20.08.2014, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 № 67/28-01-40-01-14308368 (а. с.15-25).

За висновками даного акту перевірки внаслідок порушення підприємством п.8, п.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та абз.6 п.4.3 розд.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, своєчасно не сплачено у встановлені терміни (20.08.2014) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року у сумі 9884 331,54 грн.

26.02.2015 на підставі акту перевірки відповідачем, за формою, наведеною у Додатку 9 до вищезазначеної Інструкції, прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000214001, яким до підприємства на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:

- застосований штраф у розмірі 10 %, що склало 988 433,16 грн.;

- нарахована пеня у розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу за період з 21.08.214 по 30.12.2014, що склало 103 4528,75 грн. (а. с.13).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення податкового органу.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Стосовно доводів позивача про відсутність у відповідача права на проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 № 67/28-01-40-01-14308368, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

При цьому, перелік обставин для проведення документальної позапланової перевірки визначається у статті 78 ПК України.

За приписами п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Позивач вважає, що у відповідача відсутнє право на проведення перевірки з огляду на недотримання останнім п.79.2 ст.79 ПК України, оскільки до початку перевірки підприємство не отримало від податкового органу наказ та повідомлення про дату початку і місце її проведення.

У п.79.2 ст.79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують доводи позивача про отримання позивачем наказу вже після початку перевірки, внаслідок чого є відсутніми підстави для задоволення позову в частині оскарження дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки ДП «ВО «ПМЗ ім.О.М.Макарова» з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року.

Стосовно доводів позивача про незаконність рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000214001 від 26.02.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено перевіркою податкового органу, підприємством, при граничному терміну сплати 20.08.2014, несвоєчасно внесено до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року у розмірі 9 884 331,54 грн. Остаточне погашення єдиного внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року проведено 30.12.2014, тобто з затримкою на 132 дні, чим порушено п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Матеріали справи свідчать, що у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов'язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2014 року позивачем відображена сума заборгованості по заробітній платі станом на 31.07.2014 у розмірі 30031255,44 грн.

Позивач проти встановлених перевіркою вищезазначених обставин не заперечує, поданими доказами не спростовує, проте посилається на відсутність факту несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року, оскільки відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується одночасно з видачею заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), виплату якої в зв'язку з затримкою фактично було здійснено 30.12.2014.

При цьому спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

У частині 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пункт 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначає обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Положеннями ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Разом з тим, частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.12 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно ч.10 ст.25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що Закон № 2464-VI зобов'язує платників єдиного внеску своєчасно сплачувати відповідні платежі у певні строки і у разі порушення строків їх сплати настає відповідальність у вигляді накладення штрафних санкцій та нарахування пені.

При цьому переліку обставин, за яких платник звільняється від сплати штрафу та пені за порушення строку сплати єдиного внеску, Закон № 2464-VI не містить.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що наявність або відсутність у позивача поважних причин порушення строку сплати єдиного внеску (зокрема таких, як затримка виплати заробітної плати) не впливає на правомірність рішення відповідача про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій та нарахування пені підприємству з огляду на несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за липень 2014 року на підставі спірного рішення № 0000214001 від 26.02.2015.

Доводи позивача про неправомірність складення відповідачем спірного рішення за типовою формою на підставі п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону, яке відображене у додатку 9 до цієї Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в той час як правомірним було б складення відповідачем рішення за типовою формою, яка відображена у додатку 12 до вказаної Інструкції, колегією суддів не приймаються, оскільки, по-перше, додаток 9 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 № 455, зареєстрованим в Мін'юсті України 19.09.2013 за №1622/24154 наводить форму «Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску» та містить посилання на п.п.2 п.7.2 розділу VII даної Інструкції.

Згідно даного підпункту відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 2.1 розділу ІІ цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.

Крім того, недотримання форми рішення не впливає на суть спірних відносин, не є підставою його скасування та не звільняє позивача від обов'язку сплатити нараховані суми штрафу і пені.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року у справі № 804/6540/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко