Постанова № 56342243, 02.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа№ 910/25766/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Шапрана В.В.

Руденко М.А.

при секретарі Демиденко К.А.

за участю представників:

від позивача: Кучерявий Д.В. - представник за довіреністю від 14.04.2015 року;

від відповідачів: 1) не з'явились;

2) не з'явились;

від третьої особи: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 13.07.2015 року;

від прокуратури: Лиховид О.С. - посвід. № 041073,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року

у справі № 910/25766/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»

до 1) Юридичної особи за законодавством США компанії «Юпітер Сервіс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Г.Л. Груп»

Третя особа Публічне акціонерне товариство «Київ-Одяг»

За участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 242 993 569 ,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Юридичної особи за законодавством США компанія "Юпітер Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп" 242 993 569, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за договором уступки права вимоги від 01.04.2009 р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму в розмірі 242 993 569,10 грн. по оплаті отриманого від позивача права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" за кредитним договорами №82 від 01.10.2008р. та №3 від 25.02.2009р. щодо повернення сум кредитів у розмірі 236 851 700, 00 грн. та сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 6 141 869, 10 грн.

31.03.2014 року Господарським судом міста Києва (суддя Бойко Р.В.) було винесено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та визнано недійсним договір поруки від 10.09.2009 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зеленіна В.О., Синиця О.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року було скасоване і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги було задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року були скасовані, а справа №910/25766/13 була передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки встановленій судом першої інстанціїм обставині, що матеріали господарських справ № 6/711 та № 6/712 за позовами ПАТ АБ «Укргазбанк» до ПАТ «Київ-Одяг» про стягнення заборгованості за кредитними договорами і самі тексти рішень, прийнятих за наслідками їх розгляду, не містять посилань (підтверджень) дослідження судом оригіналу договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року під час розгляду справ. У свою чергу, судом першої інстанції, всупереч вимогам ч. 1 ст. 43 ГПК України, не надано правової оцінки договору поруки, не досліджено умови вказаного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року визнано недійсним договір поруки від 10.09.2009 року. У задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, третя особа звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність у матеріалах справи чи у сторін правочину, оригіналу укладеного договору, саме по собі, не є підставою для визнання договору неукладеним. Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2011 року у справі № 6/711 та постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2011 року у справі № 6/712 за позовом ПАТ «Укргазбанк» до ПАТ «Київ-Одяг» було встановлено, що ПАТ «Київ-Одяг» виконало у повному обсязі кредитні зобов'язання на користь нового кредитора - Юридичної особи за законодавством США компанії «Юпітер Сервіс».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року справу 910/25766/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 24.02.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичної заміни складу суду від 24.02.2016 року, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, справу № 910/25766/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року № 910/25766/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Шапран В.В.

Представник третьої особи у судовому засіданні 24.02.2016 року надав для огляду оригінал договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року.

Представник позивача та представник прокуратури у судовому засіданні 24.02.2016 року заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року відкладено розгляд справи до 02.03.2016 року.

Представники сторін у судовому засіданні 02.03.2016 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Київ-Одяг") (позичальник) було укладено кредитний договір №82 до якого в подальшому на підставі угод про внесення змін та доповнень до кредитного договору №82 від 01.10.2008 р. №1 від 27.10.2008 р., №2 від 31.12.2008 р., №3 від 21.01.2009 р., №4 від 23.02.2009 р. сторонами було внесено зміни та доповнення (надалі - кредитний договір 1) за змістом якого банк надав позичальнику кредит в сумі 86 851 700,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

25.02.2009 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Київ-Одяг") (позичальник) було укладено кредитний договір №3 до якого в подальшому на підставі угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору №3 від 25.02.2009 р. №1 від 03.03.2009 р. сторонами було внесено зміни та доповнення (надалі разом - кредитний договір 2) за змістом якого банк надав позичальнику кредит в сумі 150 000 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між позивачем та третьою особою було укладено договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений 27.10.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за №9042, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень №1, посвідченого 03.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №472, договір наступної іпотеки без оформлення заставної, посвідчений 27.02.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за №449, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень №1, посвідченого 03.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрованого в реєстрі за №473, за змістом яких ПАТ "Київ-Одяг" передало в іпотеку банку нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 20 732,5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 2Б.

Звертаючись до суду першої інстанції із позовом, позивач просить суд стягнути з відповідачів кошти у вигляді компенсації за уступку права вимоги у загальному розмірі 242 993 569,10 грн. на підставі договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході першого розгляду справи позивачем в якості підтвердження укладення з відповідачем 1 договору відступлення права вимоги до третьої особи було додано до позову не чітку фотокопію договору уступки права вимоги від 01.04.2009р., яка придатна до читання не в повному обсязі.

При цьому, оригінал договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року при першому розгляді справи та при повторному розгляді справи в суді першої інстанції сторони суду не надали.

Водночас, в суді апеляційної інстанції третя особа надала суду оригінал договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року.

Разом з тим, колегією суддів встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 12.03.2010 року третя особа отримала від Юридичної особи за законодавством США компанії «Юпітер Сервіс» повідомлення про купівлю-продаж права вимоги, відповідно до якого повідомив, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.04.2009 року, останній придбав право вимоги з ВАТ «Київ-Одяг» заборговапності за кредитним договором № 82 від 01.10.2008 року. Враховуючи зазначене, компанія «Юпітер Сервіс» просила третю особу перерахувати заборгованість по кредитному договору на інвестиційний рахунок компанії «Юпітер Сервіс» № 26008010109798 в ПАТ «КБ «Преміум».

Однак, з інформації наданої ПАТ «КБ «Преміум» вбачається, що інвестиційний рахунок компанії «Юпітер Сервіс» №26008010109798 в ПАТ "КБ "Преміум", МФО 339555, був відкритий лише 30.03.2010р. на підставі заяви повіреного компанії Севіяна Генріха про відкриття поточного рахунку від 30.03.2010р.

Тобто, виходячи з наведених документів, вбачається, що лист компанії, в якому було визначено номер рахунку для сплати третьою особою коштів в якості погашення заборгованості за кредитними договорами (№26008010109798) було отримано ПАТ "Київ-Одяг" раніше ніж відкрито сам рахунок.

В свою чергу, третя особа пояснила, що зазвичай номер рахунку становиться відомим за день або за пару днів відкриття самого рахунку.

Проте, як вбачається із повідомлення про купівлю-продаж права вимоги вона не містить дати її направлення, водночас містить дату її отримання третьою особою (12.03.2010 року). В той час, як заява про відкриття рахунку датована 30.03.2010 року, тобто через 18 днів від повідомлення.

Також, третя особа зазначила про помилку в даті отримання повідомлення. Враховуючи відсутність доказів направлення повідомлення засобами зв'язку та інших відомостей про дату складання та направлення даного повідомлення, колегія суддів зобов'язала останню надати журнал вхідної кореспонденії.

Проте, журнал вхідної кореспонденції на вимогу суду третя особа не надала.

Наведене свідчить про сумніви щодо складання та відправлення/отримання повідомлення про уступку права вимоги та реального укладання договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року.

Більш того, на вказані обставини вказує і поведінка ПАТ "Київ-Одяг" щодо виконання взятих на себе за кредитними договорами зобов'язань, а саме:

- ініціювання укладення додаткової угоди до кредитного договору 2 про зменшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, що підтверджується заявою представника ПАТ "Київ-Одяг" про зміну предмету позову у справі №37/110 від 29.11.2010р., листом ПАТ "Київ-Одяг" від 20.09.2010р., направленим на адресу банку з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду (в той час, як у квітні 2010 року на користь "нового кредитора" вже було сплачено 120 000 000,00 грн.);

- листування ПАТ "Київ-Одяг" з банком щодо вирішення питання погашення заборгованості за кредитними договорами (листи №11/9-27-17 від 07.09.2010 р., №11/9-27-26 від 27.09.2010 р.), хоча із пояснень вбачається, що начебто з березня 2010 року ПАТ "Київ-Одяг" було обізнано про заміну кредитора, а з квітня 2010 року почало здійснювати виплату коштів на користь "нового кредитора" (компанії);

- відображення ПАТ "Київ-Одяг" в фінансовій звітності за 2010 та 2011 роки існування у нього станом 01.01.2011 р. зобов'язання за кредитами банків у розмірі 236 852 тис. грн., що відповідає розміру наданих банком згідно кредитних договорів кредитних коштів третій особі, хоча згідно наданих останнім платіжних доручень вбачається, що сплата коштів на користь компанії в якості погашення нібито відступленого банком права вимоги була здійснена у період з квітня по грудень 2010 року. Тобто, посадові особи ПАТ "Київ-Одяг" внесли до фінансової звітності відомості про наявність зобов'язань перед кредитними установами.

Крім того, колегією суддів встановлено, що як вбачається із відомостей державного реєстру штату Кентуккі, які апостильовані, компанію «Юпітер Сервіс» було зареєстровано в штаті Кентуккі 06.06.2001 року. 16.07.2003 року компанію «Юпітер Сервіс» було поновлено у зв'язку із її ліквідацією в адміністративному порядку через неподання річного звіту за 2002 рік. 17.11.2006 року компанію «Юпітер Сервіс» було поновлено у зв'язку із її ліквідацією в адміністративному порядку через неподання річного звіту за 2004 рік.

01.11.2008 року компанію «Юпітер Сервіс» було ліквідовано в адміністративному порядку у зв'язку із неподанням річного звіту за 2008 рік.

Відомості щодо подальшого поновлення реєстрації компанії «Юпітер Сервіс» сторони суду не надали.

Заперечуючи проти того, що компанія «Юпітер Сервіс» є ліквідованою, третя особа зазначає, що ліквідація в адміністративному порядку товариства за законодавством штату Кентуккі не є тим самим поняттям, що і ліквідація юридичної особи за законодавством України та зазначає, що після ліквідації товариства в адміністративному порядку за штатом Кентуккі, останнє може продовжувати свою господарську діяльність.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, третя особа не надала суду жодних належних та допустимих доказів того, що у разі ліквідації товариства в адміністративному порядку в штаті Кентуккі воно продовжує здійснювати господарську діяльність та має належну правосуб'єктність.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що в 2006 році коли компанія «Юпітер Сервіс» поновлювала свою реєстрацію, вона знову отримувала належну правосуб'єктність, що підтверджується листом Управління з питань оподаткування Відділення з питань оподаткування юридичних осіб.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що з 01.11.2008 року компанія «Юпітер Сервіс» є ліквідованою в адміністративному порядку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, вчиняючи правочин особа повинна мати правосуб'єктність.

Правосуб'єктність - це наявність у особи водночас правоздатності й дієздатності (праводієздатності), тобто здатності не лише отримувати права та обов'язки, а й своїми діями набувати прав і створювати для себе юридичні обов'язки, а також нести відповідальність.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Так в даному випадку, договір уступки є двостороннім договором, відповідно до якого одна сторона передає свої права за певним правочином, а друга сторона приймає дані права. При цьому, новий кредитор отримує не лише права та стає не лише кредитором у даних правовідносинах, а і боржником, в частині оплати вартості винагороди за уступку права вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наданий третьою особою оригінал договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року не може бути прийнятий як належний доказ вчинення правочину щодо уступки права вимоги, оскільки компанія «Юпітер Сервіс» з 01.11.2008 року є ліквідованою та не має належної правосуб'єктності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що договір уступки права вимоги від 01.04.2009 року зі сторони компанії «Юпітер Сервіс» був підписаний Генріхом Севіяном, який діяв на підставі довіреності від 04.06.2006 року.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, довіреність від 04.06.2006 року підписана директором компанії Анатолієм Кіржнерем.

Проте, з наданих відомостей державного реєстру штату Кентуккі вбачається, що директором компанії «Юпітер Сервіс» були Анна Андреу та Шейн Караламбус.

Належних та допустимих доказів того, що Анатолій Кіржнер був директором компанії «Юпітер Сервіс» сторони суду не надали.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність волевиявлення суб'єкта господарювання (компанії «Юпітер Сервіс») щодо укладання договору уступки права вимоги.

Зважаючи на те, що компанія «Юпітер Сервіс» з 01.11.2008 року є ліквідованою в адміністративному порядку та не має належної правосуб'єктності, враховуючи відсутність її волевиявлення щодо поновлення господарської діяльності та укладення договору уступки права вимоги, колегія суддів приходить до висновку про неукладеність договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року.

Враховуючи, що договір уступки права вимоги від 01.04.2009 року неукладений, то підстави вважати правовідносини за кредитними договорами, кредитором за якими є банк, а боржником - ПАТ "Київ-Одяг", припиненими, відсутні.

Щодо посилань третьої особи, що вона здійснила оплату заборгованості за кредитними договорами на користь компанії «Юпітер Сервіс», то колегія суддів вважає їх необгрунтованими враховуючи наступне.

Так, 16.03.2010 року між ВАТ «Київ-Одяг» та компанією «Юпітер Сервіс» було укладено договір № Б33-0310 купівлі-продажу цінних паперів. На підставі зазначеного договору третя особа 02.04.2010 року продала компанії «Юпітер Сервіс» прості іменні акції за рахунок, яких було начебто погашено заборгованість за кредитними договорами.

Водночас, як зазначалося вище з 01.11.2008 року компанія «Юпітер Сервіс» не має належної правосуб'єктності на здійснення господарської діяльності, а тому відносини ВАТ «Київ-Одяг» щодо продажу акцій відбувалися із ліквідованою особою та кошти були перераховані на рахунок ліквідованого суб'єкта.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 2 спірної заборгованості як солідарного боржника на підставі договору поруки від 10.09.2009 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2009 року між позивачем (кредитор за договором поруки) та відповідачем 2 (поручитель за договором поруки) було укладено договір поруки (надалі - договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого відповідач 2 зобов'язується перед позивачем відповідати за виконання зобов'язань боржника (відповідача 1) за договором уступки права вимоги від 01.04.2009 року зі змістом зобов'язання - сплата грошових коштів у вигляді компенсації за уступку права вимоги на загальну суму 242 993 569,10 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки відповідач 2 несе солідарну відповідальність з відповідачем 1 в порядку, встановленому цим договором, перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача 1 по договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року, що полягають у сплаті грошових коштів на користь позивача за відступлене ним право вимоги за кредитними договорами №3 від 25.02.2009р. та №82 від 01.10.2008р., що укладені між позивачем та третьою особою (п. 4.1. договору уступки права вимоги).

Відповідач 2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків. (п. 1.3. договору поруки).

У випадку невиконання відповідачем-1 зобов'язання по договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року, позивач звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року до відповідача 2, однак невиконання позивачем цих вимог не перешкоджає останньому звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. (п. 2.1., п. 2.3. та п. 2.4. договору поруки).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. (п. 5.1. договору поруки).

Положеннями ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із договору поруки вбачається, що він укладений на забезпечення виконання зобов'язань, які виникли з договору уступки права вимоги від 01.04.2009 року.

В той же час, судом встановлено, що договір уступки права вимоги від 01.04.2009 року є неукладеним, а відтак не може породжувати будь-яких зобов'язань.

Таким чином, договір поруки укладений з порушенням ст. 553 Цивільного кодексу України, оскільки укладений з метою забезпечення виконання неіснуючого зобов'язання.

Пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (П. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору в частині позовних вимог до відповідача 2 є існування договору поруки, а тому з огляду встановлення його невідповідність положеннями законодавства (ст.ст. 203, 553 Цивільного кодексу України) існують правові підстави для визнання такого договору недійсним в межах даної справи.

Оскільки, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача 2.

За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року у справі № 910/25766/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київ-Одяг» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року у справі № 910/25766/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/25766/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді В.В. Шапран

М.А. Руденко