Рішення № 56341870, 22.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016р. Справа№ 914/92/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтеграція», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «АГАТ», м. Львів

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з харчування від 23.11.2010р. в сумі 124 945,02 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 02.11.2015р.

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінтеграція» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «АГАТ» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з харчування від 23.11.2010р. в сумі 124 945,02 грн.

Ухвалою суду від 14.01.2016р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 08.02.2016р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 08.02.2016р. розгляд справи відкладено на 22.02.2016р.

В судовому засіданні 22.02.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяву, просить позов задоволити та стягнути 62 699,48 грн. основного боргу, 53 005,52 грн. інфляційних втрат та 9 240,01 грн. 3% річних.

Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суд не повідомив. 27.01.2016р. подав відзив (вх.№ 3188/16), в якому визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.

В судовому засіданні 22.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

23.07.2010 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «АГАТ» (замовник, відповідач у справі) та Підприємством «Гарант» УГОТ (підрядник) було укладено Договір про надання послуг з харчування (надалі Основний Договір).

Відповідно до п. 1.1 Основного Договору підрядник надає послуги з харчування працівників замовника по обєкту «Капітальний ремонт виходів з тунелів вокзалу Харків пасажирський.

Замовник зобовязується прийняти ці послуги та своєчасно оплатити їх (п.1.2. Основного Договору).

Після завершення надання послуг за день підписати акт виконаних робіт про надання послуг (п.3.1.2. Основного Договору).

Відповідно до 4.1. Основного Договору замовник проводить оплату послуг з харчування відповідно до кошторису у розмірі фактично відпущеного підрядником харчування.

На виконання умов Основного Договору підрядником виконано послуги харчування, що підтверджується ОСОБА_1 здачі-приймання робіт ( надання послуг) від 30.12.2010р. № ГГ-00015 на суму 62 699,48 грн., що підписаний замовником та виконавцем (підрядником) та скріплений печатками без жодних застережень.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2012р. між позивачем (новий кредитор) та Підприємством «Гарат» УГОТ (первісний кредитор) було укладено Договір № 5 відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.1. Договору № 5 відступлення права вимоги первісний кредитор передає належне йому право вимоги в сумі 62 699,48 грн. за Основним договором, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за Основним договором. Новий кредитор зобовязується здійснити оплату Первісному кредитору за отримане ним право вимоги, у розмірі та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до п.1.2. Договору № 5 відступлення права вимоги до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобовязанні за Основним договором в обсязі і на умовах, які існують на момент укладання даного договору.

Відповідно до Договору № 5 відступлення права вимоги відповідач зобовязаний сплатити позивачу 62 699,48 грн.

Відповідно п.5.1., п. 5.2. Договору № 5 відступлення права вимоги цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та закріплення його печатками установ, і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором. Після підписання договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

На виконання п.3.1. Договору № 5 відступлення права вимоги сторони підписали ОСОБА_1 № 1 приймання передачі документів від 24.05.2012р. (Додаток №1 до Договору № 5 відступлення права вимоги), що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень.

На виконання п. 3.2. Договору № 5 відступлення права вимоги первісний кредитор сповістив Боржника про зміну кредитора у зобовязанні за Основним Договором, що підтверджується листом повідомленням від 31.05.2012р. вих.№ 31-05/15, отримання якого підтверджується відповідачем (боржником) у відзиві (вх. № 3188/16 від 27.01.2016р.).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (новим кредитором) та відповідачем (боржником) підписано ОСОБА_1 звірки, згідно якого станом на 30.11.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем за Основним Договором становить 62 699,48 грн., що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень.

Існування заборгованості за Основним Договором в сумі 62 699,48 грн. підтримується позивачем та визнається відповідачем (відзив вх. № 3188/16 від 27.01.2016р.).

ОСОБА_2 довідки позивача від 17.02.2016р. вих. № 17-2/02/2016 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.02.2016р. становить 62 699,48 грн.

За неналежне виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача 53 005,52 грн. інфляційних втрат та 9 240,01 грн. 3% річних.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_2 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

ОСОБА_2 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є відступлення права вимоги правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов'язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов'язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов'язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

В Договорі № 5 відступлення права вимоги визначили, що позивачу (новому кредитору) переходить право вимоги в сумі 62 699,48 грн. за Основним Договором.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

ОСОБА_2 № 1 приймання - передачі документів (додаток № 1 Договорі № 5 відступлення права вимоги) первісний кредитор у зобов'язанні передав новому кредиторові всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важлива для їх здійснення за Основним Договором.

Також первісний кредитор сповістив Боржника про зміну кредитора у зобовязанні за Основним Договором, що підтверджується листом повідомленням від 31.05.2012р. вих. № 31-05/15, отримання якого підтверджується відповідачем (боржником) у відзиві (вх.№ 3188/16 від 27.01.2016р.).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (новим кредитором) та відповідачем (боржником) підписано ОСОБА_2 звірки, згідно якого станом на 30.11.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 62 699,48 грн., що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень.

Відповідач визнає існування заборгованості перед позивачем в сумі 62 699,48 грн., доказів проведення оплати не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 62 699,48 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

ОСОБА_2 з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань»,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно п.5.1., п. 5.2. Договору № 5 відступлення права вимоги цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та закріплення його печатками установ, і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором. Після підписання договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У Договір № 5 відступлення права вимоги від 24.05.2012р. не встановлено строку виконання боржником грошового зобовязання.

Отже, зобовязання із сплати коштів в розмірі 62 699,48 грн. у відповідача перед позивачем (новим кредитором) виникло після укладання Договору № 5 відступлення права вимоги від 24.05.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2012р. первісний кредитор надіслав відповідачу повідомлення про зміну кредитора у зобовязанні за Основним Договором, яка отримана відповідачем у червні, що підтверджується останнім у відзиві.

Відповідно до пункту 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

Отже, повідомлення про зміну кредитора у зобовязанні від 31.05.2012р. за Основним Договором, яка отримана відповідачем у червні 2012р., що підтверджується останнім у відзиві, суд розцінює як предявлення вимоги про сплату заборгованості в сумі 62 699,48 грн. за Основним Договором.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних з врахуванням моменту виникнення зобовязання відповідача перед позивачем (новим кредитором) (Договір № 5 відступлення права вимоги від 24.05.2012р.), з врахуванням нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та з врахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України) дійшов висновку, що стягненню підлягає 6 673, 63 грн. 3% річних та 49 384,56 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 2 566,38 грн. 3% річних та 3 620,96 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

ОСОБА_2 з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «АГАТ» (79005, м. Львів, вул. Конинського, буд. 1; ідентифікаційний код 22379230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтеграція» (01001, м. Київ, вул.Михайлівська, 22 Б; ідентифікаційний код 38124009) 62 699,48 грн. заборгованості, 6 673, 63 грн. 3% річних, 49 384,56 грн. інфляційних втрат та 1 781,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2016 року.

Суддя Коссак С.М.