Ухвала суду № 56341535, 11.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/113/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.03.2016 Справа № 908/2771/15

За позовом Приватного підприємства “Олнайт” (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гугеля, буд. 12)

до відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 177а)

про визнання робіт повністю виконаними у квітні 2014 р., стягнення заборгованості в сумі 2227948,24 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВЛЕНО:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 р. у справі № 908/2771/15, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2015 р., позовні вимоги Приватного підприємства “Олнайт” задоволені частково, з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” на користь позивача стягнуто суму 2015377 (два мільйони п'ятнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 21 коп. (із них: заборгованість в сумі 1975860 (один мільйон дев’ятсот сімдесят п’ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 01 коп., судовий збір у сумі 39517 ( тридцять дев'ять тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 20 коп.).

На виконання зазначеного рішення господарським судом Запорізької області 24.06.2015 р. був виданий , який направлений стягувачу.

09.03.2016 р. до господарського суду Запорізької області від Приватного підприємства “Олнайт” надійшла заява (вих. № б/н від 02.03.2016 р.), відповідно до прохальної частини якої позивач просить видати 2-й екземпляр/дублікат виконавчого листа, вказавши залишок боргу 1904445,32 грн. для пред’явлення його до державного казначейства; зобов’язується своєчасно інформувати обидві органи примусового стягнення про проведені стягнення. У заяві зазначено, що наказ у справі № 908/2771/15 був зданий на примусове виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби ММУЮ. Станом на 29.02.2016 р. у примусовому порядку стягнуто 94399,95 грн., тобто приблизно 4% від суми заборгованості. Зазначено, що у боржника є рахунки як у банках, так і у державному казначействі, на яких державна виконавча служба не має можливості згідно з законом проводити стягнення, що унеможливлює своєчасне та повне виконання рішення суду. Посилається на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» від 19.09.2013 р. № 583-VII, якими визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

До заяви, зокрема, додано лист начальника Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ від 29.02.2016 р. № С-3/1зв., адресований позивачу, в якому зазначено, що виконавче провадження ВП № 49262539 по примусовому виконанню наказу № 908/2771/15 від 03.06.2015 р. знаходиться на примусовому виконанні з 09.11.2015 р.; станом на 29.02.2016 р. із боржника стягнуто в примусовому порядку 94399,95 грн., залишок суми боргу складає 1904445,32 грн.; боржник має рахунки в ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 117 ГПК).Вимоги до виконавчого документа встановлені ст.18 цього Закону, зокрема, згідно з ч. 2 ст.18 у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається,в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається,що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження»: виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції,належить стягувачу.

Статтями 2, 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Наказ у справі №908/2771/15 не стосується передачі майна, що перебуває в кількох місцях. Видача другого екземпляру наказу на виконання рішення господарського суду господарським процесуальним законодавством України не визначено.

Стосовно видачі дублікату наказу в справі № 908/2771/15 суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 120 ГПК України, суд може видати дублікат наказу в разі його (наказу) втрати. За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Дублікат наказу (стаття 120 ГПК) має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).

Разом з тим, як вбачається з тексту заяви позивача від 02.03.2016 р. та доданих до неї документів, наказ у справі № 908/2771/15 перебуває на виконанні Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ ГТУЮ у Донецькій області. Тобто, наказ не втрачений, за наказом згідно з листом Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ відбувається стягнення.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні заяви Приватного підприємства «Олнайт».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 120 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви від 02.03.2016 р. Приватного підприємства «Олнайт».

Суддя Л.П. Гандюкова