Рішення № 56341493, 10.03.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" березня 2016 р. Справа № 906/1672/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

до Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир"

про стягнення 18237,32 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 31724,93грн., з яких: 18035,30грн. боргу за телекомунікаційні послуги, 202,02грн. суму боргу за договірною санкцією, 1584,33 грн. 3% річних, 11903,28грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.01.16. та додаткових пояснень від 10.03.16.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" (правонаступником, якого є ПрАТ «МТС Україна", згідно Додаткової Угоди про зміну сторони до Договору від 21.05.2013) (оператор/позивач) та Комунальним підприємством "Готельне господарство "Житомир" (відповідач) укладено наступні договори:

- корпоративні угоди №5.10108 від 26.06.03 про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку з додатками (а.с.9-16);

- договір про надання послуг мобільного зв'язку №4976198 від 09.02.2010 (а.с.27), а також додаткова угода до нього №4898118 від 07.02.2011 (а.с.30); ;

- договір про надання послуг мобільного зв'язку №5217374 від 19.10.2010 (а.с.24);

- договір про надання послуг мобільного зв'язку №5580290 від 12.10.2011 (а.с.21);

Відповідно до Розділу 3 (Розрахунки) Договорів та розділу 6 договору №5580290, нарахування за данні послуги здійснюється за тарифами Оператора, які є невід'ємною частиною цих договорів. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, за якими здійснюється нарахування за всіма наявними в абонента телефонами. Кількість та вартість послуг, наданих Абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних оператору технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг. Розрахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою або за рахунок карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Відповідачу було надано особовий рахунок №5.10108.

Відповідно до п. 3.7 договорів вартість пакета та вартість сервісного пакета послуг нараховується та сплачується абонентом на наступний розрахунковий період авансом.

Відповідно до п. 3.8 договорів вартість пакета або послуги, вартість сервісного пакета послуг, пакетні хвилини або інші послуги в межах пакета нараховуються пропорційно до днів обслуговування активного номера телефону у відповідному тарифному пакеті.

У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані послуги, відповідач був відключений від мережі зв'язку 27.10.12.

Згідно з умовами Договорів, Додатковою угодою та Умовами (Правилами) користування, як складовою частиною договорів, в разі затримки оплати Оператор має право відмовити Абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати ці договори. Призупинення надання послуги та розірвання договорів не звільняє Абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

28.10.2012 року у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані послуги, на підставі п.1.3. додаткової угоди №4898118 до договору №4976198 була нарахована договірна санкція в розмірі 202,02грн.

25.11.2012 року відповідачу було направлено претензію з проханням терміново погасити заборгованість, яка відповідачем була залишена без виконання (а.с.44).

За розрахунком позивача (а.с.45) у відповідача за договорами виникла заборгованість за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.03.12 по 31.08.12, що станом на 20.11.2015р. та на день розгляду справи становить 18237,32 грн. та складається з заборгованості за послуги зв'язку - 16945,47 грн., договірної санкції у розмірі 202,02 грн. та заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України - 1089,83 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Умовами ст. 68 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договорами про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, відповідно до п.1.3 додаткової угоди №4898118 до договору №4976198 (а.с.30), забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед Оператором не відмовлятись від договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг мобільного зв'язку за договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1. цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання Оператором своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія договору достроково припиняється на підставі п. 5.2. Основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції в розмірі 1,82 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. Загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки, відповідно до ст. 259 ЦК України. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України.

Таким чином, сторони при укладанні договору та додаткової угоди погодили між собою встановлення такої відповідальності у вигляді договірної санкції, яка нараховується у розмірі 1,82 грн. за кожний день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії договору.

Як зазначалось вище, Договір №4876198/5.10108 від 09.02.10 припинив свою дію 27.10.12.

Відповідно до п.1.1. додаткової угоди № 4898118, її укладено 07.02.2011р. на 548 днів, тобто до 08.08.12.

За даними позивача (а.с.40), тимчасове обмеження надання послуг відповідачу відбулося 20.02.12 на 1 (один) день, та 20.04.12 на 190 днів, оскільки 27.10.12 договір №4976198 припинив свою дію.

Згідно п.1.1 додаткової угоди, у випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за основним договором - №4976198 від 09.02.10, в період строку, встановленого цим пунктом (з 07.02.11 по 08.08.12), період дії цієї додаткової угоди продовжується на весь строк, протягом якого надання послуг було призупинено.

Таким чином, за період з 07.02.11 по 08.08.12 (період строку дії додаткової угоди), тимчасове обмеження надання послуг відбулося на 111 днів, за періоди з 20.02.12 по 21.02.12 та з 20.04.12 по 08.08.12.

Саме на 111 днів продовжено дію додаткової угоди №4898118, тобто до 28.11.12 (з 09.08.12 по 28.11.12).

Отже, період дії цієї додаткової угоди становить 659 календарних днів, з яких протягом 548 днів відповідач користувався наданими послугами, 111 днів надання послуг відповідачеві було тимчасово обмежено в зв'язку з наявністю в нього заборгованості.

Таким чином, кількість днів до закінчення терміну дії додаткової угоди становить 31 день, який обчислено за період з 28.10.12 (з дня припинення дії Основого договору) по 28.11.12 (строк, до якого продовжено дію Додаткової угоди згідно п.1.1 цієї угоди).

Виходячи з положень п. 1.1. та 1.3 додаткової угоди договірна санкція нараховується наступним чином: (659 (строк дії додаткової угоди з 07.02.11 по 28.11.12) - 548 (термін користування зв'язком) = 111 днів (період, коли послуга була тимчасово обмежена; строк на який продовжено дію Додаткової угоди) - 81 день (продовжений строк дії Додаткової угоди до дати припинення Основного договору (з 09.08.12 по 27.10.12)) = 31 день (що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня припинення дії Основного договору (з 28.1012 по 28.11.12)) х 1,82 грн. = 56,42 грн.

Таким чином, загальний розмір договірної санкції за укладеним договором становить 56,42 грн.

Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 1089,83 грн., яка нарахована позивачем відповідно до п.11 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування".

Так, згідно з п. 15-12, 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ №1740 від 03.11.98 р., збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачують підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується у розмірі 7,5 відсотка вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Розмір вказаних величин згідно розрахунку позивача, за період з грудня 2012 по листопад 2015 становить: 11903,28 грн. інфляційних та 1584,33 грн. 3% річних (а.с.150).

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений невірно, оскільки у розрахунковий період включено листопад місяць 2015 року, в якому позивач звернувся до суду з даним позовом, однак дані вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі, оскільки виставлені до стягнення суми є меншими порівняно з тими, які належали б до сплати при вірному їх обрахунку.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за надані послуги, або документів, що спростовували б викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 31579,33грн., з яких: 18035,30грн. боргу за телекомунікаційні послуги включаючи збір до Пенсійного фонду України, 56,42грн. суму боргу за договірною санкцією, 1584,33 грн. 3% річних, 11903,28грн. інфляційних є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню. У стягненні 145,60грн. санкцій слід відмовити за необгрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Готельне господарство "Житомир" (10014, м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 6, код ЄДРПОУ 05456822) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937) - 16945,47грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги, 1089,83грн. заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України, 56,42грн. заборгованості за договірною санкцією, 1584,33 грн. 3% річних, 11903,28грн. інфляційних, 1212,41грн. судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 145,60грн. санкцій відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)