Ухвала суду № 56340792, 03.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

3 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Суддя-доповідачКоротких О.А.,суддів:Гриціва М.І., Самсіна І.Л., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області (далі - Управління) про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2015 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Управління від 12 січня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_4.» та поновленні його на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Управління та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року в частині стягнення з Управління на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 січня 2015 року по 23 лютого 2015 року у сумі 5205 грн 75 коп., залишено без змін.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, позивач подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах Кодексу законів про працю України (далі - КЗПП), що, на думку заявника, підтверджується рішенням касаційного суду від 8 квітня 2014 року (К/999/1/47451/12).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову виходив із того, що оскільки підстави звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗПП відсутні, а тому висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими, оскільки в результаті реорганізації Управління, посада, яку займав позивач скорочена не була.

Разом із тим у рішенні суду касаційної інстанції, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 8 квітня 2014 року погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову виходив із того, що хоча позивача було попереджено про наступне його звільнення, проте доказів пропонування працевлаштування на іншій посаді в новоутвореній Державній екологічній інспекції у Вінницькій області, від якої відмовився би позивач, відповідачем не надано.

Таким чином, рішення касаційного суду, додане на обґрунтування заяви, ухвалене цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: М.І. Гриців І.Л. Самсін