Ухвала суду № 56340704, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2016 р. м. Київ К/800/63708/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2011

у справі № 2а-4258/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галком-Фін»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галком-Фін» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.04.2011 № 0000952301/0/11984 та № 0000962302/0/11982.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Галком-Фін» з питань проведених взаємовідносин з ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» за період з 01.11.2008 по 31.01.2009, складено акт № 668/23-2/23882304 від 23.03.2011, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 260 540,03 грн. за період листопад 2008 року по січень 2009 року; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 325 675,03 грн. за період 4 квартал 2008 року - 1 квартал 2009 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.04.2011 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000952301/0/11984 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 407 094 грн., в т.ч.: 325 675 грн. основного платежу та 81 419 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000962302/0/11982 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 325 675 грн., в т.ч.: 260 540 грн. основного платежу та 65 135 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фактичною підставою для збільшення товариству грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями став висновок податкового органу про те, що підприємством відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД», які є нікчемними, оскільки у ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, штатні працівники у достатній кількості та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій. Крім того, в ході досудового слідства кримінальної справи № 05-13810, порушеної за фактом фіктивного підприємництва СВ Оболонського РУ ГУМВС України у м. Києві, встановлено відсутність директора ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» ОСОБА_2 та самого підприємства за фактичною та юридичною адресами. Також, згідно висновку експерта № 813 від 08.10.2009, підписи від імені ОСОБА_2 у звітних документах виконані іншою особою.

Матеріалами справи встановлено, що господарські відносини між ТОВ «Галком-Фін» (покупець) і ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД»(продавець) оформлені договором купівлі-продажу товару № 29/10-2ДТ від 29.10.2008, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, марка, кількість та ціна вказується в супроводжувальних документах на даний товар, а саме: накладних, податкових накладних продавця та довіреностях покупця. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту підписання покупцем накладних на прийнятий товар.

На підтвердження виконання сторонами договірних зобов'язань позивачем до суду надано податкові накладні, виписки по особовому рахунку з банку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано належним чином оформлену первинну документацію, яка спростовує висновки податкового органу про безпідставність визначення податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з контрагентом - ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію та підтверджувати її фактичне здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, суди не дослідили, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані позивача.

При визнанні спірних податкових повідомлень-рішень протиправними, суди попередніх інстанцій також не дослідили можливостей контрагента позивача (ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД») щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, суди не врахували наявність кримінального провадження по справі №05-13810, порушеної за фактом фіктивного підприємництва СВ Оболонського РУ ГУМВС України у м. Києві, в ході якого встановлено відсутність директора ТОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» ОСОБА_2 та самого підприємства за фактичною та юридичною адресами, та висновку експерта № 813 від 08.10.2009, яким встановлено що підписи від імені ОСОБА_2 у звітних документах виконані іншою особою.

Факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод.

Судам також слід врахувати, що згідно ч. 1 ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу, та, за необхідності, розглянути питання про можливість проведення експертизи для з'ясування достовірності підписів уповноважених осіб на первинних документах, що були складені на виконання договірних зобов'язань згідно договору № 29/10-2ДТ від 29.10.2008 та стали підставою для формування податкового обліку позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток спірного періоду.

Лише за встановлення всіх обставин по даній справі можливе прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний