Ухвала суду № 56339266, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/3906/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Інспекція)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.02.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

у справі № 811/4034/13-а

за позовом малого приватного підприємства "Тарон" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0000912202 та № 0000922202.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарів (будівельних матеріалів) та автопослуг у рамках правовідносин із задекларованими контрагентами, а також використання цих товарів і послуг у господарській діяльності позивача підтверджується належними первинними документами, що відображають реальні факти господарської діяльності і засвідчують добросовісність Підприємства як платника податків.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем не подано доказів, необхідних та достатніх для встановлення виконання поставок саме заявленими постачальниками, які не володіють необхідними трудовими та технічними ресурсів, мають ознаки фіктивних суб'єктів господарювання.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Асторойл» за вересень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Баярд-К» за травень, вересень, жовтень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «М-Центр-1» за листопад 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Хронос» за травень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Грантехстрой» за вересень 2012 року.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 17.09.2013 № 67/11-23-22-02/13758371 та прийнято: податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0000912202, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 194 185 грн. за основним платежем та 64279 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0000922202 про нарахування Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 217 386 грн. за основним платежем та 31121 грн. за штрафними санкціями.

Так, в акті перевірки зазначено, що названі постачальники не перебувають за місцезнаходженням, не мають власного або орендованого майна, основних фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів, необхідних для виконання розглядуваних поставок, є учасниками схемного формування податкового кредиту за рахунок штучного документування операцій з поставки товарів, робіт, послуг.

Вказані обставини, на думку Інспекції, є свідченням формального характеру операцій між Підприємством та спірними постачальниками; взаємовідносини між учасниками розглядуваних поставок перебувають поза межами реальної господарської діяльності; зазначені операції задокументовані з метою створення умов для необґрунтованого збільшення платником податкової вигоди, що надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та пов'язується з необхідністю документального підтвердження факту придбання таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які визнаються у податковому обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами, суди встановили, що у перевіреному періоді названі постачальники поставляли позивачеві товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали). На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано договори поставок, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та виписки з банківського рахунку Підприємства; перевезення товарів у процесі виконання цих операцій засвідчено товарно-транспортними накладними. Операції з поставки позивачеві автопослуг на будівництві у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Асторойл» засвідчені актами про надання відповідних послуг, платіжними дорученнями.

Придбані товари та послуги були використані у господарській діяльності позивача під час виконання своїх зобов'язань перед третіми особами з поставки будівельних та ремонтних послуг.

Оцінивши представлені платником докази за правилами статті 86 КАС, суди дійшли висновку, що вони оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та підтверджують наявність активів і їх фактичне переміщення між задекларованими учасниками поставки.

Інспекцією, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами. Під час перевірки Інспекцією не досліджувалися фактичні взаємовідносини платника із заявленими контрагентами взагалі.

Фактично відповідач послався на обставини, установлені відносно названих контрагентів в актах про зустрічні перевірки (неможливість проведення зустрічних звірок), складених контролюючими органами, щодо відсутності спірних постачальників за місцезнаходженням, неможливість виконати ними спірні поставки в силу браку майна, основних фондів та трудових ресурсів, які є об'єктивно необхідними для досягнення результатів господарської діяльності тощо.

Втім вказані обставини є лише зовнішніми ознаками безтоварності господарської операції та самі по собі є недостатніми для висновку про недобросовісність податкової вигоди платника податків - покупця. Адже така недобросовісність виникає не в силу наявності ознак номінального суб'єкта господарювання у діяльності контрагента, а у разі впливу цих ознак на умови та/або економічні результати господарської операції та діяльність учасників господарського обороту. А тому необґрунтованість податкової вигоди характеризується відсутністю у господарської операції самостійної ділової мети, фіктивністю господарської операції, її обліком не у відповідності з дійсним економічним змістом, обізнаністю платника про невиконання його контрагентом податкових обов'язків тощо.

До того ж, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу. Так само і неперебування постачальника за місцем реєстрації не спростовує можливості провадження ним фактичної господарської діяльності за іншою адресою.

З урахуванням викладеного суди дійшли обґрунтованого і неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій та правомірно задовольнили позов.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні доводам, які були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття касаційним судом відсутні. Крім того, вказані доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин і прийнятих ними доказів, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 811/4034/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько