Ухвала суду № 56339264, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/36003/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Інспекція)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015

у справі № 809/4323/14 (876/1630/15)

за позовом державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Підприємство звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011 № 0000012400, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1 501 830,80 грн. за порушення законодавчо встановленого порядку відчуження активів, що перебувають у податковій заставі.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2014 прийняті у справі судові акти скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою ретельної перевірки обставин щодо дійсного відчуження позивачем активу - цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш» (далі - ВАТ «Автоливмаш»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, позов задоволено.

Судові рішення зі спору мотивовані тим, що передача позивачем майна співвласникові у процесі його поділу не є відчуженням активів, тоді як право податкової застави не може поширюватися на майно, яке не належить платникові.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що передача позивачем описаного майна у власність іншої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Куфур» (далі - ТОВ «Куфур») з метою припинення права спільної частково власності без письмової згоди податкового органу є порушенням порядку здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, та тягне накладення штрафу в порядку пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 23.07.2004 ВАТ «Автоливмаш» (продавець) та державною компанію з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси» Кабінету міністрів України (правонаступником якого є Підприємство) і ТОВ «Куфур» (покупці) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш» при викупі у процесі відновлення платоспроможності боржника. За наслідками укладення цього договору названі покупці стали співвласниками придбаного цілісного майнового комплексу без визначення часток та пропорційного розподілу майна.

Зазначений цілісний майновий комплекс було передано на праві господарського відання відокремленому підрозділу Підприємства - виробничому комплексу «Автоналивмаш»; у зв'язку з виникненням у цього відокремленого підрозділу податкового боргу 16.08.2007 податковим керуючим було проведено опис активів виробничого комплексу «Автоливмаш», на які поширюється право податкової застави, на загальну суму 1 550 295,21 грн. (акт від 16.08.2007 № 32); описане майно занесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З метою припинення спільної часткової власності 04.07.2008 між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекоресурси» та ТОВ «Куфур» було укладено договір про поділ майна, на підставі якого майно, що було включено до акта опису від 16.08.2007 № 32, за винятком тепловозу ТГМ 40, було передано у власність ТОВ «Куфур» відповідно до його частки у праві спільної часткової власності, визначеної за договором від 05.02.2008.

Вказана передача майна була розцінена Інспекцією як відчуження активів платника, що перебувають у податковій заставі, без згоди податкового органу, як це відображено в акті про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, від 01.07.2011 № 19/24-144/33059695. Наведене стало підставою для застосування до позивача штрафу в розмірі вартості відчуженого майна (1 501 830,80 грн.) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення права податкової застави на спірні активи) право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

В силу вимог підпункту 8.2.2 пункту 8.2 цієї ж статті Закону з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (вказане положення закону застосовується з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005, в якому викладено правову позицію щодо правомірності поширення права податкової застави на активи платника податків пропорційно сумі його податкового боргу).

Згідно з пунктом 92.1 статті 92 ПК платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

В ухвалі від 10.12.2014 з даної справи Вищий адміністративний суд України зазначив про необхідність перевірки у даній справі факту відчуження активів платника, що перебували у податковій заставі. Для цього, як зазначив касаційний суд, виходячи з установлених судами обставин справи щодо перебування майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш» у спільній частковій власності позивача та ТОВ "Куфур», та з огляду на частину другу статті 357, частину першу статті 363 Цивільного кодексу України, судам необхідно було встановити належність спірних активів шляхом визначення дійсного розміру вкладу кожного із співвласників за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ «Автоливмаш», розподілу їх часток пропорційно до вкладів, співвідношення виділених часток власності та вартості розподілених товарно-матеріальних цінностей, співрозмірність оціночної вартості майна, яке залишилось у власності позивача (а саме - тепловоза ТГМ 40), виділеній відсотковій частці позивача.

Для цього судам слід було визначити, зокрема:

- яку суму коштів було фактично сплачено Підприємством та ТОВ "Куфур» за договором купівлі-продажу майнового комплексу від 23.07.2004 (на підставі первинних документів, що засвідчують фактичні вклади цих осіб у придбання розглядуваного майна); на підставі цього визначити пропорційні частки цих співвласників у придбаному майні;

- визначити фактичний перелік придбаного майна та його дійсну вартість;

- перелік майна, що відійшло ТОВ «Куфур» та залишилося у Підприємства в результаті його поділу, та перевірити відповідність такого поділу дійсним часткам цих співвласників.

Втім всупереч вимогам частини п'ятої статті 227 КАС, в силу якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, суди зазначених обставин не встановили, натомість пославшись на договір від 05.02.2008, за яким сторонами визначено частки у праві спільної часткової власності, та на інформаційні довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, якими засвідчено права власності ТОВ «Куфур» на окремі будівлі. Втім і вказаний договір, і записи про реєстрацію прав власності на відповідні нерухомі об'єкти, були вчинені після проведення відповідачем опису спірних активів у податкову заставу, у зв'язку з чим не можуть підтверджувати належність цих активів іншій особі на момент виникнення права податкової застави, а можуть бути наслідком намагань платника позбутися активів з метою уникнення їх примусової реалізації у процедурі погашення податкового боргу.

Порушення судами вимог частини п'ятої статті 227 КАС шляхом невиконання вказівок касаційного суду, викладених в ухвалі від 10.12.2014, призвело до невстановлення обставин справи, які входять до предмета доказування у спорі, що унеможливлює перевірку касаційним судом правильності застосування попередніми інстанціями норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом врахування наведених висновків касаційного суду, здійснення повного та всебічного дослідження обставин, які входять до предмета доказування у справі, та прийняття за наслідками встановленого правильного і вмотивованого рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі № 809/4323/14 (876/1630/15) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько