Ухвала суду № 56339259, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/31500/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015

у справі № 820/736/14

за позовом державного підприємства завод "Електроважмаш" (далі - Підприємство)

до Інспекції

та Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2014 № 0000024010, № 0000034010 та № 0000044010, а також стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства бюджетну заборгованість з ПДВ за липень 2012 року в сумі 91217 грн. та за листопад 2012 року в розмірі 10985 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2014 прийняті у справі судові акти скасовано в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 № 0000024010 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині з метою перевірки правильності обчислення платником питомої ваги витрат звітного періоду, понесених у зв'язку з виробництвом турбогенератора, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

За наслідками нового розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 № 0000024010 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання у розмірі 569 190 грн. за основним платежем та 284595 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить частково скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові Підприємства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення платником

порядку визначення витрат за довгостроковим контрактом, що призвело до виникнення недоплати з податку на прибуток.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 19.12.2013 № 190/40-10/03/00213121 та прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 № 0000024010, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 991 126,50 грн. (у тому числі 660 751 грн. за основним платежем та 330 375,50 грн. за штрафними санкціями).

Однією з підстав для оспорюваного нарахування слугував висновок відповідача про заниження позивачем доходу від виконання довгострокових договорів у 4 кварталі 2012 року на 6 450 647 грн.

По цьому епізоду Вищим адміністративним судом України вже було надано правову оцінку в ухвалі від 05.11.2014 з даної справи, в якій касаційний суд, керуючись положеннями пункту 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України, з урахуванням установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи зазначив про незаконність здійсненого платником коригування витрат та доходів із зміною порядку оподаткування довгострокового договору, до часу зміни довгострокового характеру цього договору.

Вказаний висновок касаційного суду було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Іншим мотивом для збільшення платникові оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток став висновок Інспекції про порушення платником вимог пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України при обчисленні суми витрат, понесених Підприємством у рамках виробництва турбогенератора ТГВ-325-2АУЗ (М) на виконання своїх договірних зобов'язань за довгостроковим контрактом від 12.12.2011 № 117/11, укладеним із закритим акціонерним товариством «Десна» (Російська Федерація), що призвело до заниження оподатковуваного доходу позивача у 4 кварталі 2012 року.

Так, згідно з пунктом 137.3 статті 137 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

Як зазначено в акті перевірки, для розрахунку задекларованого у 4 кварталі 2012 року доходу (який склав 10 348 909 грн.) платником використано коефіцієнт 0,126, обчислений виходячи з питомої ваги фактичних витрат звітного періоду у загальній очікуваній сумі витрат. Втім, на думку відповідача, фактичні витрати за розглядуваним контрактом у цьому звітному періоді склали 7 376 552 грн., тоді як Підприємством задекларовано лише 5 846 688 грн.; з огляду на планові витрати платника за цим контрактом (46 393 408 грн.) коефіцієнт розрахунку доходів у 4 кварталі 2012 року, за посиланням відповідача, складає 0,159 грн.

Аналізуючи наведені висновки податкового органу суди, з урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 05.11.2014, встановили, що згідно з карткою обліку витрат на виробництво названого турбогенератора у 4 кварталі 2012 року сума цих витрат склала 5 846 688 грн. Розбіжність між сумою цих витрат за даними перевірки та за даними платника зумовлена тим, що, за висновком Інспекції, позивачем не враховано суму витрат, що були перенесені платником з попереднього звітного періоду (з 3 кварталу 2012 року).

Оцінюючи ці доводи податкового органу, суди з'ясували, що розпорядженням керівника Підприємства від 02.08.2012 № 354д було зменшено витрати на виробництва турбогенератора у 3 кварталі 2012 року на 8 657 803 грн.; вказані витрати були перенесені на виробництво іншого об'єкта за іншим договором, а тому не можуть вважатися витратами на виробництво турбогенератора за довгостроковим контрактом від 12.12.2011 № 117/11 наступного звітного періоду та не підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу за цим контрактом.

Зазначені висновки судів, які за своїм процесуальним статусом належить до встановлених судами обставин справи, не спростовані податковим органом. Інспекцією не наведено достатньо переконливих доводів про порушення судами процесуальних правил оцінки доказів у встановленні цих обставин. Переоцінка ж та перевстановлення установлених судами фактичних даних зі спору перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, оскільки суди врахували висновки Вищого адміністративного суду України, наведені в ухвалі від 05.11.2014 з даного спору, ретельно дослідили необхідні докази та вичерпно встановили обставини, що входять до предмета доказування у справі та постановили рішення, правильно застосувавши норми матеріального права, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 у справі № 820/736/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько