Постанова № 56338647, 23.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р. Справа№ 910/22545/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Касянчук Л.М. - дов. № 433 від 03.12.2015р.

від відповідача: Бойков О.С. - дов. б/н від 16.09.2015р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р.

у справі № 910/22545/15 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-11»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення 55 421, 53 грн.

В судовому засіданні 23.02.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-11» про стягнення 55 421, 53 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 07024/4-03 від 07.11.2006р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, а саме щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, а тому просив суд стягнути з відповідача 45 852, 42 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2012р. по 30.06.2014р. (з урахуванням перерахунків на суму 2 496, 30 грн.), 4 826, 63 грн. інфляційних втрат, 1 256, 81 грн. 3% річних, 1 193, 05 грн. пені та 2 292, 62 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі №910/22545/15 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору не врегульовано відносини з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води (шляхом підігріву).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, місцевим господарським судом не було прийнято до уваги те, що спір у справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та приймання стоків, обсяги яких сторонами визначено в актах згідно умов договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка йде на виготовлення гарячої води, як про це зазначив суд першої інстанції.

Також апелянт (позивач) посилався на те, що надання послуг з приймання стічних вод (у тому числі гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного між сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем) на користь водоканалу (позивача).

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 01.12.2015р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2016р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2016р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 17.02.2016р., ухвалою суду від 27.01.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.02.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.02.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.02.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 23.02.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.11.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», (позивач, постачальник за договором) та Житлово-будівельним кооперативом «Кристал-11» (відповідач, абонент за договором) укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07024/4-03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., які втратили чинність 18.10.2008р. у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється:

2.1.1. за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності в абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

2.1.2. зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

2.1.4. кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги -доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до виставлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.2. договору сторони погодили, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно п. 2.2.3. договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 3.1.1. вказаного договору позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймає від відповідача стічні води на умовах цього договору, а відповідач згідно п. 3.3.5 договору абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому послуг на умовах договору.

Цей договір, згідно п. 7.1., укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Як вбачається з наданих позивачем суду першої інстанції пояснень, з березня 2012р. для правильного відображення бухгалтерського та податкового обліку та розділення обсягів холодного та гарячого водопостачання позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: 3-447 - для здійснення розрахунків за холодну воду та відповідний об'єм стоків та 3-50447 - для здійснення розрахунків за холодну воду в складі гарячої та відповідний об'єм стоків.

Позивач стверджує, що за період з 01.08.2012 по 30.06.2014р. відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення (в т.ч. і з постачання води, що йшла на підігрів) на загальну суму 43 356, 12 грн., які відповідачем взагалі не оплачувались, а тому в останнього утворилась заборгованість в розмірі 45 852, 42 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 2 496, 30 грн.).

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду реєстр дебетово-інформаційних повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача, розшифровки рахунків абонента та платіжні вимоги-доручення за період з 01.08.2012р. по 30.06.2014р. по коду 3-50447.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 08.12.2012р. по 06.2014р. включно у розмірі 25 781, 17 грн. за постачання питної води, яка йде на підігрів (код 3-50447) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. (які діяли у спірний період) встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до п. 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

З наявних в матеріалах справи документів та пояснень відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу, знаходяться у володінні та користуванні не відповідача, а перебувають у обслуговуванні та на балансі ПАТ «Київенерго», до яких відповідач доступу немає.

Відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Згідно статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника, а споживачем холодної води, як складової гарячого водопостачання, є виробник та/або постачальник енергії.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Оскільки укладений між сторонами договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, а відповідний договір щодо постачання теплової енергії у гарячій воді укладено між відповідачем та ПАТ «Київенерго» (належним чином завірена копія договору № 1630387 від 01.05.1999р. наявна в матеріалах справи), відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за питну воду, що йде на підігрів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за воду, обліковану позивачем за кодом 3-50447, як на підігрів для виготовлення гарячої води, є необґрунтованими, належними та допустимими доказами не доведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладені обставини, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та штрафу, нарахованих на вказану суму, які є похідними та обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 20 071, 25 грн. заборгованості за водовідведення (по коду 3-50447) у період з 01.08.2012р. по 30.06.2014р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до п. 3.7 Правил користування № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.4 Правил користування № 190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як визначено п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що надання послуг з приймання стічних вод (в тому числі гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного між сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем) на користь водоканалу (позивача).

Доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку обсягів води для виготовлення гарячої, а відповідно і стічних вод гарячого водопостачання, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до чинного законодавства та умов спірного договору відповідач був наділений правом проведення звіряння з ПАТ «АК «Київводоканал» обсягів та вартості нарахованих послуг, в тому числі і щодо послуг з приймання стічних вод, і у випадку незгоди з кількістю отриманих послуг відповідач мав право письмово повідомити про це позивача.

Однак, жодних належних доказів письмових звернень відповідача до позивача щодо невірного визначення кількості або вартості послуг з прийняття стічних вод по коду 3-50447 відповідач суду не надав, що у відповідності до умов спірного договору слід вважати погодженням відповідача з вказаними Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» даними у розрахункових документах, кількість яких підтверджується також витягами з інформації щодо обсягів холодної води на підігрів, виставленої мешканцями відповідача за даними житлових організацій за період з 01.08.2012р. по 30.06.2014р., поданими ГІОЦ, які містяться в матеріалах справи.

Поданий відповідачем суду контррозрахунок ГВП за реєстрами сплат у позовному періоді та реєстр оплати по лічильникам позивачеві не подавався, відповідна звірка сторонами у зв'язку з цим не проводилась, з огляду на положення п. 2.2.4. спірного договору та не повідомлення письмово позивача щодо незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, не направлення до позивача свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту, відмова відповідача від оплати наданих послуг вважається безпідставною.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується кількість та вартість наданих у спірний період послуг за кодом 3-50447 в частині послуг із приймання стічних вод, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснений позивачем розрахунок розміру заборгованості за послуги із приймання стічних вод (стоків гарячої води) в розмірі 20 071, 25 грн. є арифметично невірним, і за розрахунком суду складає - 20 071, 23 грн., що і підлягає до стягнення.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення за період з серпня 2012р. по червень 2014р. (а. с. 118-135, т. 1) свідчать про оплату відповідачем вартості холодної води та каналазації, в той час як предметом спору є стягнення вартості води для виготовлення гарячої та стоків гарячого водопостачання, доказів оплати яких відповідачем не надано.

У зв'язку з тим, що відповідачем було построчено виконання свого зобов'язання щодо оплати послуг з водовідведення (стоків гарячої води) по коду 3-50447, позивачем заявлено до стягнення 552, 24 грн. пені, 550, 15 грн. 3% річних, 2 112, 79 грн. інфляційних втрат та 1 003, 56 грн. штрафу.

Відповідно до п. 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника (п. 4.6. договору).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу в розмірі 5% від суми, яку абонент відмовився сплатити, дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 522, 23 грн., 3% річних - в розмірі 550, 15 грн., інфляційних втрат - в розмірі 2 112, 75 грн. та штрафу в розмірі - 1 003, 56 грн. за прострочення зобов'язання щодо оплати послуг з водовідведення (стоки гарячої води).

Місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що в розрахунку позивача по коду 3-50447 крім вартості води для виготовлення гарячої, у стягненні якої правомірно відмовлено, включено і вартість прийняття стоків гарячої води, які підлягають оплаті відповідачем згідно умов спірного договору, а тому безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі № 910/22545/15 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 799, 68 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, та у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 879, 64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі № 910/22545/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015р. у справі №910/22545/15 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-11» (02222, м. Київ, пр-т Маяковського, буд. 37-А, код ЄДРПОУ 22864793) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 20 071, 23 грн. заборгованості, 2 112, 75 грн. інфляційних втрат, 550, 15 грн. 3% річних, 522, 23 грн. пені, 1 003, 56 грн. штрафу та 799, 68 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-11» (02222, м. Київ, пр-т Маяковського, буд. 37-А, код ЄДРПОУ 22864793) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 879, 64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/22545/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.В. Куксов

О.В. Тищенко