Постанова № 56338606, 01.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р. Справа№ 910/18675/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравець Д.М. - представник; Сергієнко С.В. - представник;

від відповідача: Андрієвська О.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 16.09.2015р.

у справі № 910/18675/15 (суддя А.Б. Пригунова)

за позовом Житлово - будівельного кооперативу "Молодіжний - 20"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 53 097, 68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Житлово - будівельний кооператив "Молодіжний - 20" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 53 097, 68 грн.

Рішенням Господаського суду м. Києва від 16.09.2015р. позов Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-20" задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-20" безпідставно одержані кошти у сумі 46 931, 39 грн. та 1 827, 00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Господарський суд м. Києва приймаючи оскаржуване рішення, не дослідивши фактичні обставини справи, не врахував договірний характер правовідносин у справі № 910/18675/15, в результаті чого прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Скаржник зазначає, що кошти, сплачені мешканцями ЖБК «Молодіжний-20», що є предметом розгляду даної справи, були перераховані на підставі укладеного між позивачем та КП «ГІОЦ» договору. При цьому сам позивач неодноразово у своїх поясненнях посилається на факт перерахування коштів, що є предметом розгляду справи № 910/18675/15 на підставі укладеного з КП «ГІОЦ» договору, однак не надав такий договір до суду, тому ст.1212 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягає.

Апелянт звертає увагу суду щодо відсутності підстав для врахування преюдиціальних обставин, встановлених у справі № 6/321-23/415 та як наслідок прийняття незаконного рішення про задоволення позовних вимог у справі № 910/18675/15.

Ухвалою від 14.01.2016 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

04.02.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

04.12.2001 р між Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-20" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9749/4-14-с відповідно до якого, відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та приймання каналізаційних стоків, а позивач - розрахуватись за вищевказані послуги на умовах, визначених договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначив, що договір № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, у зв'язку з чим ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" безпідставно одержані кошти у розмірі 53 097, 68 грн., сплачені позивачем у якості оплати саме послуг з постачання води для підігріву, та мають бути повернуті відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на приписи ст.ст. 13, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким передбачено такі послуги як централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення, що є істотними умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.

Окрім того, позивач зазначає, що наказ Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., яким були затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України витратив чинність відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України".

Слід відзначити, що факт зарахування коштів у розмірі 53 097, 68 грн. на рахунок ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" у якості оплати постачання холодної води для підігріву підтверджується довідкою Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та відповідачем не заперечується.

Відповідач стверджує про безпідставність вимог про їх повернення та мотивує свої заперечення неможливістю застосування до спірних відносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки спірні грошові кошти сплачені на підставі договору № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг віднесено, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Відповідно до наведених норм, до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері питної води та питного водопостачання та підлягають застосуванню до спірних правовідносин належать, зокрема, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Слід відзначити, що норми чинного законодавства України, що регулюють відносини у сфері питного водопостачання, не виділяють окремо послуги щодо постачання гарячої води, однак визначають, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Вищого господарського суду України № 7/313-64/61 від 01.11.2012 р., № 35/106 від 30.11.2011 р. та № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р.

Враховуючи вищеперелічене, ПАт "Акціонерна компанія "Київводоканал" в силу наведених обставин, не є виконавцем послуг з постачання води для виготовлення гарячої.

Проаналізувавши умови договору № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р., а також приймаючи до уваги приписи вищенаведених норм законодавства України, суд дійшов висновку, що договором № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. не передбачено обов'язку відповідача з постачання води для підігріву та, відповідно, не визначений обов'язок позивача з оплати таких послуг.

Аналогічні висновки щодо відсутності у договорі зобов'язань з постачання питної води для виготовлення гарячої викладені також у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 р. у справі № 910/26614/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-20" про стягнення 50 742, 18 грн.

Слід відзначити, що в межах справи № 910/26614/14 вирішувався спір щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-20" заборгованості у розмірі 50 742, 18 грн. за договором № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. та судом відмовлено у задоволені вимог в частині стягнення вартості послуг з постачання води для підігріву, оскільки відносини щодо надання такої послуги не врегульовані вказаним договором.

Слід відзначити, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 р. у справі № 910/26614/14 набрало законної сили 08.05.2015 р. та сторонами не оскаржувалось.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність зарахування Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" грошових коштів у розмірі 53 097, 68 грн., перерахованих Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-20", у якості оплати послуг постачання води для підігріву.

Відсутність у договорі № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р. умов щодо постачання відповідачем холодної води для підігріву спростовує доводи відповідача щодо договірного характеру правовідносин сторін та, відповідно, сплати грошових коштів у якості оплати зазначених послуг за вказаним договором.

Змістом норм ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути і в тому разі, коли таке набуття було результатом поведінки потерпілого.

Таким чином, перерахування грошових коштів на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" за послуги, які не передбачені договором № 9749/4-14-с від 04.12.2001 р., самим позивачем, не позбавляє відповідача обов'язку повернути їх, оскільки, як встановлено вище Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" не є виконавцем послуг з постачання води для підігріву та не має підстав для отримання їх вартості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із встановлених обставин, що наведені вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про повернення Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" безпідставно одержаних коштів.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України визначений строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який становить три роки.

Виходячи зі змісту позову, Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-20" заявлено вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за період з квітня 2012 року до квітня 2015 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, враховуючи приписи ст. 257 Цивільного кодексу України вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за період з квітня до червня 2012 року фактично заявлені позивачем після спливу встановленого наведеною нормою трирічного строку, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів за вищевказаний період, що становить 6 166, 29 грн.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення 46 931, 39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

В той же час доводи відповідача стосовно відсутності у Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-20" право на звернення до суду та відсутності механізму повернення на рахунки членів кооперативу коштів підлягають спростуванню, оскільки мешканці будинку не є прямими платниками послуг безпосередньо Публічному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" та, відповідно, не можуть звертатись до останнього з позовними вимогами щодо повернення коштів, крім того, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 80 від 27.01.1997 р. Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" забезпечує щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги від населення та перерахування розподілених сум на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг та надає житлово-експлуатаційним організаціям та підприємствам-постачальникам житлово-комунальних послуг щоденну зведену інформацію про сплату платежів населенням по кожному особистому рахунку.

Тобто, надмірно сплачені кошти мешканцям будинку можуть бути повернуті в такий же спосіб, в який вони були перераховані.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2015 р. у справі № 5011-72/6007-2012.

Що ж до тверджень відповідача, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є власником коштів, сплачених за постачання води для підігріву, суд відзначає, що за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України набуття у власність грошових коштів без достатніх правових підстав у будь-якому випадку тягне наслідком повернення таких коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Тобто, виходячи з аналізу вищенаведених норм постачання гарячої води може здійснюватись лише енергопостачальним підприємством, яке для цього здійснює підігрів питної води.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води є саме Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відносно посилань відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2006 р. у справі № 6/321-23/415, якими встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є постачальником питної води для потреб гарячого водопостачання, суд відзначає, що в межах справи № 6/321-23/415 розглядався спір між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" з приводу правомірності розщеплення останнім коштів, що надходять від населення та, приймаючи рішення Вищий господарський суд України виходив із відсутності договорів між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та житлово-експлуатаційними організаціями щодо гарячого водопостачання, а також з посиланням на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, що затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

В той же час, відносини щодо централізованого гарячого водопостачання врегульовані договором між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Молодіжний-20" № 7560252 від 01.11.1998 р. та, як зазначалось вище, Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. витратили чинність відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", а відтак - посилання відповідача на вказані судові документи в обґрунтування своїх заперечень, суд визнає необґрунтованим та не приймає до уваги при розгляді даного спору по суті.

На підставі вищевикладеного колегія вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі слід зазначити наступне. Договір №9749/4-14-с від 04 грудня 2001 року, на який посилається відповідач, не регулює питання щодо постачання холодної води для підігріву, а тому предмет позову не грунтується на договірних засадах.

Відповідно до п. 3.13 Правил №190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачає, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концессію, здійснюють розрахунки з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гаячого водопостачання, що свідчить про те що ЖБК «Молодіжний-20» не зобов'язаний сплачувати кошти за холодну воду для підігріву, оскільки тепловий пункт не знаходиться на балансі останнього. Балансова належність теплового пункту підтверджується встановленими обставинами в рішенні Господарського суду м. києва по справі № 910/26614/14 від 23.04.2015 року і до цього часу ПАТ «АК «Київводоканал» не спростовані належними доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2015р. у справі № 910/18675/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2015р. у справі № 910/18675/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18675/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх