Рішення № 56338471, 03.03.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р. Справа № 923/2020/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

про стягнення 2797893,56 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №14-100 від 18.04.2014р.;

від відповідача - представник ОСОБА_2, довіреність №01-4/56 від 30.12.2015р.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованість у розмірі 2797893,56 грн., з якої: 878168,34 грн. - сума пені, 1813983,91 грн. - сума інфляційних втрат та 105741,31 грн. - сума 3% річних. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №1688/14-ТЕ-33 від 26.11.2013р. купівлі-продажу природного газу, положення ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2016р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме:

- в частині стягнення суми 3% річних визнав повністю;

- в частині стягнення суми пені визнав частково, оскільки просить зменшити заявлену суму пені на 50% та стягнути лише 439084,17 грн.;

- в частині стягнення інфляційних втрат позовні вимоги визнав частково, лише у розмірі 207282,82 грн., у зв'язку із невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи (а.с. 40-51).

У судовому засіданні 12.01.2016р. суд оголошував перерву в засіданні до 10 год. 30 хв. 11 лютого 2016 року.

Ухвалою від 11.02.2016р. суд, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України продовжив строк вирішення спору у справі № 923/2020/15 на п'ятнадцять днів - до 03.03.2016 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.03.2016р. подав клопотання про залучення додаткових матеріалів. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 03.03.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.03.2016р. позовні вимоги визнав частково, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 26 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, або продавець) і публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - відповідач, або покупець) був укладений договір №1688/14-ТЕ-33 від 26.11.2013р. купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).

Згідно з п.1.1. договору, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, газ обсягом до 42800 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до п.5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1118,974 грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 6.1 договору від 26.11.2013 року купівлі-продажу природного газу встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 7 договору, передбачено відповідальність сторін.

На підставі пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу.

На виконання п. 2.1. договору позивач протягом січня - грудня 2014р. поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 45398293,13 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, а саме:

- від 31.01.2014р. на суму 10430713,22 грн.;

- від 28.02.2014р. на суму 9041079,91 грн.;

- від 31.03.2014р. на суму 7265356,96 грн.;

- від 30.11.2014р. на суму 7846247,70 грн.;

- від 30.12.2014р. на суму 10814895,34 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем на момент подачі позову в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки відповідач проводив невчасно, що підтверджується випискою по операціям на підприємстві ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (а.с. 27-28).

Отже, у зв'язку зі здійсненням відповідачем несвоєчасних оплат за придбаний природний газ позивач, просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 105741,31 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1813983,91 грн. та суму пені у розмірі 878168,34 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними субєктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобовязання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №1688/14-ТЕ-33 від 26.11.2013р. купівлі-продажу природного газу, з моменту його укладення є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов п.6.1. договору несвоєчасно здійснював оплати вартості придбаного протягом 2014 року природного газу, у зв'язку з чим позивач відповідно до здійсненого ним розрахунку (а.с. 21-25) нарахував відповідачу суму інфляційних втрат у розмірі 1813983,91 грн., суму 3% річних у розмірі 105741,31 грн. та суму пені у розмірі 878168,34 грн.

Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання по розрахунках за придбаний природний газ доведено матеріалами справи.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його обґрунтованим.

За таких обставин, вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 105741,31 грн. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 1813983,91 грн., то суд не погоджується зі здійсненим розрахунком позивача, оскільки перевіривши його, виявив наявність помилок у розрахунку.

Так, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не враховано рекомендації викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 з урахуванням змісту листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Крім того, з аналізу розрахунку суми інфляційних втрат, здійсненого позивачем, судом встановлено, що позивач включає суми інфляційних втрат попереднього періоду до базової суми заборгованості, що включається в розрахунок інфляційних втрат наступного періоду.

Суд також врахував, що згідно роз'яснень викладених п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З викладеного слідує, що позивачу слід було розраховувати інфляційні втрати з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за зобов'язаннями січня 2014 року, лютого 2014 року, листопада 2014 року, грудня 2014 року. Крім того, позивач неправомірно збільшив період нарахування інфляційних втрат за березень 2014 року.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), та з урахуванням роз'яснень викладених п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.06.2014р. по 30.09.2014р. на суму 4064369,02 грн., який має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.06.2014 - 30.09.20144064369.021.052210512.934274881.95

Отже, зі здійсненого судом розрахунку слідує, що загальна сума інфляційних втрат становить 210512,93 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 210512,93 грн., а нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 1813983,91 грн., є необґрунтованим.

Також, відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам договору.

Разом з тим, суд частково приймає до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, та зменшує заявлену до стягнення позивачем суму пені лише на 25%, з огляду на наступне.

В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій (пені), відповідач посилається на те, що природний газ використовується ним для виробництва теплової енергії, якою опалюється більша частина міста Херсон. Споживачами послуг з теплопостачання є населення, медичні та освітні заклади, бюджетні установи. Через низьку платіжну дисципліну споживачів, ПАТ "Херсонська ТЕЦ" має значну дебіторську заборгованість. Фінансовим результатом господарської діяльності ПАТ "Херсонська ТЕЦ" за І півріччя 2015 року є збиток, що підтверджується його балансом, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 45, 46). Станом на 01.11.2015р. дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію становить 36,8 млн. грн., в тому числі населення - 31,4 млн. грн., бюджетних організацій та установ - 0,467 млн. грн., інших споживачів - 4,97 млн. грн. Відповідач зазначає, що специфіка виробничої діяльності ПАТ "Херсонська ТЕЦ" полягає у неможливості застосувати до боржників такий засіб впливу, як припинення постачання послуг. Застосування ж до ПАТ "Херсонська ТЕЦ" значних фінансових санкцій може утруднити або, навіть, зробити неможливим надання відповідачем послуг з теплопостачання в опалювальний сезон. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором спричинене не його зловживанням, а об'єктивними обставинами, що унеможливили вчасну оплату заборгованості. Також позивачем не надано суду доказів того, що внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач зазнав збитків у розмірі, що відповідає значним фінансовим санкціям. Відповідач звертає увагу, що доцільно враховувати інформацію, яка оприлюднена на офіційному сайті ПАТ "НАК "Нафтогаз", та з якої вбачається, що рівень розрахунку ПАТ "Херсонська ТЕЦ", на відміну від інших ТЕЦ в Україні, за 2015 рік збільшився до 87%.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що відповідач використовує газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а також те, що ПАТ "Херсонська ТЕЦ" є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через низький рівень розрахунків споживачів послуг з теплопостачання, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшити заявлену до стягнення суму пені на 25%.

За таких обставин, вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню, лише у розмірі 658626,26 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, частково не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п.3 ч.1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ - 00131771) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ - 20077720) суму 3% річних у розмірі 105741,31 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 210512,93 грн., суму пені у розмірі 658626,26 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 17916,33 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.03.2016р.

Суддя С.В. Нікітенко