Ухвала суду № 56338209, 09.03.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

________________

У Х В А Л А

"09" березня 2016 р. Справа № 923/1626/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" про відстрочку виконання рішення у справі

за позовом: публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон

до публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" м.Херсон

про стягнення 1442983грн. 26 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 20.01.2016р.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2015р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль":

- заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії згідно договору від 03.12.2012 № 573 у сумі 827 255 грн. 53 коп.;

- заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії згідно договору від 01.11.2012 №190 у сумі 40110 грн. 55 коп.

- заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії згідно договору від 01.11.2012 №191 у сумі 125671 грн. 13 коп.

- нараховані у звязку із невиконанням зобовязань за договором №573 від 03.12.2012 суму інфляційних втрат в розмірі 129612,69 грн., 3% річних 11961,23 грн., пені 226718,22 грн.,

- нараховані у звязку із невиконанням зобовязань за договором №190 від 01.11.2012 суму інфляційних втрат 7 901,59 грн., 3% річних 621,52 грн., пені 10665,49 грн.,

- нараховані у звязку із невиконанням зобовязань за договором №191 від 01.11.2012 суму інфляційних втрат 27 149,90 грн., 3% річних 2 013,83 грн., пені 33301,58 грн.,

- понесені судові витрати у розмірі 21644 грн. 75 коп.

17.12.2015р. на виконання рішення видано відповідні накази.

08.02.2016р. від публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" надійшла заява про відстрочку виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на тяжке матеріальне становище підприємства. Відповідач зазначає, що він спеціалізується на будівництві багатоповерхових житлових будинків, але попит на такі послуги зменшився, що негативно вплинуло на фінансовий стан фірми, на підтвердження чого ним надано копію звіту про фінансові результати. Крім того, відповідач зазначає, що на виконанні відділу примусового виконання рішень у Херсонській області знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з фірми більше 10 мільйонів грн.

Ухвалою від 09.02.2016р. заяву призначено до розгляду в засіданні суду 23.02.2016р. Ухвалою від 23.02.2016р. розгляд заяви відкладено на 09.03.2016р.

Позивач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, в засідання суду не прибув. У відзиві позивач проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії більше ніж 50% споживачів міста, через низьку платіжну дисципліну яких позивач має значну дебіторську заборгованість, на підтвердження чого ним надано копію звіту про фінансові результати за 2015р. Крім того, позивач зазначає, що постановою від 14.09.2015р. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках позивача, і подальше ухилення від оплати послуг, наданих позивачем, може призвести до початку процедури банкрутства, що матиме значні негативні соціально-економічні наслідки для всього міста.

Розглянувши заяву, заслухавши представника відповідача, суд дійшов до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобовязання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобовязання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не виконав вимог суду і не надав належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду, а посилання на складне фінансове становище відповідача не є доказом неможливості виконання рішення та не підтверджується відповідними доказами.

До того ж, відповідачем не надано доказів відсутності майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду.

З моменту набрання чинності рішення господарського суду від 16.09.2015 р. пройшло більше 4 місяців, але відповідач так і не виконав судове рішення.

З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, які склалися у відповідача не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та недоведеності відповідачем відсутності коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.86, 121 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Відмовити в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" про відстрочку виконання рішення у справі №923/1626/15.

Суддя В.П.Ярошенко