Постанова № 56338438, 25.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2016 р. Справа№ 910/24249/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Амірова Т.С., дов.б/н від 01.10.2015р.

Лащенко В.М. - директор

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.10.2015 року

у справі № 910/24249/15 (судя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс"

про стягнення 36 936, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" про стягнення грошових коштів у сумі 36 936, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, оплаченого позивачем.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2015р. у справі № 910/24249/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 року у справі № 910/24249/15 змінити мотивувальну частину, встановивши відсутність договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" щодо купівлі-продажу датчика дем-202-1-02-1.Рн=0,2-2,5 у кількості 12 штук, за Рахунком-фактурою №1392 від 19.06.2015 р. внаслідок невиконання умов оферти Товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго-Інвест".

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року передано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАКІПСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/24249/15 для розгляду судді Мартюк А.І.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 р. у справі № 910/24249/15 було сформовано склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Шевченко О.Е., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 р. у справі № 910/24249/15 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Мальченко А.О., Шевченко Е.О. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" у справі № 910/24249/15 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.02.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. у справі № 910/24249/15 відкладено розгляд справи на 25.02.2016р.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2015 року у справі № 910/24249/15 змінити мотивувальну частину, встановивши відсутність договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" щодо купівлі-продажу датчика дем-202-1-02-1.Рн=0,2-2,5 у кількості 12 штук, за Рахунком-фактурою №1392 від 19.06.2015 р. внаслідок невиконання умов оферти Товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго-Інвест".

Представники позивача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів не погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваного рішення та вважає, що в позові повинно бути відмовлено з інших підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до платіжного доручення № 1589 від 19.06.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" грошові кошти на суму 36 936, 00 грн., у якості оплати за комплектуючі згідно рахунку-фактури № 1392 від 19.06.2015 р., засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що вказана оплата була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" за виставленим відповідачем рахунком-фактурою № 1392 від 19.06.2015 на оплату товару - датчиків ДЕМ-202-1-02-1 у кількості 12 штук на загальну вартість 36 936,00 грн., поставку яких позивач замовив за усним договором купівлі-продажу. Оскільки на неодноразові вимоги про поставку товару та повернення коштів відповідач не відреагував, товар не поставив, гроші не повернув, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 36 936,00 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор (стаття 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено з поданих доказів, що позивач перерахував грошові кошти як оплату рахунку-фактури № 1392 від 19.06.2015 на розрахунковий рахунок № 26000017982101 в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", в той час як в рахунку-фактурі № 1392 від 19.06.2015 відповідачем зазначено інший розрахунковий рахунок № 26004549355200 в Публічному акціонерному товаристві "Укрсиббанк".

Перерахування позивачем грошових коштів за товар на інший ніж визначений відповідачем рахунок свідчить про те, що позивач не вчинив належних дій на виконання саме рахунку-фактури № 1392 від 19.06.2015, виставленого відповідачем, що не дає підстав вважати укладеним між сторонами договору у спрощений спосіб та виникнення у відповідача обов'язку поставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на даний час перераховані позивачем грошові кошти залишаються на рахунку в неплатоспроможній банківській установі - Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", щодо якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Слід зазначити, що позивач був обізнаний про необхідність перерахування коштів саме на рахунок в Публічному акціонерному товаристві "Укрсиббанк", проте, свідомо здійснив оплату товару іншим чином.

Відповідно до пояснень відповідача та поданих ним доказів, ним вчиняються всі залежні від нього дії по поверненню помилково перерахованої суми Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" з рахунку в Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит", які поки що залишаються безрезультатними з незалежних від нього підстав.

Окрім того, на вимогу позивача про повернення позивачу помилково зарахованих коштів у сумі 36936,00 грн. № 664/15 від 26.06.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" надано відповідь № 08/15-13/1 від 13.08.2015.

Отже, оскільки відповідач фактично кошти за товар не отримав, то відповідно обов'язку з його поставки у відповідача не виникло, так само не виникло і обов'язку сплатити позивачу ці грошові кошти.

Факт наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин не доведений позивачем в порядку чинного законодавства, доказів порушення відповідачем права позивача суду не надано, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 36 936,00 грн. на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2015р. у справі № 910/24249/15 слід залишити без змін змінивши мотивувальну частину рішення.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армакіпсервіс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2015р. у справі № 910/24249/15 про відмову в задоволенні позову слід залишити без змін, змінивши мотивувальну частину рішення.

3. Матеріали справи № 910/24249/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді А.О. Мальченко

Е.О. Шевченко