Рішення № 56338106, 01.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р. Справа № 911/230/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бугга», м.Українка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП Україна», с.Синяк, Вишгородського р-ну

про стягнення 27238,20 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бугга» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП Україна» (далі відповідач) про стягнення 27238,20 грн.

Провадження у справі №911/230/16 порушено відповідно до ухвали суду від 20.01.2016 року та призначено справу до розгляду на 02.02.2016 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2016 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір позовних вимог.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2016 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору. Розгляд справи відкладався на 16.02.2016 року.

У судовому засіданні 16.02.2016 року позивач надав уточнений розрахунок пені з врахуванням зауважень відповідача, за яким прость стягнути 6203,44 грн. пені. У судовому засіданні 16.02.2016 року суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам мирно врегулювати спір. Розгляд справи відкладався до 01.03.2016 року.

Відповідач надав суду докази чаткової сплати боргу в сумі 5000 грн. за платіжним дорученням від 11.02.2016 року № 31 та 1000 рн. за платіжним дорученням від 16.02.2016 року № 36, що відбулось після подання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУГГА» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСП УКРАЇНА» (відповідач) було укладено Договір про надання послуг будівельними механізмами № 08БМ/07 від 06.07.2015 року (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець надає Замовнику послуги будівельними механізмами (далі - Техніка) на будівельних обєктах Замовника, а Замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору.

На виконання зазначеного вище Договору в липні 2015 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 50 900,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується ОСОБА_2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Б-00000021 від 31.07.2015 року на суму 1 500,00 грн. (з ПДВ), ОСОБА_2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Б-00000022 від 31.07.2015 року на суму 49 400,00 грн. (з ПДВ).

ОСОБА_2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками Сторін, жодних зауважень щодо якості чи кількості наданих послуг від відповідача не надходило.

Згідно з п.3.4. Договору Замовник зобовязується провести остаточний розрахунок протягом трьох банківських днів з моменту отримання ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що Замовник отримав ОСОБА_2 наданих послуг 31.07.2015 року і частково оплатив послуги на суму 30900 грн. Неоплаченими залишились послуги на суму 20 000,00 грн.

Відповідач надав суду докази чаткової сплати боргу в сумі 5000 грн. за платіжним дорученням від 11.02.2016 року № 31 та 1000 рн. за платіжним дорученням від 16.02.2016 року № 36, що відбулось після подання позову.

Як передбачено п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, в разі відсутності предмету спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 6000 грн., які сплачені після подання позову, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. ОСОБА_2 норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача в сумі 14000 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання з оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 6813,12 грн. пені та 425,08 грн. 3% річних за період з 16.08.2015 року по 18.01.2016 року, нарахованої на суми боргу з врахуванням часткових сплат.

Відповідач у відзиві на позов навів зауваження щодо розрахунку пені, надав контр розрахунок за яким пеня складає 6203,44 грн., в частині 3% річних заперечень не надав.

Позивачем були враховані зауваження відповідача та надано уточнений розрахунок пені, за яким позивач просить стягнути 6203,44 грн. пені.

Згідно з п.6.2. Договору передбачено, що у разі прострочення сплати послуг Виконавця більш ніж 10 (десять) календарних днів, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку нарахування пені та 3% річних проведено у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, уточнений розмір пені та 3% річних визнано відповідачем. Таким чином, вимога позивача про стягнення 6203,44 грн. пені та 425,08 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 14000 грн. основного боргу, 6203,44 грн. пені та 425,08 грн. 3% річних. В частині стягнення 6000 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору в повному обсязі (в тому числі з сум, сплачених після подання позову).

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, п. 11 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСП УКРАЇНА» (07351, Київська область, Вишгородській р-н, с. Синяк, вул. Леніна, 57, код 39029514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУГГА» (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова, 37, код 38708098) 14000 грн. основного боргу, 6203,44 грн. пені, 425,08 грн. 3% річних та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В частині стягнення 6000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошикдата підписання 10.03.2016 р.