Рішення № 56337902, 03.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2016Справа №910/846/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Сіті Клінінг»

До Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

Про стягнення 138 415,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Марченко А.І. представник за довіреністю № б/н від 28.01.16.

Від відповідача: Куліковський В.В. представник за довіреністю № б/н від 18.12.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотал Сіті Клінінг» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 163 160,10 грн., з яких: 99 657,30 грн. - основного боргу, 42 467,31 грн. - пені, 2 399,57 грн. - 3% річних, 18 635,92 грн. - збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.16. порушено провадження у справі № 910/846/16 та призначено її до розгляду на 11.02.16.

11.02.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» суму основного боргу визнає, проте просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні 11.02.16. було оголошено перерву до 25.02.16.

25.02.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.02.16. було оголошено перерву до 03.03.16.

В судовому засіданні 03.03.16. позивачем підтримано подану ним 02.03.16. через відділ діловодства суду заяву на підставі ст. 22 ГПК України «про деталізацію позовних вимог», відповідно до якої Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Сіті Клінінг» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 138 415,80 грн., з яких: 99 657,30 грн. - основного боргу, 22 771,01 грн. - пені, 1 138,55 грн. - 3% річних та 14 848,94 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву судом розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийнято, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 03.03.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Відповідач в судовому засіданні 03.03.16. визнав позовні вимоги в частині суму основного боргу, в іншій частині проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/846/16.

В судовому засіданні 03.03.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.15. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізний Кулак" (далі - Виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - Замовник) укладено Договір № П3/ДН-1-15261/НЮ від 27.02.15. (далі - Договір).

При цьому судом встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити охорону об'єктів та територій, перелік яких визначено в Додатку №1 до Договору (далі-об'єкти), при цьому Замовник Зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг наданих Виконавцем відповідно до умов Договору.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Договору, вартість послуг Виконавця визначається сторонами в щомісячних рахунках-фактурах та Актах наданих послуг, підписаних Замовником і Виконавцем. Розмір оплати за надані послуги складає 968 099,70 грн. за місяць.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи містять підписаний між Замовником і Виконавцем та скріплений їх печатками Акт надання послуг № 75 від 28.02.15. за Договором на суму 99 657,30 грн. При цьому позивач стверджує, що після підписання зазначеного акту Виконавець надав Замовнику рахунок на оплату по замовленню № 75 від 28.02.15. Відповідачем вказане не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. п. 4.1, 4.2 Договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється на підставах фактично виконаних послуг згідно з п. 3.2 Договору. Суми обумовлені п. 3.2 Договору сплачуються на розрахунковий рахунок Виконавця по факту надання Виконавцем послуг з охорони, не пізніше ніж у строк двадцяти банківських днів після надання Виконавцем рахунку-фактури для оплати, який складається на підставі підписаного Сторонами Акту наданих послуг.

З врахуванням дати підписання між сторонами Договору Акту наданих послуг, з огляду на положення Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати 99 657,30 грн. за надані послуги настав для Замовника 31.03.15.

Крім того, 17.12.15. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізний Кулак" (далі - Первісний кредитор) та позивачем (далі - Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким позивач прийняв на себе право вимагати належного виконання відповідачем всіх зобов'язань за Договором.

На виконання вимог п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги від 17.12.15., на адресу відповідача та Замовника 26.12.15. було направлено повідомлення № б/н від 17.12.15., відповідно до якого Замовника повідомлено про те, що з 17.12.15. до позивача перейшло в повному обсязі право вимоги до відповідача за Договором.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Крім того, 31.12.15. позивачем на адресу замовника та відповідача було направлено вимогу № б/н від 30.12.15. з проханням сплатити грошові кошти на суму 99 657,30 грн. та з доданими до вимоги рахунку-фактури № 75 від 28.02.15. від Виконавця та від позивача.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті наданих послуг за Актом надання послуг № 75 від 28.02.15.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту Договору про відступлення права вимоги від 17.12.15. та ст.ст. 512-514 ЦК України до позивача, як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні за Договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України). Тобто до позивача перейшли всі права Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізний Кулак», які останній набув до моменту укладення договору уступки права вимоги, в тому числі право вимоги на стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних з моменту настання строку виконання зобов'язань за Договором.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що позивач взагалі не має підстав нараховувати відповідачу пеню, 3% річних та збитки від інфляції.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги.

Крім того, судом враховано, що відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 99 657,30 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі на суму 99 657,30 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В письмовому відзиві відповідач заперечує проти стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції посилаючись на те, що відсутні докази відмови відповідача від виконання зобов'язань за Договором, адже Замовник намагався перерахувати грошові кошти на суму 30 000,00 грн. 18.08.15., однак оплата не пройшла, бо рахунок ТОВ «Залізний кулак» був заблокований.

Разом з тим, суд відзначає, що вказане передувало укладенню Договору про відступлення права вимоги від 17.12.15., а станом на 17.12.15. до позивача перейшли всі права Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізний Кулак», які останній набув до моменту укладення договору уступки права вимоги, в тому числі і на суму грошових коштів в розмірі 99 657,30 грн. за актом наданих послуг № 75 від 28.02.15.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 7.6 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22 771,01 грн. пені.

Пунктом 7.6 Договору сторони погодили, у разі прострочення розрахунків за надані Виконавцем послуги, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При здійсненні перерахунку судом враховано, що до позивача перейшло право вимоги на стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних з моменту настання строку виконання зобов'язань за Договором, та враховано, що прострочення боржника наступило з 01.04.15.

Крім того, судом взято до уваги викладене в (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22 771,01 грн. пені, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 14 848,94 грн. - збитків від інфляції, 1 138,55 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 3% річних з врахуванням викладеного при здійсненні перерахунку пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 138,55 грн. 3% річних та 14 826,87 грн. збитків від інфляції, внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Збитки від інфляції в розмірі 22,07 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Відповідачем не надано контррозрахунку пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. тверська, б. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Сіті Клінінг» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, б. 52, офіс 421; ідентифікаційний код 39567056) 99 657 (дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 30 коп. - основного боргу, 22 771 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят одну) грн. 01 коп. - пені, 1 138 (одну тисячу сто тридцять вісім) грн. 55 коп. - 3% річних, 14 826 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 87 коп. - збитків від інфляції, 2 075 (дві тисячі сімдесят п'ять) грн. 91 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.03.16.

Суддя Т.М. Ващенко