Рішення № 56337379, 02.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.16р. Справа № 904/476/16За позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 665 від 03.03.2014 року у розмірі 10 432,52 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Клімовська О.В., довіреність №32/01 від 04.01.2016 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 955,36 грн., 3% річних у розмірі 165,36 грн., пеню розмірі 2 660,69 грн., індекс інфляції у розмірі 2 304,24 грн. та 7% штрафу у розмірі 346,87 грн., загалом суму 10 432,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії №665 від 03.03.2014 року щодо повної та своєчасної оплати поставленої державним підприємством відповідачу теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (50061, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та за адресою орендованого приміщення, зазначеної у договорі оренди об'єктів комунальної власності міста №25/6 від 25.03.2011р. (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Подбєльського, 3).

Поштові відправлення ухвали суду на адресу відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, повернулось на адресу суду із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 17.02.2016 року на 02.03.2016 року.

У судовому засіданні 02.03.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2014 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (споживач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №665 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Строк дії Договору передбачений п. 10.1. договору, відповідно до якого цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014 року, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін.

Припинення дії договору не звільняє споживача-покупця від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.2, 10.3. договору).

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах, визначених додатком 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму природного газу).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що облік обсягу споживання споживачем-покупцем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці (п.5.2 договору).

Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж, підписаного сторонами у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (п.5.3 Договору).

Згідно Дислокації споживача постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення по об'єкту споживача, який розташований за адресою: Подбелького, 3 (ремонт взуття). Дане приміщення орендується відповідачем, що підтверджується договором оренди об'єктів нерухомого майна комунальної власності міста №25/6 від 25.03.2011 року. Відповідно до п.10.1 договір оренди діє з 25.03.2011 року по 25.02.2014 року включно. У разі, якщо орендодавець не попередить орендаря на протязі одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовжений на той же термін і на тих же умовах (п.10.5 договору оренди) - а.с.14.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться в грошовій формі відповідно тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем-покупцем теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії (п.п.6.2, 6.3 договору).

На виконання умов договору Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 теплову енергію у жовтні 2014 року на загальну суму 4 955,36 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття (надання послуг) №5988 від 31.10.2014 року, який підписаний відповідачем та містить відбиток його печатки.

Позивач зазначає, що відповідач поставлену теплову енергію у жовтні 2014 року не оплачено, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 4 955,36 грн., що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5988 від 31.10.2014 року у розмірі 4 955,36 грн.

Враховуючи умови договору купівлі-продажу теплової енергії №665 від 03.03.2014 року (п. 6.3 договору), строк оплати поставленої позивачем теплової енергії є таким, що настав.

Доказів оплати вартості поставленої теплової енергії за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5988 від 31.10.2014 року у розмірі 4 955,36 грн. відповідач не надав, доводи позивача шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 4 955,36 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 7.3 договору за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію, у нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

За несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.11.2014 року по 01.01.2016 року у розмірі 2 660,69 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Сторони у п. 7.3 договору визначили, що період за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки та строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

При перевірці правильності нарахування пені судом встановлено більший розмір ніж заявлено позивачем, що є його правом, а тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 2 660,69 грн.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7%, що складає 346,87 грн.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили додаткове стягнення штрафу у розмірі семи відсотків вказаної суми за прострочення оплати понад 30 днів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 27 квітня 2012 р. у справі N 3-24гс12 та від 9 квітня 2012 року у справі №3-88гс11 Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Також суд звертає увагу, що штраф передбачений за інше порушення - прострочення оплати більше 30 днів. Тому у даному випадку штраф підлягає сплаті за інше порушення.

Отже, вимога про стягнення штрафу у розмірі 346,87 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% за період з 21.11.2014 року по 01.01.2016 року на суму 4 955,36 грн. у розмірі 165,36 грн.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлено більший розмір 3% ніж заявлено позивачем, що є його правом, у зв'язку з чим підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 165,36 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року на суму 4 955,36 грн. у розмірі 2 304,24 грн.

При перевірці розрахунку індексу інфляції, судом встановлено більший розмірі індексу інфляції ніж заявлено позивачем, що є його правом, а тому вимога про стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 2 304,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача підлягає стягненню 10 432,52 грн. (основний борг у розмірі 4 955,36 грн., пеня у розмірі 2 660,69 грн., 3% річних у розмірі 165,36 грн., індекс інфляції у розмірі 2 304,24 грн., штраф у розмірі 346,87 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 1 378,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 546, 548, 549, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 199, 218, 275 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (50061, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) заборгованість у розмірі 4 955,36 грн., пеню у розмірі 2 660,69 грн., 3% річних у розмірі 165,36 грн., індекс інфляції у розмірі 2 304,24 грн., штраф у розмірі 346,87 грн. та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 04.03.2016 року.

Суддя О.М. Крижний