Ухвала суду № 56337378, 09.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

09.03.16р. Справа № 904/1428/16

Суддя Суховаров А.В. , розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕМА", м.Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬЯНС" ЕКО", м.Синелькове Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 39 854, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕМА" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АЛЬЯНС" ЕКО" про стягнення заборгованості у розмірі 39 854, 80 грн.

Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 65 Кодексу визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.

Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд дійшов висновку про повернення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Всупереч цим вимогам, в одній позовній заяві позивач об'єднав вимоги, що випливають із чотирьох різних договорів:

- договір оренди об'єкта нерухомості №16/2013 від 01.09.2013р., згідно якого позивач передає, а відповідач бере в тимчасове володіння двокімнатне приміщення загальною площею 76,00 кв.м., яке розташоване за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 15, офіс 114;

- договір суборенди об'єкта нерухомості №44-2014 від 01.11.2014 р., згідно якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування об'єкт нерухомості - склад "В", прим.№3, 6, та окремо розташоване приміщення "Б", які розташовані за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 15Б;

- договір оренди об'єкта нерухомості №20/2014 від 01.08.2014 р., згідно якого позивач передає, а відповідач бере в тимчасове володіння приміщення "М-1" загальною площею 230,00 кв.м., яке розташоване у ряді складів за адресою: 50005, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67В;

- договір оренди об'єкта нерухомості №22/2014 від 01.09.2014 р., згідно якого позивач передає, а відповідач бере в тимчасове володіння приміщення "Л-1" загальною площею 230,00 кв.м., яке розташоване у ряді складів за адресою: 50005, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67В.

Отже позивач об'єднав вимоги, що випливають із чотирьох різних договорів, по кожному з них позивачем подано різні, хоч і подібні докази.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні як спільність підстав виникнення позовних вимог, так і доказів, поданих на їх підтвердження, а сумісний розгляд вимог за двома різними договорами перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін у одній судовій справі, що насамперед суттєво ускладнить вирішення спору. Тобто, за таких позовних вимог під час здійснення розгляду спору господарському суду неможливо буде з'ясувати всі фактичні обставини, які безумовно мають впливати на встановлення правомірності дій кожної із сторін цього позову, в той же час коли специфікою господарського судочинства є вирішення спору у найкоротші строки встановлені чинним господарським процесуальним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України об'єднання кількох однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу є правом судді, а не обов'язком.

Приписами п. 5 ч.1 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З доданих до позову документів не вбачається надсилання копії даного позову з додатками до нього на фактичну адресу відповідача, так як опис вкладення до поштового відправлення відображає надіслання позивачем кореспонденції лише на адресу: 52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Богми, 8, тоді як доказів надіслання копії позову з додатками на адресу відповідача: 50036, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, ТОВ "Торговий дім "АЛЬЯНС" ЕКО" а/с 1482, позивачем не надано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що повернення позовної заяви на підставах, визначених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено діючим законодавством та не є відмовою в доступі до правосуддя в розумінні Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, у зв'язку з чим позивач не позбавлений права повторно звернутися з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п.п. 5, 6 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток:

- позовна заява з додатками, в тому числі оригінал платіжного доручення №374 від 29.02.16р. про сплату судового збору у розмірі 1 378, 00 грн.;

- поштовий конверт.

Суддя ОСОБА_1