Ухвала суду № 56336948, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22343/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" (далі - позивач, ТОВ "Вог Трейдинг") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28 серпня 2015 року №0000864101.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем 11 серпня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 серпня 2015 року складено акт №42/28-10-41-30/38390515 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із ТОВ "Брендейд Нетворк", ТОВ "База Оризонт", ТОВ "Будекспертиза-комунікацій", TOB "Матікс", ТОВ "Реліст", ТОВ "Барон ЛТД", ТОВ "Грін Вей Компані", ТОВ "Сириус-Плюс", ТОВ "Ромпетрол Україна", ТОВ "Інтерім Сервіс", ПАТ "Пласке", ТОВ "Петрол Інвест", ТОВ "Кронус Ойл", ТОВ "Ростислав" , ТОВ "Укрспецтранс", ТОВ "Юніол", ТОВ "Агентство Трайтон Сервіс Україна" (Панама), ТОВ "ТАУ-Поділля", ТОВ "Миконт", ТОВ "Веста Сервіс" , TOB "НСТ Маркет", ТОВ "Центрбуд BMC", ТОВ "Міжгалузева торгівельна компанія" за період з 01 січня по 31 травня 2015 року, згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 432763645,00 грн. у тому числі за: січень 2015 року - 25000000,00 грн.; березень 2015 року - 129330221,00 грн.; квітень 2015 року - 162548140,00 грн.; травень 2015 року - 115885284,00 грн., чим порушено пп. 14.1.36, пп. пп. 14.1.231 п.1 4.1 ст. 14, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України

Так, у ході перевірки відповідачем зроблено висновок про здійснення позивачем господарських операцій без настання реальних правових наслідків, які мають на меті та передбачають отримання виключно податкової вигоди за рахунок бюджету. Про відсутність розумної економічної причини (ділової мети) по проведених попередніх оплатах додатково, на думку відповідача, свідчить подання заяв про ліквідацію суб'єктів господарювання у другій ланці взаємовідносин між безпосередніми контрагентами позивача та іншими суб'єктами господарювання.

Здійснення системної (регулярної) попередньої оплати із терміном постачання до 31 грудня 2015 року на адресу контрагентів, якими за перевіряємий період фактично не проведено жодної реальної поставки нафтопродуктів, які самі або по ланцюгах формування податкового кредиту не виконують свій податковий обов'язок щодо сплати задекларованих податкових зобов'язань до бюджету шляхом неперерахування податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету (податковий борг) або здійснюють маніпулювання податковою звітністю через відображення податкового кредиту по незареєстрованих податкових накладних по постачальниках реального сектору економіки, має на меті виключно неправомірне формування податкового кредиту та, як наслідок, ухилення від сплати податків при наявності джерел для сплати податкових зобов'язань.

На підставі акта перевірки, 13 серпня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 432763645,00 за основним платежем та у розмірі 216381823,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на податковий кредит виникло по першій події, тобто у зв'язку зі списанням коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14.1 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанціх та свідчать матеріали справи, між ТОВ "Реліст" та позивачем укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №2101/1 від 21 січня 2015 року, №2303/1 від 23 березня 2015 року, №2704/1 від 27 квітня 2015 року, №2505/1 від 25 травня 2015 року.

За умовами договору №2101/1 від 21 січня 2015 року ТОВ "Реліст", як продавець, зобов'язалося поставити позивачу, як покупцю, паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F у кількості 3750 тонн, за ціною 16000,00 грн. за тонну. Строк поставки до 31 грудня 2015 року. Оплата за договором на умовах 100 % передоплати. Позивачем перераховано на користь ТОВ "Реліст" попередню оплату у сумі 60000000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що підтверджується трьома платіжними дорученнями від 30 січня 2015 року на суму 20000000,00 кожне. ТОВ "Реліст" виписало позивачу податкові накладні №7 від 30 січня 2015 року на суму 3333333,33 грн., №8 від 30 січня 2015 року на суму 3333333,33 грн., №6 від 30 січня 2015 року на суму 3333333,34 грн. Станом на дату розгляду справи товар не поставлений.

Відповідно до умов договору №2303/1 від 23 березня 2015 року, ТОВ "Реліст", як продавець, прийняло на себе зобов'язання поставити позивачу, як покупцю, бензин не етильований АИ-92-К5-ЕВРО у кількості 5106,38 тонн, за ціною 23500,00 грн. за тонну. Строк поставки до 31 грудня 2015 року. Оплата за договором на умовах 100 % передоплати. Позивачем перераховано на користь ТОВ "Реліст" попередню оплату у сумі 119999760,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що підтверджується платіжними дорученнями: від 27 березня 2015 року на суму 19999830,00 грн.; від 30 березня 2015 року на суму 20000000,00 грн.; від 30 березня 2015 року на суму 20000000,00 грн.; від 30 березня 2015 року на суму 20000000,00 грн.; від 31 березня 2015 року на суму 19999930,00 грн.; від 31 березня 2015 року на суму 20000000,00 грн. ТОВ "Реліст" виписало позивачу наступні податкові накладні: №34 від 27 березня 2015 на суму 3333305,00 грн.; №36 від 30 березня 2015 на суму 3333333,33 грн.; №37 від 30 березня 2015 на суму 3333333,33 грн.; №38 від 31 березня 2015 на суму 3333333,33 грн.; №39 від 31 березня 2015 на суму 3333321,67 грн. Станом на дату розгляду справи товар не поставлений.

За умовами договору №2704/1 від 27 квітня 2015 року ТОВ "Реліст", як продавець, зобов'язалося поставити позивачу, як покупцю, паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F у кількості 7568 тонн, за ціною 18500,00 грн. за тонну. Строк поставки до 31 грудня 2015 року. Оплата за договором на умовах 100 % передоплати. Позивачем перераховано на користь ТОВ "Реліст" попередню оплату у сумі 140008000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що підтверджується платіжними дорученнями: від 28 квітня 2015 на суму 30000000,00 грн.; від 28 квітня 2015 на суму 30000000,00грн.; від 30 квітня 2015 на суму 20000000,00 грн.; від 30 квітня 2015 на суму 30000000,00 грн.; від 30 квітня 2015 на суму 30000000,00 грн. ТОВ "Реліст" виписало позивачу наступні податкові накладні: №40 від 28 квітня 2015 року на суму 10000000,00 грн.; №41 від 30 квітня 2015 на суму 13334666,67 грн. Станом на дату розгляду справи товар не поставлений.

Згідно з умовами договору №2505/1 від 25 травня 2015 року, ТОВ "Реліст", як продавець, прийняло на себе зобов'язання поставити позивачу, як покупцю, бензин не етильований АИ-95-К5-ЕВРО у кількості 4150 тонн, за ціною 24100,00 грн. за тонну. Строк поставки до 02 квітня 2016 року. Оплата за договором на умовах 100 % передоплати. Позивачем перераховано на користь ТОВ "Реліст" попередню оплату у сумі 100015000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що підтверджується платіжними дорученнями: від 29 травня 2015 року на суму 10015000,00 грн.; від 29 травня 2015 року на суму 30000000,00 грн.; від 29 травня 2015 року на суму 30000000,00 грн.; від 29 травня 2015 року на суму 30000000,00 грн. ТОВ "Реліст" виписало позивачу податкову накладну №42 від 29 травня 2015 року на суму 16669166,67 грн. Станом на дату розгляду справи товар не поставлений.

Також судом першої інстанції встановлено, що на аналогічних умовах позивачем укладено Договори із:

- ТОВ "Сириус-Плюс" договір купівлі-продажу нафтопродуктів №2001/1 від 20 січня 2015 року та договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1903/1 від 19 березня 2015 року;

- ТОВ "Центрбуд ВМС" укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №2403/1 від 24 березня 2015 року, №2004/1 від 20 квітня 2015р, №2005/1 від 20 травня 2015 року;

- TOB "HCT Маркет" укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №2204/1 від 22 квітня 2015 року, №1505/1 від 15 травня 2015 року;

- ТОВ "Міжгалузева торговельна компанія" укладено договори поставки нафтопродуктів №2003 від 20 березня 2015 року, №2304/1 від 23 квітня 2015 року, №2505/1 від 25 травня 2015 року.

По усіх вище перелічених договорах позивачем перераховано передоплату у розмірі 100 % ціни договору, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Строк поставки за договорами становить кінець 2015 року, 2016 рік.

Також, матеріали справи містять - звернення позивача направлені на адресу його контрагентів щодо здійснення поставки нафтопродуктів з метою виконання договірних зобов'язань, датовані вереснем 2015 року, а також лютим 2016 року.

Представником позивача під час апеляційного розгляду справи надано Додаткові угоди до Договорів поставки нафтопродуктів: № 2003 від 20.03.2015 року, № 2304/1-1 від 23.04.2015 року, № 2505/1-1 від 25.05.2015 року; до Договорів купівлі - продажу №2303/1-1 від 23.03.2015 року, 2304/1-1 від 23.04.2015 року; № 2101/1-1 від 21.01.2015 року, що датовані груднем 2015 року. З вказаних Додаткових угод вбачається досягнення згоди між позивачем та його контрагентами щодо продовження троку дії Договорів до 31 грудня 2017 року та відповідно строку поставки за ними до 31 березня 2017 року.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи представником позивача були надані копії позовних заяв до ТОВ «Сириус-Плюс», ТОВ «Центрбуд ВМС» про стягнення боргу.

Отже, надані позивачем докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства, зазначених у Акті податкової перевірки. Позивачем надано всі відповідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на відповідність господарських операцій основній меті його господарської діяльності.

Так, дослідивши укладені позивачем та його контрагентами договори колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до умов договорів позивач був зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату загальної вартості Договорів. На вказану суму коштів контрагентами позивача були виписані податкові накладні відповідно до правил п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, а у позивача виникло право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідності до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України. Оскільки термін дії договорів не закінчився, контрагенти позивача не втратили можливості виконати обов'язок з поставки товару позивачу. З огляду на наведені обставини колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не здійснено порушень вимог податкового законодавства, зазначених у Акті податкової перевірки.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними суб'єктами господарювання було одержання позивачем податкової вигоди. Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що зазначені договори укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентом позивача документації по взаємовідносинах з третіми особами, за неподання контрагентами будь-яких документів чи за неналежне ведення контрагентами позивача бухгалтерського та/чи податкового обліку.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31 січня 2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Оскільки, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (вул. Леванєвського,2, м.Київ, 03058 код ЄДРПОУ 39440996) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.