Постанова № 56336653, 22.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/7504/13-a

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Барібан А.І., Недашківська Н.В., Степанов П.В., Костарчук О.Ф.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Житкевич С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування рішень від 08.11.2013 №0000792200, №0000782200, №0000802200,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.11.2013 року №0000792200, №0000782200, №0000802200. Позовні вимоги мотивовані тим, що уповноваженими працівниками податкового органу проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у магазині, де позивач здійснює свою підприємницьку діяльність. За результатами перевірки, на підставі встановлених порушень відображених у акті перевірки №53/21/НОМЕР_1 від 18.10.2013 року відповідачем винесені рішення від 08.11.2013 року №0000792200, №0000782200, №0000802200, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції. Вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час проведення перевірки працівниками відповідача були допущені грубі порушення норм податкового законодавства.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача прибув до суду проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях. Вважає, що Малинською ОДПІ було правомірно винесено оскаржувані рішення, оскільки за результатами фактичної перевірки магазину, що належить позивачу, відповідачем встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за ціною нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну відповідно до Постанови КМУ від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв". Також в порушення ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в даному магазині зберігалися вина без марок акцизного податку. Крім того, в порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку по місцю реалізації.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2013 року на підставі наказу Головного управління Міндоходів в Житомирській області №437 від 11.10.2013 року та направлень № 487 від 12.10.2013 року та № 486 від 12.10.2013 року, була проведена фактична перевірка магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за ціною нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну відповідно до Постанови КМУ від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", а саме: ФОП ОСОБА_1 згідно фіскального чека №223 від 27.09.2013 року реалізовано вино "Кагор України" за ціною 17,00 грн., також в порушення ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено факт зберігання вина без марок акцизного податку, а саме: "Букет Молдавії" - червоне 1 літр, дата виготовлення - 04.06.2013 року, виробник - ЗАТ "Букет Молдавії", "Букет Молдавії" - біле 1 літр, дата виготовлення - 28.08.2013 року, виробник - ЗАТ "Букет Молдавії", а також в порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку по місцю реалізації на алкогольні напої та тютюнові вироби, які знаходяться в реалізації - відсутні товарні накладні, що підтверджується описом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що надійшли в реалізацію та на які відсутні документи на отримання.

За результатами перевірки складено акт № 53/21/НОМЕР_1 від 18.10.2013 (далі - акт перевірки, т. І а.с. 10).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми С" №0000802200 від 08.11.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2988,20 грн.;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 08.11.2013 року №0000792200 в розмірі 5000 грн. за продаж алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 08.11.2013 року №0000782200 в розмірі 8500 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність їх ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

В силу п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1. ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 08.11.2013 року №0000792200 в розмірі 5000 грн. за продаж алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої.

Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв за ціною нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну відповідно до Постанови КМУ від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", а саме: ФОП ОСОБА_1 згідно фіскального чека №223 від 27.09.2013 року реалізовано вино "Кагор України" за ціною 17,00 грн.

Правовідносини щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також застосування фінансових санкцій за його порушення регулюються правовими нормами Закону України від 19.12.95 № 481/95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон) та Податкового кодексу України, що були чинні на момент виникнення таких відносин.

Згідно зі ст. 1 Закону мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Відповідно до ст. 18 Закону право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на горілку та лікеро-горілчані вироби (коди УКТЗЕД 2208 30 -2208 90) горілка та лікеро-горілчані вироби, (код УКТЗЕД 2206 00), інші зброджені напої, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями (код УКТЗЕД 2208 20), спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду: коньяк (бренді) три зірочки, коньяк (бренді) чотири зірочки, коньяк (бренді) п'ять зірочок, інші спиртові дистиляти та спиртні напої (код УКТЗЕД 2204, крім 2204 10, 2204 21 10 00), вина: у скляній тарі місткістю 0,7 л, (код УКТЗЕД 2204 29 10 00, 2205) в іншій тарі місткістю 1 л (код УКТЗЕД 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00) вина у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалам справи, позивачем здійснено реалізацію вина "Кагор України" за ціною 17,00 грн., при мінімальній роздрібній ціні - 18,00 грн. (т.І а.с. 24)

В ході розгляду справи надано копії документів матеріалів перевірки, а саме: фіскального чека №223 від 27.09.2013, Z-звіт №0033 та пояснення ОСОБА_3 Зазначені документи засвідчені ФОП ОСОБА_1 та підтверджують порушення констатоване в акті перевірки від 18.10.2013 № 53/21/НОМЕР_1. (т.І а.с. 19,24).

Крім того, позивачем не заперечувався сам факт реалізації алкогольного напою 27.09.2013 року в магазині, що знаходиться по АДРЕСА_1, за зазначеними цінами, які відображені у відповідну чеку та акті перевірки від 18.10.2013 року. Разом з тим, позивач пояснив, що згідно вказаного фіскального чеку було реалізовано вино "Кагор Український" на розлив у одноразову тару об"ємом 0,5 л за ціною 17,00 грн., при цьому вартість однієї пляшки вина 0,7 л становить 25,50 грн., що не є порушенням цінової політики, визначеної Постановами КМУ № 957 та №1017.

Суд не приймає до уваги даних доводів, з огляду на таке.

Відповідно до ст.15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Статтею 15 прім.3 передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Положення аналогічного змісту викладені в Правилах роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 зазначених Правил (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Відповідно до п.22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів .

При цьому Законом № 481 та іншими нормативними актами не передбачено визначення та порядок отримання статусу підприємства з універсальним асортиментом товарів.

Визначення закладу громадського харчування містилося в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, що затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 219.

В подальшому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року N 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за N 680/6968 затверджено Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі - Правила).

Цими Правилами регламентуються основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.

Міністерства економіки України від 9 жовтня 2006 року № 309 внесено ряд змін до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219. Зокрема, у назві та тексті Правил слова "громадське харчування" в усіх відмінках замінено словами "ресторанне господарство".

Заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Пунктом 1.5. Правил встановлено, що заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).

Відповідно до пункту 1.6 Правил суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.

Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.

Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Проте, враховуючи вищенаведені норми, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що його магазин є закладом громадського харчування, а наданий торговий патент надає право позивачу на здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі, а не у сфері громадського харчування.

Крім того, пунктом 25 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою КМУ віж 30.07.1996 №854 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Підприємства громадського харчування повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де зазначаються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мілілітрів напою у грошовій одиниці України.

Прейскуранти на алкогольні напої підписуються керівником та бухгалтером суб'єкта господарської діяльності, скріплюються печаткою і повинні бути доступні для ознайомлення споживача.

Згідно п.26 даних Правил під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Наказом Державної податкової адміністрації від 01.12.2000 №614 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів, яким встановлено вимоги до змісту розрахункових документів та обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Відповідно до п.3 даного Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Підпунктом 3.2 п.3 Положення встановлено, що касовий чек повинен містити, зокрема: якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги);

З наявного в матеріалах справи Z-звіту вбачається, що ФОП ОСОБА_1 27.09.2013 було реалізовано вино "Кагор Український" за ціною 17,00 грн. Проте в даному документі відсутня інформація, яка б давала можливість чітко встановити, що даний алкогольний напій був реалізований саме в кількості 0,5 л..

Крім того, в судовому засіданні позивач пояснив, що прейскурант цін реалізацію алкогольних напоїв на розлив в магазині був відсутній та відповідна інформація до касового апарату не вводилася.

Отже, суд не бере до уваги доводи позивача щодо того, що згідно вказаного фіскального чеку було реалізовано вино "Кагор Український" на розлив у одноразову тару об"ємом 0,5 л за ціною 17,00 грн., а при цьому вартість однієї пляшки вина 0,7 л становить 25,50 грн.

Відповідно до ст. 17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Зазначене свідчить, що відповідач як контролюючий орган при застосуванні до позивача оскаржуваної фінансової санкції діяв в межах наданих повноважень та застосував мінімальний її розмір, передбачений Законом, а тому оскаржуване рішення винесено правомірно та відповідно до чинного податкового законодавства.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 08.11.2013 року №0000782200 в розмірі 8500 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Перевіркою встановлено порушення ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" , а саме факт зберігання вина без марок акцизного податку, а саме: "Букет Молдавії" - червоне 1 літр, дата виготовлення - 04.06.2013 року, виробник - ЗАТ "Букет Молдавії", "Букет Молдавії" - біле 1 літр, дата виготовлення - 28.08.2013 року, виробник - ЗАТ "Букет Молдавії"

Відповідно до п.226.1 ст.226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. (Пункт 226.2 ст.226 Податкового кодексу України.)

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. (Пункт 226.3 ст.226 Податкового кодексу України.)

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки. (Пункт 226.7 ст.226 Податкового кодексу України.)

Згідно з п.226.9 ст.226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Відповідно до п.226.11 ст.226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.228.9 ст.228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

Згідно з п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003р. №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як вбачається з акту перевірки в магазині позивача встановлено факт зберігання вина без марок акцизного податку, а саме: "Букет Молдавії" - червоне 1 літр, дата виготовлення - 04.06.2013 року, виробник - ЗАТ "Букет Молдавії", "Букет Молдавії" - біле 1 літр, дата виготовлення - 28.08.2013 року, виробник - ЗАТ "Букет Молдавії".

Доказів на спростування порушень зафіксованих в акті перевірки позивачем суду надано не було.

З огляду на встановлені обставини суд вважає правомірним застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8500 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми С" №0000802200 від 08.11.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2988,20 грн. суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині не ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку по місцю реалізації на алкогольні напої та тютюнові вироби, які знаходяться в реалізації - відсутні товарні накладні, що підтверджується описом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що надійшли в реалізацію та на які відсутні документи на отримання.

Відповідно до п. 12 ст. 3 України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 265/95-ВР), суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Облік надходження товару від постачальників здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку платника.

Згідно ст. 6 Закону № 265/95-ВР, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, розмір штрафної санкції в даному випадку безпосередньо залежить від вартості не облікованих товарів, у зв"язку з чим необхідно встановити їх найменування, кількість і відповідно ціну.

З опису алкогольних напоїв у додатку до акту перевірки вбачається, що за період з 19.03.2013 р. по 29.08.2013 р. було реалізовано алкогольних напоїв на загальну суму 1477,10 грн.(т.І а.с.21)

Фактичною підставою для нарахування позивачу фінансових санкцій у розмірі 2988,20 грн. слугував висновок податкового органу про не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 1477,10грн. ((17,00 грн.+1477,10 грн.)х2=2988,20 грн.).

Суд приходить до висновку, що позивач в супереч вимогам закону, не забезпечив належного обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Таким чином, правомірність застосування податковим органом штрафної санкції в розмірі 2988,20 грн. знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи

Суд не приймає до уваги надане позивачем повідомлення державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, оскільки запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності внесено державним реєстратором 27.11.2015 року, тоді як спірні правовідносини між сторонами виникли в жовтні 2013 року.

Що стосується, посилання позивача на незгоду з висновками викладеними у оскаржуваному акті то суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Учасниками процесу не заперечується факт винесення податковим органом рішень на підставі оскаржуваного акту перевірки.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача, як на одну з підстав скасування оскаржуваних рішень, той факт, що працівниками податкового органу за результатами перевірки було сфальсифіковано документи та підроблено підписи в офіційних документах, оскільки факт справжності підписів продавця ОСОБА_3 в додатку №1 до ату перевірки № 53/21/НОМЕР_1 від 18.10.2013 підтверджується висновком експерта №1/265 від 16.12.2014 та постановою Радомишльського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області про закриття кримінального провадження від 05.02.2015. (т.І а.с.114, т.ІІ а.с.24-26).

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, тоді ж як позивачем належних та достатніх доказів його протиправності надано не було, у зв'язку з чим суд відмовляє у позові ФОП ОСОБА_1

Згідно ст.94 КАС України, враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача у вигляді 516,15 грн. сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0000802200 та рішень про застосування фінансових санкцій від 08.11.2013 року №0000792200 та №0000782200 відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 29 лютого 2016 р.