Постанова № 56336643, 09.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/5163/15

категорія 8.3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Бердичівська ОДПІ) від 03.11.2015 № 0000502200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21942,30 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ніколи не займався роздрібною торгівлею алкогольними напоями. Даним видом господарської діяльності займалась його дружина, яка трагічно загинула 24.02.2015. Вказує про те, що своєчасно звернувся до контролюючого органу із заявою про анулювання ліцензії, проте відповідачем не було роз'яснено йому, що робити із залишками алкогольних напоїв, які належали його покійній дружині та зберігались в її магазині. Натомість, працівниками Бердичівської ОДПІ проведено перевірку, за наслідками якої притягнуто його до відповідальності. З огляду на що, вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконними та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що 21.10.2015 посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 0085/06/30/22/НОМЕР_2 від 21.10.2015 (а.с. 41).

Указаним актом зафіксовано відсутність у ФОП ОСОБА_2 ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та порушення останнім статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання, яке не внесено до Єдиного державного реєстру.

Також, працівниками Головного управління ДФС у Житомирській області складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Виявлене ж порушення ФОП ОСОБА_1 приписів статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" стало наслідком для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0000502200 від 03.11.2015 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21942,30 грн (а.с. 13).

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку, основний вид діяльності - виготовлення виробів із бетону для будівництва, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (а.с. 7, 11).

Згідно ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями серії НОМЕР_3, НОМЕР_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснювала (дружина позивача) роздрібну торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями в магазині, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60, 61, 62).

24.02.2015 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії Г-ТП№257571 (а.с. 10).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинено (а.с. 63).

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що 02.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до контролюючого органу із заявою про анулювання ліцензій, виданих фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1, 04.03.2015 Головним управління ДФС у Житомирській області прийнято:

- розпорядження № 221-р "Про анулювання ліцензії", яким Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів зобов'язано анулювати ліценцію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (а.с. 64);

- розпорядження № 220-р "Про анулювання ліцензії", яким Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів зобов'язано анулювати ліценцію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (а.с. 65).

У судовому засіданні позивач стверджував, що просив контролюючий орган роз'яснити, що робити із залишками алкогольних напоїв, проте жодних роз'яснень надано не було. Залишки товару запакував у ящики та лишив в приміщенні магазину. Також, наголошував на тому, що не має наміру займатись торгівлею алкогольними напоями. Пояснив, що відповідачу достовірно було відомо про загибель його дружини та ситуацію, яка склалась із залишками товару, а тому вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття спірного рішення.

Суд погоджується із доводами позивача та зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

За визначенням статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів",

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;

місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;

місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників;

анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Згідно зі частиною 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Так, підставою для прийняття спірного рішення слугував висновок контролюючого органу, що алкогольна продукція зберігалася у місці зберігання, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Разом з тим, аналізуючи наведені вище положення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" можливо дійти висновку, що якщо суб'єкт господарювання одержав ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, він не вносить додатково місце торгівлі, у якому він, відповідно до ліцензії, здійснює торгівлю такими товарами, до Єдиного реєстру.

Відповідно, якщо суб'єкт господарювання не одержав ліцензію, він має право зберігати алкогольні напої та тютюнові вироби у приміщенні (місці зберігання) незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Тобто, магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами у якому позивач ліцензію не отримав, не може вважатися "місцем здійснення торгівлі" у розумінні статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на дане місце торгівлі позивачем не отримана, а факт того, що реалізація алкогольних напоїв не здійснювалась ФОП ОСОБА_1, відповідачем не заперечується.

Також, суд приймає до уваги, постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.12.2015 по справі № 274/4886/15-п (набрала чинності 02.01.2016, http://reyestr.court.gov.ua/Review/54514181), якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 КУпАП відносно ОСОБА_1, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Указаним судовим рішенням встановлено факт зберігання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, які залишилися після господарської діяльності іншого суб'єкта підприємницької діяльності, без здійснення господарської діяльності щодо продажу цих алкогольних напоїв (а.с. 36).

В силу положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, під час судового розгляду справи були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не здійснювалась торгівля алкогольними напоями.

Зокрема, свідок ОСОБА_5, яка працювала продавцем в магазині фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, пояснила, що після смерті ОСОБА_6 магазин тривалий час не працював. Залишки алкогольних напоїв були запаковані в ящики, і просто зберігались в магазині. Наголошувала на тому, що реалізація алкогольних напоїв не здійснювалась.

Зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 зберігаються алкогольні напої, які залишилися після господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, при цьому, продаж цих алкогольних напоїв ним не здійснюється, ліцензія на право роздрібної торгівлі - не отримана, суд дійшов висновку про помилковість тверджень контролюючого органу про порушення останнім статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до частини статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000502200 від 03.11.2015 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000502200 від 03.11.2015.

Відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 487,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 16 лютого 2016 р.