Ухвала суду № 56334282, 03.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2215/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі: Колмакові В.І.,

за участю: стягувача ОСОБА_3 та представника боржника ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2015 року про відмову у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и л а:

22 травня 2015 року державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним поданням, яке обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувають виконавчі листи: №522/16777/14, виданий 21 січня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн., починаючи з 01 грудня 2014 року до повноліття дитини, до 03 травня 2019 року; №520/7865/14-ц, виданого 23 лютого 2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісяця, починаючи з 06 жовтня 2014 року і до змін матеріального становища платника. 28 січня 2015 року та 26 лютого 2015 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження боржник частково сплачує аліменти, але заборгованість станом на 01 квітня 2015 року становить 14074,83 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 377-1 ЦПК України, державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 просив суд тимчасове обмежити ОСОБА_4 у праві виїзду за межи України до повного виконання зобовязань за рішенням суду (а.с. 61-62).

Боржник ОСОБА_4 проти задоволення подання державного виконавця заперечував, посилаючись на те, що він не ухиляється від виконання судових рішень, але сплачує лише стільки грошових коштів скільки може.

Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні подання державного виконавця відмовлено (а.с. 88-89).

В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати й постановити нову ухвалу про задоволення подання державного виконавця, мотивуючи тим, що ухвала суду є незаконною й необґрунтованою (а.с. 97-107).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги стягувача ОСОБА_3, пояснення на апеляцію стягувача ОСОБА_3 та представника боржника ОСОБА_4 ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга стягувача підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно із ст. 11 Закону України державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено,

своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання

рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

У п. 7 постанови № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розяснив, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувають виконавчі листи: №522/16777/14, виданий 21 січня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн., починаючи з 01 грудня 2014 року до повноліття дитини, до 03 травня 2019 року; №520/7865/14-ц, виданого 23 лютого 2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісяця, починаючи з 06 жовтня 2014 року і до змін матеріального становища платника (а.с. 71,72).

28 січня 2015 року та 26 лютого 2015 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 69-70).

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження боржник сплачує аліменти частково, має заборгованість станом на 01 квітня 2015 року становить 14074,83 грн. (а.с. 64, 65, 66)

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не доведено, що боржник ОСОБА_4 ухиляється від виконання судового рішення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Верховний Суд України в Аналізі судової практики що вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України №118/0/54-12 від 19 грудня 2012 року зазначив, "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 3771ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Вирішуючи вказане процесуальне питання, суд першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не витребував та не дослідив матеріали виконавчого провадження.

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції передчасно відмовив у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення боргового.

Тому у відповідності п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

ОСОБА_8

ОСОБА_2