Ухвала суду № 56334255, 24.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1219/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Тер-Григорьян Л.Г.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_3 до старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про скасування заборгованості по сплаті аліментів, зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

26 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про скасування заборгованості по сплаті аліментів, зняття арешту з майна.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 19.11.2013 року відділом державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №40813946 по виконанню рішення Малиновського районного суду м.Одеси по справі № 2-2396/2002 від 21.08.2002 року на підставі виконавчого листа за № 2-2396/2002 від 29.08.2002 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, на утримання дитини, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно.

Позивач також вказує в позові, що постановою про відкриття виконавчого провадження №40813946 від 19.11.2013 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 в межах боргу та було заборонено вчиняти відчуження будь-якого майна. На даний час заборгованість (31 833,26 гривень), зазначена в постанові №40813946 від 19.11.2013 року, погашена в повному обсязі, але державний виконавець арешти та заборони скасувати відмовляється.

На підставі зазначеного, ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову в яких просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідно до розрахунку заборгованості, який складено державним виконавцем, сума боргу станом на 31.08.2014 року складає 35271,05 грн., отже заборгованість залишилась непогашеною.

Третя особа що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони були сповіщені належним чином, документи підтверджуючі поважність причини неявки до суду ними надано не було. Крім того, інтереси позивача ОСОБА_3 представляє його довірена особа. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розглядові справи та у доступі їх до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішення суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжитих запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовується, інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання, а також проводяться інші дії, необхідні у зв'язку зі завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця немає законних підстав для зняття арешту боржника.

Відповідно до п.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Матеріалами справи встановлено, що відділом державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №40813946 по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №2-2396/2002 від 21.08.2002 року на підставі виконавчого листа за №2-2396/2002 від 29.08.2002 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7, на утримання дитини, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, у межах суми боргу 31 833.26 гривень.

Позивачем отримано розрахунок заборгованості по аліментам від 01.09.2014 року на суму 35 271,05 гривень. Такі розрахунки проведені на підставі відповіді TOB «УНІВІС, ЛТД» вих.041 від 27.03.2014 року.

Згідно копії ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 05 березня 2015 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, зобов'язання скасувати заборгованість, зняття арешту та заборони відчуження - відмовлено у повному обсязі

Боржник ОСОБА_3 звертався до Малиновського районного суду Одеси з відповідною скаргою на дії державного виконавця ВДВС Іллічівського МУЮ про визнання дій неправомірними, зобов'язати скасувати розрахунок заборгованості по аліментам, зняття з під арешту всього рухомого та нерухомого майна боржника та заборони відчуження.

Отже, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.03.2015 року встановлено, що при здійсненні виконавчих дій державний виконавець не допустив у своїй діяльності порушення прав законних інтересів фізичних і юридичних осіб, використовувала надані їй права відповідно до закону.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який складено державним виконавцем, сума боргу станом на 31.08.2014 року складає - 35 271,05 грн. Станом на 01.09.2015 року заборгованість залишилась непогашена.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, так як в діях державного виконавця не має порушень законодавства, та наголошує, що ОСОБА_3 вибрав неправильний спосіб захисту своїх прав, так як у разі незгоди з діями(бездіяльністю) державного виконавця до суду необхідно звертатись у рамках Розділу 7 ЦПК України.

Отже, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_8

ОСОБА_2

\