Ухвала суду № 56334234, 23.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/836/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просила визнати майно, а саме: тягач Е марки DAF FT 95 XF430, 2002року випуску, шасі № XLRTE47XSOE596303, реєстраційний № НОМЕР_1; тягач Е, марки DAF XF95.430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XSOE579764, реєстраційний № ВН 8006СР; напівпричіп контейнеровоз марки BARTILETTI моделі F111PL, 1994 року випуску, шасі № TР87714880, реєстраційний № НОМЕР_2; напівпричіп бортовий, марки SCНMITZ SO1, 1998 року випуску, шасі № WSMS608000406717, реєстраційний № НОМЕР_3, таким, що належало подружжю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу: тягач-Е марки DAF XF95.430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XS0Е596303, реєстраційний № НОМЕР_1, у сумі 88 287,50 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу: тягач-Е марки DAF XF95.430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XSOE579764, реєстраційний № НОМЕР_4, у сумі 88 287,50 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу: напівпричепу контейнеровоза марки BARTILETTI, моделі F111PL, 1994 року випуску, шасі № TP87714880, реєстраційний № НОМЕР_2 у сумі 46420,50 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу напівпричепу бортового, марки SCHMITZ SO1, 1998 року випуску, шасі № WSMS 6080000406717, реєстраційний № НОМЕР_3, у сумі 35195 грн.; та понесені судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач та її представник посилались на те, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними було придбане спірне рухоме майно; з вересня 2011 року вони припинили сімейні відносини, спільне проживання, внаслідок чого рішенням Київського районного суду м. Одеси шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано; під час роздільного проживання відповідачем неправомірно без згоди позивача було відчужено на користь третіх осіб рухоме майно, яке було набутим за час шлюбу.

В останнє судове засідання позивач не зявилася, просила справу розглянути за її відсутності.

Відповідач участі у розгляді справи не приймав.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення коштів - задоволено.

Визнано транспортні засоби, а саме: тягач Е марки DAF FT 95 XF430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XSOE596303, реєстраційний № ВН 6197ВЕ; тягач Е, марки DAF XF95. 430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XSOE579764, реєстраційний № ВН 8006СР; напівпричіп контейнеровоз марки BARTILETTI моделі F111PL,1994 року випуску, шасі № TР87714880, реєстраційний № НОМЕР_2, напівпричіп бортовий, марки SCMITZ SO1, 1998 року випуску, шасі № WSMS608000406717, реєстраційний № НОМЕР_3, такими, що належали подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу Тягач-Е марки DAF XF95.430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XS0Е596303, реєстраційний № НОМЕР_1, у сумі 88287, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу Тягач-Е марки DAF XF95. 430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XSOE579764, реєстраційний № НОМЕР_4, у сумі 88287, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу напівпричепу контейнеровоза марки BARTILETTI, моделі F111PL, 1994 року випуску, шасі № TP87714880, реєстраційний № НОМЕР_2 у сумі 46420, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину середньої ринкової вартості транспортного засобу напівпричепу бортового, марки SCHMITZ SO1, 1998 року випуску, шасі № WSMS 6080000406717, реєстраційний № НОМЕР_3, у сумі 35195 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 3119,35 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення суду від 08.07.2015 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечує позивач та її представник.

Відповідач та його представник двічі до апеляційного суду не зявились, про час та місце розгляду справи належно повідомлялись.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду за одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рухоме майно є спільним майном подружжя, що відповідачем без згоди позивача воно було відчужене після фактичного припинення сімейних відносин, та що ? частина вартості цього майна відповідачем на користь позивача до цього часу не відшкодована, і тому позивач має право на отримання компенсації ? частки спірного

рухомого майна.

З таким висновком суду повністю погоджується і колегія суддів.

Згідно з ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Та за ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтями 63, 65 ч.1 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві сумісній власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.09.1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 977, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії 1-ЖД № 166772, виданого повторно. (т.1 а.с.7) Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2012 року шлюб між сторонами було розірвано за позовною заявою ОСОБА_3, поданою 19.04.2012 року. (а.с.2, а. с. 47-49 у цив. справі № 1512/5696/2012)

Встановлено судом і не оспорюється сторонами, що в період перебування у шлюбі подружжям було придбано наступне рухоме майно ( оформлене на відповідача): тягачЕ марки DAF FT 95XF430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XS0E596303, реєстраційний № НОМЕР_1; тягач-Е марки DAF XF95.430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XS0T5779764, реєстраційний № НОМЕР_4; напівпричіп контейнеровоз марки BARTILETTI моделі F111PL, 1994 року випуску, шасі № TP87714880, реєстраційний № ВН3601 XP; напівпричіп бортовий марки SCHMITZ SO1, 1998 року випуску, шасі № WSMS608000406717, реєстраційний № НОМЕР_3. Вказані автотранспортні засоби були відчужені відповідачем у січні 2012 року, що вбачається із наявних у справі копій заяв про зняття транспортного засобу з обліку для реєстрації, заяв про реєстрацію транспортних засобів, довідок-рахунків тощо. (т.1а.с.11-26) Із наданої суду копії заяви ОСОБА_2 посвідченої нотаріусом 24.09.2011р. вбачається, що позивач надавала відповідачу згоду виключно на укладення договорів оренди рухомого майна. (т. 1 а.с.10) Своєї згоди на відчуження автотранспортних засобів позивач відповідачу не надавала. З цього приводу 14 грудня 2011 року позивач зверталась до начальника відділення РЕР № 1 Управління ДАІ в Одеській області з заявою про накладення заборони на реєстраційні операції стосовно спірних транспортних засобів. На звернення позивача у грудні 2011 року начальник розяснював позивачу порядок та підстави для накладення заборони. (т.1 а.с.123-124) Відтак, всупереч відсутності згоди співвласника на відчуження транспортних засобів, відповідач у січні 2012 року спільне з позивачем рухоме майно реалізував.

За розясненням Постанови Пленуму Верховного Суду країни № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (п. 30) у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно з ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільній сумісній власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених цим кодексом.

За наявним у справі та не спростованим відповідачем висновком автотоварознавчої експертизи № 2581-2584 від 09.07.2014 року ринкова вартість транспортного засобу - тягача-Е марки DAF FT95 XF430, 2002 року випуску, шасі №XLRTE47XS0E59303, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент відчуження 12.01.2012 року складає 176575 грн.; транспортного засобу - тягача - Е марки DAF XF 95.430, 2002 року випуску, шасі № XLRTE47XS0E579764, реєстраційний номер ВН 8006СР на момент відчуження 21.01.2012 року становить 176575 грн.; транспортного засобу - напівпричепу бортового марки SCHMITZ S01, 1998 року випуску, шасі № WSM608000406717, реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент відчуження 12.01.2012 року складає 70390 грн.; транспортного засобу - напівпричепу контейнеровозу марки BARTILETTI F111PL, 1994 року випуску, шасі № ТР87714880, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент відчуження 13.01.2012 року становить 92841 грн.(т.1 а.с.108-111)

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію ? частини спільного рухомого майна, відчуженого відповідачем без згоди дружини.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що отримані від продажу транспортних засобів грошові кошти були витрачені в інтересах сімї, та що факт припинення сімейних стосунків ( у тому числі ведення спільного господарства) судом не було встановлено не можуть братися до уваги, виходячи з наступного. Із досліджених апеляційним судом матеріалів цивільної справи № 1512/5696/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вбачається, що позивач в позовній заяві про розірвання шлюбу власноручно зазначив, що їх сімя розпалася в 2011 році, і що з 2011 року сімейні відносини між ними припинились. При цьому сторони на час подання позовної заяви про розірвання шлюбу уже проживали окремо, за різними адресами. Вказаний факт також підтверджується вищезгаданим зверненням позивача до начальника відділення РЕР № 1 Управління ДАІ в Одеській області щодо накладення заборони на реєстраційні операції зі спірними транспортними засобами у грудні 2011 року (тобто в період до реалізації транспортних засобів). Побічно вказані обставини підтверджуються копією нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 від 15.02.2012 року про те, що вона не дозволяла та не дозволяє укладати будь-які угоди та правочини про відчуження нерухомого та рухомого майна, придбаного за спільні кошти під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3 ( а.с.9) Її обізнаність щодо здійсненої реалізації спірного рухомого майна на момент посвідчення вказаної заяви не вбачається.

Той факт, що відповідач сплачував дружині на утримання дитини щомісячно по 3000 грн., та ніс додаткові витрати на навчання дитини, відвідування нею курсів танців, курсів малювання тощо не є свідченням сімейних стосунків між сторонами і ведення ними спільного господарства, оскільки незалежно від факту спільного або окремого проживання, чи перебування у шлюбі за ст. ст. 180-181, 141ч.2 СК України батьки зобовязані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Аліментні зобовязання жодним чином не повязані з вчиненням подружжям дій по розпорядженню їх спільним майном. За визначенням ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. А тому кошти можуть вважатися витраченими в інтересах сімї тільки у тому разі, коли особи спільно проживають і між ними існують сімейні відносини.

Із дослідженої апеляційним судом справи № 520/5788/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та зі змісту рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини не вбачається встановлення судом факту підтримання сторонами сімейних відносин на момент реалізації спірних транспортних засобів.

З огляду на наявність у справі доказів курєрської доставки судової повістки відповідачу (т.1а.с.255) не можуть братися до уваги посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права щодо належного сповіщення про час та місце розгляду справи на 08.07.2015р. Та водночас, якщо і були допущені судом порушення норм процесуального права, то вони не призвели до неправильного вирішення справи. А тому законні підстави для скасування правильного і справедливого рішення суду відсутні.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити, а рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307,308, 313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. ОСОБА_4 Сєвєрова