Ухвала суду № 56330895, 21.01.2016, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/791/15-а

У Х В А Л А

Іменем України

21.01.2016 року м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пухарєвої О.В.,

секретаря Климус Г.В.,

з участю

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третьої особи ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Заставнівської міської ради, третя особа ОСОБА_6 про оскарження рішення субєкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Заставнівського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення №62 від 20.06.2012 року виконавчого комітету Заставнівської міської ради про дозвіл ОСОБА_6 на знесення аварійної будівлі вбиральні біля комунальних будинків №9,11 по вул. В. Чорновола в м. Заставна. В обґрунтування позову посилалися на те, що позивач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 володіє квартирною №2 в буд. №11 по вул. В. Чорновола в м. Заставна. Рішенням №62 від 20.06.2012 року виконавчого комітету Заставнівської міської ради ОСОБА_6, власнику квартири АДРЕСА_2 надано дозвіл на знесення аварійної будівлі вбиральні, яка знаходилася у спільному дворі будинків №9,11 і жителі цих будинків користувалися нею. Як підставу визнання спірного рішення протиправним та його скасування позивачі зазначають, що цим рішенням порушено їх право приватної власності, оскільки зазначена вбиральня є їхньою спільною сумісною власністю, як власників квартир у вказаних будинках, а тому дозвіл на знесення вбиральні мав бути погоджений з ними.

До початку судового розгляду позивачі у відповідності до ч.1 ст. 51 КАС України не скористалися своїм правом зміни підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, вважає, що провадження у справі підлягаєзакриттю, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття справи адміністративної юрисдикції надано у п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України згідно з яким справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, обов'язковими умовами віднесення справи до адміністративної юрисдикції має бути участь у ній суб'єкта владних повноважень і тільки за умов, якщо оскаржуються його дії, бездіяльність або рішення при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо права власності на будівлю вбиральні між позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вважають себе її співвласниками відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ОСОБА_6, якому рішенням виконавчого комітету Заставнівської міської ради надано дозвіл на знесення цієї ж вбиральні.

Таким чином, в аспекті встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про те, що предметом вирішення в даній справі не є спір про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, повязаного з реалізацією компетенції такого органу у сфері управління, а правовідносини, які виникли у звязку із реалізацією певними субєктами права власності на майно.

Згідно із ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актом цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на наведене, суд вважає, що спір про надання дозволу на знесення вбиральні не є публічно-правовим, має приватно-правовий характер, не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а належить до компетенції суду цивільної юрисдикції.

У відповідності до ч.1 ст. 244-2 КАС України судом враховано алогічний підхід щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду України від 13.10.2015 року ( справа №308/15637/13-а).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод керуючись п.1 ч.1 ст.157, 160, ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №716/791/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Заставнівської міської ради, третя особа ОСОБА_6 про оскарження рішення субєкта владних повноважень у зв'язку з не належністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набираєзаконної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою ст.160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали до Вінницього апеляційного адміністративного суду через Заставнівський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Пухарєва О.В.