Рішення № 56328870, 02.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 428/10852/15-ц

Провадження № 22ц/782/69/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Дронської І.О.

суддів: Борисова Є.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради про встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом ? частки квартири, що належала ОСОБА_8, яку у подальшому уточнила в частині встановлення факту прийняття спадщини після смерті спадкодавиці та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею та змінила відповідача Сєвєродонецьку міську раду на належного відповідача ОСОБА_2 Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності по ? частці кожному: ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 Після його смерті залишилась спадщина на належну останньому на праві власності ? частку спірної квартири, яку фактично прийняла його дружина та мати позивача ОСОБА_8, яка постійно на час відкриття спадщини проживала та була зареєстрована разом зі спадкодавцем. ОСОБА_8 у встановлений законом строк від спадщини не відмовлялась. Інші спадкоємці, діти ОСОБА_9, що є сторонами у цій справі, спадщину не прийняли. 05.11.2010року ОСОБА_8 склала заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Сєвєродонецької державної нотаріальної контори, згідно якого ОСОБА_8 усі свої права та обов'язки, які їй будуть належати на день її смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла. Після її смерті залишилась спадщина, а саме 1/2 частка спірної квартири. Останній рік свого життя ОСОБА_8 тяжко хворіла та була прикута до ліжка. Весь цей час позивач ОСОБА_4 проживала разом з матір'ю у квартирі матері без реєстрації та доглядала мати до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 після спливу шести місяців ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, надавши нотаріусу у т.ч. й акт КП «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька» від 12.05.2015року про те, що вона проживала без реєстрації та вела спільне господарство з матір'ю ОСОБА_8 по день її смерті у спірній квартирі, але нотаріусом їй було видано постанову про відмову у здійсненні нотаріальних дій з підстав пропущення строку для прийняття спадщини та в усній формі запропоновано звертатися до суду. Своєчасно звернутися до нотаріусу вона не мала можливості за станом здоров'я та проходженням необхідного лікування. Оскільки на час звернення до нотаріуса вона мала лише акт КП «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька», яким підтверджується факт спільного проживання разом зі спадкодавицею, але цей факт підтверджується неналежним документом, тому нотаріус не мав право видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом і цей факт їй потрібно встановити у судовому порядку для отримання спадщини після смерті матері саме у вигляді ? частки спірної квартири, у зв'язку з чим у неї з відповідачем виник спір і нотаріус відмовляє в оформленні права на спадщину за заповітом. Просила встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавицею ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частку квартири АДРЕСА_1

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року позовна заява ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задоволена. Встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавицею ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Сєвєродонецьку, Луганської області.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування

норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_9 - ? частки, ОСОБА_8-1/4частки, ОСОБА_4-1/4частки, ОСОБА_11-1/4частки.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді ? частки спірної квартири. Дружина останнього- ОСОБА_8, на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем за однією адресою та фактично прийняла спадщину, однак не встигла оформити свої права спадкоємця першої черги.

05.11.2010року ОСОБА_8 на випадок своєї смерті склала нотаріально посвідчений заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла.

17.09.2015року, відповідно до заяви ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценком В.С., ОСОБА_2 приймає спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

18.11.2015року з заявою про прийняття спадщини після смерті матері- ОСОБА_8 до Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_2, заведено спадкову справу за №666 від 22.09.2015року.

13.10.2015року ОСОБА_4 звернулась до Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори з заявою при прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 13.10.2015року відмовлено в здійсненні нотаріальної дії по заяві ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої матері ОСОБА_8 тому, що вона пропустила строк прийняття спадщини, встановлений ЦК України.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечувались.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії Акту, виданого 12.05.2015року КП «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька», ОСОБА_4 мешкала без реєстрації та вела спільне господарство з матір'ю ОСОБА_8 по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1. Зареєстрована ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до копії довідки КП «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька» № 247 від 15.10.2015року ОСОБА_4 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації та вела спільне господарство з матір'ю ОСОБА_8 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 в період з квітня 2014року по квітень 2015року постійний догляд за померлою ОСОБА_8 здійснювала позивачка ОСОБА_4, яка у цей період мешкала за однією адресою з померлою. Відповідачка ОСОБА_2 періодично навідувалась до м. Сєвєродонецька допомогати сестрі по догляду за мамою.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність заповіту на ім'я ОСОБА_4, її факт постійного проживання зі спадкодавицею на момент смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 та ту обставину, що після смерті матері у позивачки ОСОБА_4 дійсно погіршився стан її здоров'я і вона була позбавлена можливості вчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, суд першої інстанції вважав факти, викладені позивачем достовірними та такими, що знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та показаннях свідків та прийшов до висновку про те, що позов про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив і не оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до суду з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що постановою державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 13.10.2015року відмовлено в здійсненні нотаріальної дії по заяві ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлої матері ОСОБА_8 тому, що вона пропустила строк прийняття спадщини, встановлений ЦК України та нотаріус не прийняв Акт від 12.05.2015року КП «Єдиний розрахунковий центр м.Сєвєродонецька» щодо спільного проживання ОСОБА_4 та ведення спільного господарства з матір'ю ОСОБА_8 по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1, оскільки позивач має інше місце реєстрації, та нотаріусу потрібна довідка а не акт.

Відповідно до даних паспорту ОСОБА_4 остання має реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, а.с.8.

Зазначені обставини були вірно встановлені судом першої інстанції, але їм не надано правильної правової оцінки в частині наявності звернення позивача до нотаріальної контори з заявою про спадкування за заповітом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та зазначається безпосередньо позивачем у позовній заяві та уточненій позовній заяві, ОСОБА_4 зверталась до Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, а не за заповітом, що має суттєве значення для вирішення справи по суті позовних вимог.

Як вбачається з постанови про відмову здійснення нотаріальних дій від 13.10.2015року державного нотаріуса Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Фесенко О.М. на ім'я ОСОБА_4 заповідач ОСОБА_8 залишила заповіт на все майно, яке залишилось після її смерті, а ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_8 та нотаріусом відмовлено у здійсненні нотаріальної дії по заяві ОСОБА_4 від 13.10.2015року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері з підстав пропуску строку прийняття спадщини, встановленого ст..ст.1268-1270 ЦК України, а.с.20.

Відмова у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_4 не оскаржувалась.

Відповідно до ст..1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкодавця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Воля спадкоємиці ОСОБА_4 знайшла своє вираження в поданій нею заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Жодних дій, які б свідчили про намір прийняти спадщину за заповітом, ОСОБА_4 не вчинила.

Заява ОСОБА_4 від 13.10.2015року до Першої Сєверодонецької державної нотаріальної контори, на яку посилається позивач, була подана нотаріусу вже після отримання ОСОБА_4 постанови нотаріуса про відмову здійснення нотаріальної дії, що підтверджено ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду 02.03.2016року та стосується пояснення ОСОБА_4 того, що на її ім'я померлою матір'ю на все майно складено заповіт, вона пропустила строк прийняття спадщини після смерті матері та просить нотаріуса не видавати свідоцтво про право на спадщину іншим спадкоємцям, оскільки вона має намір звернутися до суду для продовження строку прийняття спадщини за заповітом, а.с.36.

У уточненій позовній заяві позивач ОСОБА_4 зазначала, що звернулась до нотаріуса після спливу шести місяців. Раніше звернутися до державного нотаріуса, щоб зібрати необхідні довідки, ОСОБА_4 не мала фізичної можливості за станом здоров'я, а.с.41.

Між тим, ОСОБА_4 не зверталась до нотаріальної контори із заявою щодо спадкування за заповітом та не зверталась до суду із позовною заявою про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Значимість встановлення волевиявлення спадкоємця щодо прийняття спадщини за законом або за заповітом визначена у Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України від 06.02.2013року в справі №6 -167 цс-12, відповідно до якої прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його волевиявлення… Воля спадкоємців знайшла своє вираження в поданій ними до нотаріальної контори заяві про прийняття спадщини за законом. Жодних дій, які б свідчили про прийняття ними спадщини за заповітом, вони не вчинили, що є відмовою від спадщини за заповітом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав визнавати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на спірну частку квартири.

Щодо встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

У судовому порядку встановлюються юридичний факт, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Звертаючись до суду із позовною заявою в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, позивач ОСОБА_4 посилалась на те, що встановлення цього факту необхідно їй для отримання спадщини після смерті матері, оскільки нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Враховуючи те, що позивачем не доведено як факт звернення до нотаріуса щодо спадкування за заповітом так і наявність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також враховуючи наявність встановлених колегією суддів підстав для відмови у визнанні за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на частку спірної квартири, колегія суддів вважає, що встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини не породжує для останньої юридичних наслідків щодо спадкування за заповітом, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення були неповно з'ясовані обставини, що мають значення по справі, суд вважав встановленими недоведені позивачем обставини, що мають значення для справи, що стало причиною невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенню норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.209, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавицею, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий

Судді: