Ухвала суду № 56322320, 03.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/249/2016(м)

223/740/14-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Луньова О.Г.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Лісового О.О.

секретаря Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Вугледарського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року позивач ПАТ "Альфа-Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 посилаючись на те, що 04 березня 2008 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 32 283,23 доларів США зі сплатою 14,5% річних та кінцевим терміном повернення коштів до 05 березня 2015 року для придбання транспортного засобу. У забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 04 березня 2008 року був укладений договір поруки. У звязку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобовязань станом на 15 липня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором, що за курсом НБУ становить 1 991 450 грн. 42 коп., і складається із заборгованості за кредитом - 377 129 грн. 16 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 51 139 грн. 70 коп., пені - 1 563 181 грн. 56 коп., яку позивач просив стягнути із відповідача ОСОБА_2

Заочним рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 25 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" було задоволено.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 31 серпня 2015 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволена. Заочне рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 25 червня 2015 року скасовано та справу призначено до розгляду.

Ухвалою цього ж суду від 18 грудня 2015 року за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позовну заяву ПАТ "Альфа-Банк" залишено без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду від 18 грудня 2015 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Представник ПАТ "Альфа-Банк" ОСОБА_5, діючий на підставі довіреності, в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявились, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Приймаючи до уваги встановлені ст.303-1 ЦПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України розглянула справу у відсутності осіб, що не зявились.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Альфа-Банк" підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у с справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору у суді.

Суд першої інстанції залишаючи без розгляду позовну заяву банку на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України виходив з того, що укладений між сторонами договір містить третейське застереження, а відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду.

Проте погодитись з таким висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ОСОБА_6 регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

За частиною 1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Статтею 5 Закону України від 11 травня 2004 року "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорію справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03 лютого 2011 року "Про внесення змін до ст.6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом п.14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). ОСОБА_7 набрав чинності 12 березня 2011 року.

Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, про те що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

ОСОБА_7 висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року (справа №6-2630цс15), який відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, аналогічні за змістом висновки щодо застосування вищенаведених норм права містяться в постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року (справа №6-2074цс15), від 11 листопада 2015 року (справа №6-1716цс15), від 18 листопада 2015 року (справа №6-187цс15).

Отже, враховуючи, що відповідач є споживачем послуг банку спір виник щодо стягнення з нього заборгованості за споживчим кредитом, то в силу положень п.14 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" та розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до ст.6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" така справа третейському суду не підвідомча.

Суд першої інстанції наведених положень не врахував і дійшов помилкового висновку про залишення позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Альфа-Банк" підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Ухвалу Вугледарського міського суду Донецької області від 18 грудня 2015 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_8