Постанова № 56319321, 15.01.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15253/15-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2016 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Новак Р.В.,

при секретарі Кирилюк Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови у призначення пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку на 8 років, згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обґрунтовуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2-га категорія) у період з 15.11.1987 по 30.11.1987, і має право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ч. 1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов з наведених підстав.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, подав письмові заперечення на позов.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач в період з 15.11.1987 по 30.11.1987 працював вихователем в УС Чорнобильської АЕС у м. Чорнобиль. 25.02.2015 позивач подав до Управління Пенсійного фонду України в Печерському р-ні м. Києва заяву та документи щодо призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом управління Пенсійного фонду України в Печерському р-ні м. Києва, датованому 04.03.2015 №3545/06, позивачу відмовлено у пенсії на пільгових умовах, оскільки ним не було надано довідку ф.122 або первинні документи, що засвідчують період роботи в зоні ЧАЕС в 1987 році.

З зазначеною позицією відповідача, позивач не погоджується з огляду на наступне.

У трудовій книжці позивача містяться дані про те, що з 22.10.1987 по 18.03.1988 позивач був прийнятий в ЖКО на посаду вихователя Головного виробничо-розпорядчого управління по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (запис в трудовій книжці № 2-3). В довідці № 2495 від 26.01.1993 містяться дані про те, що позивач дійсно працював в м. Чорнобиль в УС Чорнобильської АЕС ЖКО- вихователем у період з 15.11.1987 по 30.11.1987 і йому була виплачена заробітна плата у сумі 294,86 рублів. Фактично, дана довідка, відповідає формі №122. На підставі вказаної довідки відбулася перереєстрація посвідчення позивача.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на надання пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Згідно ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуації.

Згідно ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджується відповідними документами. Видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на території радіоактивного забруднення здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

З огляду на вищезазначені норми Закону, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2.1. підпункту 5 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» п.5 абзац 6 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до вищевказаної статті, мають учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів.

Документи, які позивач надав до УПФУ, на думку суду, є належними доказами того, що позивач в період з 15.11.1987 по 30.11.1987, працював у зоні відчуження не менше 14 календарних днів та має право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст. 15, 55, 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Печерському р-ні м. Києва щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Печерському р-ні м. Києва призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на 8 років, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 25.02.2015, тобто з дати подачі заяви про призначення пенсії.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Р.В. Новак