Постанова № 56313982, 09.03.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1977/16-П

Провадження № 3/359/378/2016

П О С Т А Н О В А

09 березня 2016 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Гончаров О.М., за участю представника митниці ОСОБА_1 , представників особи, що притягається до відповідальності - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці ДФС, про порушення митних правил за ст. 471 МК України, щодо громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Сімферополь, місце проживання : Україна, м. Житомир, вул. Лукяненка, 5/206, пенсіонер, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР 233298, виданий 07.08.2012 року, орган що видав 1810, персональний номер НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ :

09.02.2016 р. о 13 год. 10 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_4, яка прилетіла до України з Австрії м.Відень літаком авіакомпанії «Австрійські авіалінії» рейсом № 0661, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» митниці, пасажиру на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має приблизно 10000 євро Після цього ОСОБА_4 було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» де нею була видана готівка в розмірі 15520 євро, які знаходилися у кишені куртки, одягненої на пасажирці. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_4 зазначена готівка належить їй особисто.

Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 Євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми громадянину України ОСОБА_4 було пропущено 10000 єро. За протоколом про порушення митних правил затримано 5520 євро.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації не надала, до моменту перетину нею "білої лінії" до інспекторів митниці та на стійку митної консультації не зверталася, банківських документів на право ввезення готівки не надала.

Таким чином, своїми діями громадянка України ОСОБА_4, під час проходження митного контролю в залі "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянкою України ОСОБА_4,, який формою проходження митного контролю обрала проходження через "зелений коридор", готівки в обсязі, що підлягає обовязковому письмовому декларуванню на червоному коридорі, що перевищує еквівалент 10000 євро, для нерезидентів відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 р. зі змінами, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

На підставі ст. 511 МК України за протоколом вилучено 5520 євро.

У судовому засіданні представники правопорушника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили суду , що їх матір ОСОБА_4 є пенсіонеркою , має 45 років трудового стажу , і на теперішній час працює в Італії за контрактом. 09 лютого 2016р прилетіла у відпустку додому на Україну, пройшла митний контроль, зону видачу багажу й рухалась у напрямку зі знаком «Вихід», де її зупинив працівник аеропорту. Їй повідомили, що вона пройшла «зелений коридор», після цього запросили до службового приміщення, де вилучили 5520 євро. При собі вона мала 9520 євро накопиченої зарплати та 6000 євро кредиту, отриманих за кредитним договором. Всі кошти належать їй, що підтверджено копію трудового контракту, документами про сплату податків з доходу, кредитним договором та виписками банку про видачу суми кредиту ( квитанції). Ці кошти були призначені для придбання квартири для дочки, яка на даний час перебуває у відпустці за доглядом за дитиною до 3-х років та виховує ще 2-х неповнолітніх дітей. Просять повернути вилучені кошти.

Суд, заслухавши пояснення представників правопорушника, представника митниці, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про доведеність вини громадянки України ОСОБА_4 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, зважаючи на наступне.

Згідно протоколу про порушення митних правил від 09.02.2016 р. вона обрала вид митного оформлення зону спрощеного митного оформлення "зелений коридор", а тому відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.2008 року № 148, фізична особа - нерезидент має право ввозити ( вивозити) готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Диспозицією ст. 471 МК України встановлено, що правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Відповідальність за порушення митних правил настає для громадянина, який обрав проходження митного контролю "зеленим" коридором, - з моменту перетину останнім "білої лінії", що позначає закінчення "зеленого" коридору.

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил громадянка України ОСОБА_4 перетнула "білу лінію", що позначає закінчення зони спрощеного митного оформлення "зелений коридор", таким чином перемістила через митний кордон України валюту, яка обмежена законодавством України, а саме в розмірі що перевищує 10 000 євро.

Таким чином, вина правопорушника доведена і підтверджується письмовими доказами: даними протоколу про порушення митних правил 0059/125120104/16 від 09.02.2016 р. (а.с.2-5), даними протоколу опитування в справі про порушення митних правил від 09.02.2016 р. (а.с.6-9), даними доповідної записки старшого державного інспектора ВМО № 3 м/п "Бориспіль - аеропорт" Київської митниці ДФС ОСОБА_5 від 09.02.2016 р. (а.с.10-11), описом предметів (а.с.12), копією переліку купюр, затриманих за протоколом (а.с.13-14, та встановлена судом.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Крім того, згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 ЗУ "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною ОСОБА_1 України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з Статтею 1 Протоколу N 1 до даної Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. З аналізу застосування зазначеної норми випливає, що положення даної статті містять три окремі правила. Перше правило має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, а третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Згадані правила не застосовуються окремо, тлумачаться в контексті загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних (громадських) інтересах; права регулювати використання власності; права встановлювати систему оподаткування.

Згідно до практики ЄСПЛ, на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Протоколу до Конвенції.

Правопорушення, яке вчинила громадянка України ОСОБА_4,

, полягало у переміщенні через митний кордон не задекларованих митному органу коштів в сумі 15520 євро., що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинив громадянка України ОСОБА_4 , полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в "зеленому коридорі", тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Згідно з ст. 471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.

Таким чином, з огляду на вищевказані критерії правомірності позбавлення володіння згідно зі ст. 1 Протоколу до Конвенції, не викликають сумнівів щодо застосування адміністративного стягнення конфіскації товарів, та відповідає першим двом критеріям. Втручання є правомірним, адже конфіскація прямо встановлена і передбачена законом, а саме санкцією ст. 471 МК України. Конфіскація здійснюється для задоволення наявного суспільного інтересу, адже таким інтересом є додержання встановленого законами України порядку переміщення товарів через митний кордон нашої держави.

Проте відповідність третьому критерію України справедливій рівновазі між суспільним та приватним інтересам є не очевидною. Він є оціночним і стосується кожної конкретної справи, а тому встановлюється окремо щодо кожного порушника митних правил на підставі безпосереднього з'ясування обставин і фактів.

ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов;язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 р. "Трегубенко проти України").

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_4 раніше судима, або притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

Ввезення даної суми в Україну нерезидентами допускається, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Таким чином, єдине діяння, яке вчинила ОСОБА_4 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

За вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, ОСОБА_4 підлягає адміністративному стягнення у виді штрафу. При цьому представник митниці, у судовому засіданні, не довів і навіть не стверджував, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу і запобігання порушень вимог про декларування. Пояснення представника митниці щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст. 471 МК України, як обов'язкове.

Шкода, яку ОСОБА_4 потенційно могла завдати державі, була незначною: вона не ухилялася від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди, якби вона ввезла гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації. Крім того застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою.

На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом;якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з наданих представниками правопорушника в судовому засіданні документів, їх мати ОСОБА_4 є пенсіонеркою , має 45 років трудового стажу , і на теперішній час працює в Італії за контрактом. 09 лютого 2016р прилетіла у відпустку додому на Україну, при собі вона мала 9520 євро накопиченої зарплати та 6000 євро кредиту, отриманих за кредитним договором. Всі кошти належать їй, що підтверджено копію трудового контракту, документами про сплату податків з доходу, кредитним договором та виписками банку про видачу суми кредиту ( квитанції). Ці кошти були призначені для придбання квартири для дочки ОСОБА_2 , яка на даний час перебуває у відпустці за доглядом за дитиною до 3-х років та виховує ще 2-х неповнолітніх дітей.

Законність походження вилучений коштів як заробітної плати, отриманої через банківські установи , підтверджена документально.

Таким чином, кошти, які мала при собі ОСОБА_4 при перетині митного кордону України 09.02.2016 року є її власністю, тобто дані грошові кошти належать їй особисто, вони мають законне походження, оскільки отримані нею за здійснення роботи за контрактом.

Грошові кошти, які вона мала при собі , є фактично єдиним джерелом для проживання на утримання сім;ї на території України, а саме для придбання квартири для доньки ОСОБА_2, що документально доведено. Конфіскації цих коштів, ставить її та сім;ю в скрутне матеріальне становище, та поставить під загрозу їх гідне людське існування на території України.

Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено. При прийнятті рішення суддя враховує наявність у ОСОБА_4 підтверджуючих походження валюти документів, її розмір та призначення, та указані нею обставини, що вона перевозила таку суму коштів вперше, та те, що правопорушення вчинено нею з необережності, у зв'язку з незнанням законодавства України в частині ввезення валюти на митний кордон України. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження вказаних коштів, а навпаки є відомості, які свідчать про легальне походження валюти.

З огляду на наведене, застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, а саме втручання в право ОСОБА_4 на повагу власності, так як є не пропорційним, оскільки покладає на нього "індивідуальний надмірний тягар".

Також на думку суду, застосовуючи додаткове покарання у вигляді конфіскації валюти, суд фактично не залишить особі заробітної плати, яку вона заробила в установленому законом порядку своїм трудом і яка є єдиним доходом , і її відсутність позбавить її належного матеріального забезпечення.

При цьому, суд враховує п. 10 ч. 2 Конвенція про захист заробітної плати № 95, від 1949 року, яка переглянута Конвенцією Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, від 1992 року, і залишає зазначену Конвенцію відкритою для подальшої ратифікації, яка ратифікованаЗаконом № 2996-IV від 19.10.2005 року, де указано: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.».

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що конфіскація вилученої валюти, буде сприяти лише погіршенню матеріального становища ОСОБА_4 , а ніяк не сприятиме його вихованню та попередженню вчиненню ним нових порушень.

Відповідно до ст. 23 КУпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, запобіганню вчинення нових правопорушень.

Враховуючи характер скоєного, виходячи із смислу ч. 3 ст. 462 МК України, матеріали справи, встановлені судом обставини, думку представника митниці, зазначені норми закону, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 грн.). З цього приводу підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти у суду немає, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.

Саме таке стягнення суддя вважає достатнім для виправлення та належної поведінки ОСОБА_4 в подальшому.

Відповідно до ч. 1 ст. 520 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету.

Таким чином, з правопорушника ОСОБА_4 на користь Київської митниці ДФС слід стягнути витрати, понесені Київською митницею ДФС на транспортування предметів правопорушення в справі про порушення митних правил у розмірі 5,67 грн (а.с.20).

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 275,60 грн.

Керуючись ст.ст. 366, 462, 471, 520 МК України, ст.ст. 23, 33, 40-1 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Визнати винним громадянку України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Сімферополь, місце проживання : Україна, м. Житомир, вул. Лукяненка, 5/206, пенсіонер, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР 233298, виданий 07.08.2012 року, орган що видав 1810, персональний номер 1960219026- у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. на користь держави (Отримувач: Державний бюджет України, Код ЄДРПОУ: 38007070, Код банку: 821018, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській обл., р/р № 31117106705004, Код КДБ: 21081100, Код виду надходжень бюджету: 050).

Вилучену валюту згідно протоколу про порушення митних правил № 0059/125120104/16 , а саме 5520 ( пять тисяч пятсот двадцять, євро повернути громадянці України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Сімферополь, місце проживання : Україна, м. Житомир, вул. Лукяненка, 5/206, пенсіонер, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР 233298, виданий 07.08.2012 року, орган що видав 1810, персональний номер НОМЕР_1

Стягнути з громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Сімферополь, місце проживання : Україна, м. Житомир, вул. Лукяненка, 5/206, пенсіонер, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР 233298, виданий 07.08.2012 року, орган що видав 1810, персональний номер НОМЕР_1, на користь Київської митниці Міндоходів понесені витирати на транспортування до місця зберігання, предметів правопорушення в справі про порушення митних правил у розмірі 05 грн. 67 коп. (Отримувач: Київська митниця ДФС, Код ЄДРПОУ: 39470947, код банку:821018, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 35211035089083).

Стягнути з громадянки України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, м. Сімферополь, місце проживання : Україна, м. Житомир, вул. Лукяненка, 5/206, пенсіонер, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР 233298, виданий 07.08.2012 року, орган що видав 1810, персональний номер НОМЕР_1 в дохід держави (Отримувач коштів: Київська митниця ДФС, код отримувача (код ЄДРПОУ): 39470947, банк Держказначейства служба України м. Київ, код отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: 35213060089083, призначення платежу: судовий збір, судові витрати в розмірі 275 (двісті сімдесят п;ять) грн. 60 коп.

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути предявлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____

Суддя: О.М.Гончаров