Ухвала суду № 56312171, 01.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р.Справа № 816/4494/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Філатова Ю.М. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. по справі № 816/4494/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" ім. Довженка"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" ім. Довженка", звернувся до суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року №0000712200.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 03 червня 2015 року №0000712200.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем у період з 28.04.2015р. по 06.05.2015р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2014р. по 31.01.2015р., про що складений акт від 13.05.2015р. №910/16-20-22-01-11/03770394/20, де зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 23 546, 65 грн., у тому числі за січень 2015 року у розмірі 23 547, 00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 року №000712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35 320,50 грн., в тому числі 23 547,00 грн. - за основним платежем, та 11 773,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з рішенням Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що реальний характер господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Агролідер-2013» підтверджується наявними у справі доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в ході своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Агролідер-2013», з яким укладено договір про надання послуг від 01.01.2015р. №37, згідно пункту 1.1. умов якого Виконавець зобов'язується виконати капітальний ремонт вузлів і агрегатів в асортименті, вказаному у комерційній пропозиції Виконавця, кількості згідно заявок Замовника. Відповідно до пункту 2.1. умов Договору загальна сума Договору складається згідно актів виконаних робіт. Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт або замовлення.

Розрахунки за Договором проводяться протягом 14 календарних днів з моменту підписання Замовником актів виконаних робіт, у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставлених Виконавцем рахунків /Пункт 2.2. умов Договору/. У відповідності до пункту 2.5. умов Договору передача і приймання товару і виконаних послуг оформляється актом прийому-передачі виконання робіт та/або накладною. Пунктом 2.6. умов Договору передбачено право Виконавця залучати до виконання робіт Субпідрядників.

Судовим розглядом встановлено, що 05 січня 2015 року сторонами договору укладено Додаткову угоду №1 до Договору надання послуг від 01 січня 2015 року №37 /том І, а.с. 106/, зі змісту якої судом встановлено, що сторонами вирішено викласти пункт 1.1. Договору від 01 січня 2015 року №37 у наступній редакції: "Виконавець зобов'язується виконати капітальний ремонт вузлів і агрегатів в асортименті, вказаному у комерційній пропозиції Виконавця, в кількості і згідно заявок Замовника. Проведення робіт по капітальному ремонту вузлів і агрегатів може проводитися Виконавцем або третьою стороною з виїздом на територію Замовника".

На виконання умов вищезазначеного Договору та Додаткової угоди, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано первинні документи.

На виконання вказаного договору позивачем надані до справи документи бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні: від 27.01.2015 №№1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13; акти надання послуг: від 27.01.2015 №№2, 8, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14; рахунки на оплату: від 27.01.2015 №№ АЛ000000016, АЛ000000032, АЛ000000042, АЛ000000022, АЛ000000025, АЛ000000040, АЛ000000044, АЛ000000047, АЛ000000049, АЛ000000051, АЛ000000053, АЛ000000055.

Судовим розглядом встановлено, що при отриманні послуг за договором товарно-транспортні накладні не складалися, оскільки капітальний ремонт вузлів та агрегатів у асортименті відбувався на підприємстві позивача, що не суперечить вимогам Додаткової угоди від 05 січня 2015 року №1 до Договору від 01 січня 2015 року №37.

Встановлено, що отримані за Договором від 01 січня 2015 року послуги з ремонту запасних частин до техніки позивача використані безпосередньо у господарській діяльності ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка".

У свою чергу, наявність у користуванні позивача техніки підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 10 /а.с. 150-153/ та копіями свідоцтв про реєстрацію машин /том ІІ, а.с. 42-73/.

Факт оплати придбаних послуг підтверджується завіреними належним чином копіями платіжних доручень від 17 лютого 2015 року №С8-2143 /том ІІ, а.с. 16/, від 20 лютого 2015 року №С8-2399 /а.с. 17/.

На виконання пункту 1.1. умов Договору позивачем залучено до матеріалів справи завірені належним чином копії заявок на виклик фахівців ТОВ "Агролідер-2013" для здійснення ремонту автотракторних вузлів /том ІІ, а.с. 18-30/.

Судовим розглядом встановлено, що акти надання послуг складалися у електронному вигляді ТОВ "Агролідер-2013" за місцем власного знаходження (м. Мелітополь, Запорізької області). У подальшому акти або роздруковувалися ТОВ "Агролідер-2013" у двох примірниках і привозився до місця надання послуг, або, у разі необхідності коригування, роздруковувався вже у місці надання послуг, де підписувався представниками сторін.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що місто Мелітополь є місцем складання актів надання послуг, а не місцем здійснення господарської операції.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності з дотриманням п. 198.6 статті 198 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

З приводу посилань відповідача на те, що у податкових накладних, виписаних ТОВ «Агролідер-2013», вказано дату договору 01.12.2014 року, водночас як договір про надання послуг укладено 01.01.2015 року, що ставить під сумнів здійснення господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Та обставина, що контрагент позивача помилково зазначив у податкових накладних, іншу дату договору надання послуг у даному випадку не впливає на правильність формування позивачем спірної суми податкового кредиту і не свідчить про завищення податкового кредиту за січень 2015 року на 23547,00 грн., оскільки помилка має технічний (формальний) характер і не спростовує наявність належно оформлених і зареєстрованих Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, суд не вбачає ознак правопорушення з боку позивача, оскільки відсутній протиправний, неправомірний характер дій, - дані дії не є суспільно небезпечними чи протиправними, а також відсутній умисел та корисливі мотиви з боку позивача.

Вказана помилка у податковій накладній не вплинула на зміст та суть здійснених господарських операції, та не тягне за собою визнання недійсним такого документу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у відповідні періоди за результатами здійснення господарських операцій. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Судова колегія зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставним є посилання відповідача на акт перевірки Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 28 квітня 2015 року №8905/08-32-22-02 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агролідер-2013" по взаємовідносинам з ТОВ "Статис" та ТОВ "Хорост" за січень 2015 року".

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. по справі № 816/4494/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (Код ЄДРПОУ 39740766) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Філатов Ю.М. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2016 р.