Ухвала суду № 56312170, 01.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р.Справа № 818/3634/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2016р. по справі № 818/3634/15

за позовом Приватного підприємства "Орхідея-Суми"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Орхідея - Суми» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області , в якому , з урахуванням уточнень, просить визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 19.06.2015 №00013422202 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 310891,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 77722,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 року адміністративний позов Приватного підприємства "Орхідея-Суми" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 19.06.2015 року № 00013422202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 310 891,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 77 722,75 грн.

ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, не погодившись з даною постановою суду, подала апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016р. , ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Орхідея-Суми» повністю.

ПП «Орхідея - Суми» заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає висновки суду першої інстанції правомірними, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Орхідея-Суми», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 03 червня 2015 р. № 1335/2202/30497211/17 ( т.1 а.с. 12 - 46).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Орхідея-Суми», крім іншого, п. 192.1, п. 192.2 ст. 192, и. 200, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ до сплати на загальну суму 313 057 грн., у т.ч. по періодах: за грудень 2012 року у сумі 13 702 грн.; за січень 2013 року у сумі 33 524 грн.; за липень 2013 року у сумі 2 166 грн.; за грудень 2013 року у сумі 54 549 грн.; за грудень 2014 року у сумі 209 116 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 19.06.2015 №00013422202, про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму за основним платежем 313057,0грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 78 264, 25 грн. загалом 391321, 25 грн. (а.с. 10).

Підставою донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про неправомірне коригування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість по неплатникам податку на додану вартість, яке не підтверджується первинними документами і сумами ПДВ, зазначеними у податкових накладних, які коригуються. Суми, вказані в податкових накладних, до яких виписані розрахунки коригування №1219 від 31.12.2012, №959 від 31.12.2013, №1 від 31.12.2014 менші по обсягу постачання на 1 330 056,80 грн. та на суму податку на додану на 266 011,36 грн., сумам що коригуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що вимоги ст. п.86.10. ст. 86 Податкового кодексу України не виконані ДПІ у м. Сумах і суми завищення податкових зобов'язань позивачем не враховані при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання позивачем норм ст.192 Податкового кодексу України та висновки податкового органу в цій частині є вірними , оскільки у позивача відсутні первинні документи щодо повернення товарів покупцями - неплатниками податку на додану вартість, крім того, суми ПДВ що зазначені в розрахунках коригування не відповідають сумам ПДВ в податкових накладних, які коригуються. Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем податковий облік вівся також з порушенням норм ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні виписувалися як по даті отримання передплати так і по факту відвантаження товарів, що призвело до подвійного декларування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по одній господарській операції. Однак , враховуючи, що як завищення податкових зобов'язань позивачем так і безпідставне їх коригування здійснювалося по одним і тим же господарським операціям, судом першої інстанції встановлено, що в результаті фактичного заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість не відбулося.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість визначено ст. 192 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно п.п. 192.1.1. п. 192.1. ст.. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно п.п. 192.1.2. п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Згідно п. 192.2. ст. 192 Податкового кодексу України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Згідно п. 192.3. ст. 192 Податкового кодексу України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже , згідно перелічених вище норм законодавства, коригування (в бік зменшення) суми податкових зобов'язань постачальника в разі постачання товарів особам, що не були платниками цього податку, дозволяється лише у випадках повернення раніше поставлених товарів з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 4.1.2. - 4.1.4. ст. 4 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755- VI податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (п.п.21.1.1.); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п.21.1.4.); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (п.п.21.1.2.); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (п.п.21.1.3.).

Відповідно до п.83.1 ст.81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом (п.п.83.1.1); податкова інформація (п.п.83.1.2.); судові рішення (п.п.83.1.4.); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб , передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п.83.1.6).

Відповідно до абз. 1,2 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.86.10. ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Матеріали справи свідчать , що основним видом діяльності ПП "Орхідея-Суми" є торгівля продуктами харчування, зокрема, кондитерськими виробами.

Позивач щороку у жовтні-листопаді 2013, жовтні-листопаді 2014, жовтні-листопаді 2015 року ПП "Орхідея-Суми" отримувало передплату від контрагентів покупців як платників ПДВ так і не платників ПДВ за новорічні подарунки.

В листопаді 2012 р по факту передплати від покупців не платників ПДВ (перелік в таблиці а.с. 4 - 5) позивачем виписано одну на всіх податкову накладну №752 на суму 242 496,00грн. (ПДВ 40416,00 грн.). Зазначена сума ПДВ задекларована позивачем в декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 р та включає до податкового зобовязання.

В грудні 2012р. здійснювалась фактична поставка товарів за які внесено вищенаведену передплату та позивачем знову виписувались на ці операції податкові накладні та включає до податкового зобовязання.

В грудні 2012 року позивачем виписано розрахунок коригування до податкової накладної № 1219 на суму 283 353,6 (ПДВ 47 225,60грн.) , в яку фактично включено суму ПДВ з передплати за жовтень та листопад 2012 року.

Аналогічним чином обставини відбувались в інших податкових періодах спочатку виписувались податкові накладні по факту передплати, а потім по факту відвантаження товарів (перелік покупців - неплатників ПДВ по кожному періоду а.с. 5 - 6).

Представник позивача посилається на те , що розрахунки коригування виписувалися з метою усунення помилки щодо подвійного нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на одну і ту ж саму господарську операцію (по першій події - передплаті та по другій - відвантаження товарів).

В матеріалах справи відсутні первинні документи щодо повернення товарів покупцями - неплатниками податку на додану вартість, що не спростовано податковим органом. Крім того, суми ПДВ , які зазначені в розрахунках коригування не відповідають сумам ПДВ в податкових накладних, які коригуються, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що позивачем не дотримано норми ст.192 Податкового кодексу України , тому висновки податкового органу в цій частині є вірними .

Також , судом першої інстанції вірно встановлено , що позивачем податковий облік вівся також з порушенням норм ст. 187 Податкового кодексу України, оскільки податкові накладні виписувалися як по даті отримання передплати так і по факту відвантаження товарів, що призвело до подвійного декларування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по одній господарській операції.

Нормами статті Податкового кодексу України встановлено , що нарахування ПДВ здійснюється по операціям платників податку з повної ставки.

В разі якщо підприємством помилково двічі проведено операції в обліку повторно об'єкт оподаткування не виникає, оскільки повторна операція об'єктивно є відсутньою.

Наявність помилок в бухгалтерському обліку не свідчить про однозначний факт завищення або заниження об'єкту оподаткування.

Оподаткуванню підлягає фактично проведена операція.

Допущене позивачем порушення не призвело до заниження ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, згідно положень п. 86.10. ст. 86 ПК України в акті перевірки контролюючим органом мають зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника, однак відповідач в порушення нав6деної норми закону під час визначення заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість не врахував відповідне їх завищення.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення в частині , яка оскаржується, належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 310891,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 77722,75 грн. ,а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розподіл удових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6456 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення по даній справі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2016р. по справі № 818/3634/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2016 р.